Неблагородне сімейство
Чим у зв’язку з кризою повинні займатися уряди та прості люди, включаючи бізнес? Голова Міжнародного валютного фонду Домінік Стросс-Кан дуже сильно рекомендує урядам збільшити стабілізаційні вливання в економіку і навіть попереджає, що заходи, схвалені під час недавньої зустрічі 20 найрозвиненіших країн світу у Вашингтоні, можуть виявитися недостатніми. МВФ уже погіршив свій прогноз на наступний рік. Стросс-Кан передбачає — прогнози «можуть бути ще сумнішими».
Простим людям рекомендація одна — затягнути паски. Проте український бізнес, хоч як би важко йому було, намагається підтримати свої сім’ї й в умовах кризи. У Львові, наприклад, відкрили кафе під назвою «Антикризова кнайпа». Відповідний урочистий акт супроводжувався обрядом «засівання» несправжніми доларами, що з’явилися в місті Лева з легкої руки нині судді-втікача. У меню кафе — дешеві й різноманітні страви, включаючи сухарі під соусом, а також дорогий алкоголь. Підприємці намагаються заробити на кризі...
Гірше, коли на біді намагаються нажитися вельми спроможні люди. Відповідні звинувачення вкинуті в суспільство не ким іншим, як головою уряду, яка звинуватила не лише одного з власників «РосУкрЕнерго» Дмитра Фірташа, а й керівника Нацбанку і навіть Президента. Дивно, що досі на це відреагував лише підприємець, який відразу ж пригрозив подати в суд. Інші до судової дуелі, виходить, не готові. Невже бояться підняти рукавичку, кинуту їм «слабкою» жінкою? І, згідно з неблагородними звичаями, що запанували в нас у минулому столітті, сподіваються на єдиний аргумент: «сама така».
Сумнівів не виникає, у всьому цьому необхідно розбиратися суду. Але чи можна знайти в Україні такого суддю, який зробить це неупереджено? І не менш важливо, чи не виплеснеться при цьому в інформаційний простір щось таке, від чого всім нам стане ще гірше... Недарма кажуть: менше знаєш — краще спиш.
Думається, багатьом нашим громадянам укоротить нічний сон заява ізраїльського фінансового оглядача Німрода Гальперна, який на сторінках впливового ділового видання The Marker стверджує, що українському уряду навряд чи вдасться в найближчій перспективі стабілізувати курс гривні. Аналізуючи дії НБУ, він зазначає, що наш фінансовий регулятор постійно підвищує банкам ставку рефінансування, але це не приносить бажаних результатів. На його думку, повернути ситуацію на краще не зможе навіть сизифів труд українського уряду. Експерти також зазначають, що проблеми курсоутворення в Україні пов’язані з умовами Меморандуму, підписаного нашою країною з Міжнародним валютним фондом. Згідно з цими умовами, Україна не має права збільшувати свої золотовалютні резерви більш ніж на 4%...
В Україні вже озвучувалася версія про якісь проблеми із золотовалютними резервами. Голова ради Нацбанку Петро Порошенко її начебто спростував, пославшись на дані аудиту, згідно з якими в цій справі в нас усе ОК. Здається, що саме якістю цього дослідження й може бути зумовлена відсутність ще двох судових позовів. Адже розгляд щодо Фірташа так далеко не може зайти... Та й сума там крутиться, по суті, мізерна — якихсь кілька мільярдів... Це вам не запаси всієї країни, що нагромаджувалися важкою працею. У парламенті створено слідчу комісію з перевірки діяльності Національного банку України в період фінансової кризи.
Чи зуміє і що буде далі? Куди, зрештою, підуть її висновки? Важко пригадати, щоб який-небудь скандал, що розслідувався подібними парламентськими комісіями, дістав однозначну оцінку, а винуватці були покарані. Хіба що цього разу позначиться те, що комісію очолить депутат від фракції БЮТ Юрій Полунєєв. Він відомий у країні не лише своєю роботою в Європейському банку реконструкції та розвитку, а й тим, що, по суті, є автором програми підвищення конкурентоспроможності України. Щоправда, за рік роботи уряду Тимошенко до її здійснення так і не вдалося приступити. Але Полунєєв почату справу на півдороги кидати не збирається. Сьогодні він презентує нову програму конкурентоспроможності, здатну, на його думку, допомогти Україні вибратися з кризи.
Проте вся ця історія дуже негарна, неблагородна. Не на часі вона нам. І без того на нас в Європі й через океан вже криво дивляться (чого варті одні обмовки сенатора Лугара). Зрозуміло, що Україні сьогодні потрібно зосереджуватися зовсім не на чварах. І краще б за все фігурантам цього скандалу пробачити і попросити пробачення, як одне у одного, так і у всього народу. Адже на підході новий бюджет. І якщо «дуелянти» не вгамуються й не домовляться, його, швидше за все, не буде, а будуть нові звинувачення та звернення до народу. Чи можна його ними нагодувати?
