Тарілками — по кабелю
До чого призводить непослідовна політика по захисту інформаційного простору
У вівторок президія Верховної Ради АРК прийняла два звернення до вищих посадових осіб України: до Президента Віктора Ющенка з проханням призупинити рішення Нацради з телебачення та радіомовлення про заборону трансляції низки російських телеканалів кабельними мережами, і звернення до голови парламенту України Арсенія Яценюка з проханням ініціювати внесення змін до нової редакції Закону «Про телебачення й радіомовлення». Ці кроки кримських політиків не такі рішучі, як керівників Одеси, Запоріжжя й Харкова, які просто заборонили місцевим кабельникам підкорятися розпорядженню Нацради, однак Верховна Рада Криму вважала за краще обмежитися поданням до Конституційного суду й закликала не наслідувати «не дуже хороші приклади». Як зазначають кримські аналітики, пасивна позиція керівництва Криму продиктована особистою зацікавленістю спікера кримського парламенту Анатолія Гриценка, адже приватна телекомпанія «Орфей», що належить сім’ї Гриценка, прагне отримати ліцензію в Нацради для мовлення на весь Крим.
Це рішення президії ВР АРК було ухвалене після протестів проросійської громадськості. Зокрема, під час «Російського маршу» в Сімферополі журналістам роздали заяву Російської общини Криму, в якій говориться, що вона збирається запропонувати Верховній Раді Криму ухвалити постанову про масовий розвиток у Криму мереж колективного прийому супутникового телебачення, а також звернутися до керівництва Російській Федерації з пропозицією встановити могутній передавач на Таманському півострові, що дозволить кримчанам вільно приймати російські телеканали й радіостанції. Із такою ж ініціативою виступили учасники протестних акцій у Севастополі, які заявили, що переходять на систему колективного прийому ефірно-супутникового телебачення.
Згідно із Законом України «Про телебачення й радіомовлення», системи колективного прийому не кваліфікуються як багатоканальні телемережі, діяльність їх не підлягає ліцензуванню, а таке поширення програм споживачам не вимагає реєстрації суб’єкта інформаційної діяльності. Севастопольська міськрада заявила про свою готовність допомогти севастопольцям перейти на супутникове телебачення. І хоч органи влади і створені ними комунальні підприємства не мають права займатися такою діяльністю, депутати обіцяють надавати організаційну та юридичну підтримку севастопольцям у створенні будинкових комітетів і встановленні СКП.
За коментарем щодо намірів уведення мереж колективного прийому супутникового телебачення «День» звернувся до доцента Києво-Могилянської академії, кандидата філософських наук, кримчанина за походженням Ігоря Лосєва.
— Хто не дивився українські канали, той їх і не дивитиметься. Тому поява таких мереж колективного прийому супутникового телебачення нічого не означає.
Держава не може дозволяти абсолютно неконтрольоване мовлення на своїй території. Але інша річ — послідовність. Такі рішення треба ухвалювати тоді, коли держава веде рішучу боротьбу проти сепаратизму, антидержавної діяльності й уже має серйозні перемоги в цій боротьбі. А коли не робиться нічого, такі рішення можуть викликати загострення. Після 2004 року ніхто із сепаратистів у Донецьку та Криму не відповів за свої дії. І тепер ми маємо сепаратизм у Закарпатті — за абсолютного мовчання тих, кому належить на це реагувати. Влада не знайшла часу збудувати бодай кілька українських шкіл у Криму, створити проукраїнські місцеві телеканали. Вона не має часу, щоб займатися державою — виключно міжклановими чварами. А тепер вони щось там відімкнули. Це має бути вже шостий крок. А до цього треба зробити ще п’ять. Для того, щоб відключити російські канали, треба було провести велику підготовчу роботу в усіх регіонах. Натомість немає потужних каналів, немає українського кінематографу (який міг би заповнити канали продукцією), ніякого позитиву й альтернативи.
Такі канали треба відключати, але не сором’язливо ховаючись за якісь дрібні порушення, а просто за антидержавну пропаганду забороняти їх у судовому порядку. Але немає законодавства, яке б дозволяло закривати українські телеканали, які ведуть антидержавну пропаганду. Чимало філій державної телерадіокомпанії в регіонах відверто знущаються з української держави, хоча одного розчерку пера з Києва достатньо, аби звільнити їхніх керівників. Проте нічого не робиться.
А щодо Російської Федерації, то вона робить тільки те, що їй дозволяє робити наша, вибачте на слові, влада. За ці 17 років вона навчена, що варто лише натиснути — як у Києві негайно «роблять в штани» (не знаю як це більш елегантно назвати). Якби бодай раз за 17 років була серйозна, жорстка позиція, Російська Федерація поводилася б інакше.
Думаю, що вони підуть на поступки. Це зрозуміло, бо непослідовна політика не може бути принциповою. Тому всі ці дії якісь істеричні, за ними немає бази попередньої політики. Держава протягом 17 років не вела боротьби проти п’ятої колони, яка вже перетворилася на потужного дракона. А тепер вони намагаються кидати камінчики в цього дракона замість того, щоб знищувати умови його існування.
P.S. Нацрада тимчасово дозволила ретранслювати «Первый канал» і «РЕН ТВ», повідомила «Телекритика». Підставою до розгляду питання про ретрансляцію стали листи генеральних директорів каналів Миколи Дубового й Олександра Орджонікідзе, які беруть на себе зобов’язання узгодити з Нацрадою комплекс заходів щодо адаптації каналів для трансляції в кабельних мережах України («Первый канал. Всемирная сеть») й укласти угоди із зареєстрованою на території України юридичною особою, яка бажає отримати ліцензію на право ретрансляції каналу («РЕН ТВ»).
