Професійні ентузіасти

28 жовтня у Києві без камер і софітів пройшов ІV з’їзд Національної спілки краєзнавців України. В Українському домі зібралося близько трьохсот делегатів практично з усіх областей. Це — науковці, ректори, викладачі, вчителі, музейники, бібліотекарі, працівники архівів і колекціонери. Фактично, всіх їх можна назвати ентузіастами, які відтворюють, зберігають і формують історичну пам’ять. Бо, по суті, у нашій країні професії краєзнавця не існує, на відміну від інших європейських держав, де такий фах — досить популярний і добре оплачуваний.

Очевидно, що з часів незалежності у краєзнавців з’явилося більше можливостей. У тому сенсі, що стали доступними для опрацювання та висвітлення багатьох тем, які раніше були забороненими. Наприклад, визвольні змагання 1918—1919 років, Голодомор, колективізація, репресії, діяльність УПА... Крім того, вивчення регіональної історіографії та етнографії оформилося в окремий самодостатній напрямок. Краєзнавство як предмет введено в шкільні, рідше — університетські програми. Щоправда, в обох випадках здебільшого як факультативні заняття.

«Популяризація вивчення історії своєї країни, краю, міста чи села — загальносвітова тенденція, — розповідає «Дню» заступник декана історичного факультету з виховної роботи Одеського національного університету ім. І. Мечнікова Наталя Петрова. — Я як викладач і член Одеської спілки краєзнавців прагну поширювати це захоплююче явище, передусім, серед молоді. Адже вже маємо практично втрачене покоління наших батьків. Зі студентами їздимо в етнографічні експедиції. Також збираємо свідчення очевидців Голодомору в селах Миколаївського району на Одещині (незабаром вийде книжка). Цікаво, що були розбіжності між записами сільських голів та студентів, чиї нотатки, до речі, виявилися більш точними, детальними та вивіреними. Це зрозуміло. Уявіть, що відчувають старенькі люди, коли дізнаються, що молоді аж з Одеси приїхали дізнатися правду... Це — живий зв’язок поколінь, який в українців, між іншим, часто переривався через історичні обставини». «Побутує стереотип, що на сході та півдні України не збереглася українська традиційна культура. На щастя, це — хибна думка, — продовжує Катерина Мазуха, член Донецької спілки краєзнавців. — Очевидно, історична пам’ять формується насамперед на основі вивчення регіональної етнографії. Необхідно проводити масштабну й термінову роботу, а для цього, зрозуміло, потрібні кошти».

Напередодні з’їзду постановою Кабінету Міністрів України спілці було присвоєно статус національної. На практиці, за словами відповідального секретаря організації Руслани Маньковської, це має означати фінансування заходів, що організовуватимуть краєзнавчі осередки у столиці й на місцях (останнє — особливо важливо). А як буде насправді, — покаже час. А між тим ІV з’їзд Національної спілки краєзнавців України ухвалив постанову про завершення випуску серії «Реабілітовані історією» (25 із 52-х томів уже вийшли), вихід багатотомного видання «Історія міст та сіл України», підготовку до друку «Зводу пам’яток історії та культури», роботу над підручниками для факультативів з краєзнавства в школах та університетах, а також про запровадження таких занять в інститутах, ліцеях та професійно-технічних училищах, організацію туристсько-краєзнавчих експедицій учнівської та студентської молоді «Сто чудес України», «Краса і біль України» з програмами «Свята спадщина» і «З попелу забуття»...