Олена ФРОЛЯК: Я хочу повернути на екран класичні респектабельні новини

— Яких удосконалень, на вашу думку, потребує інформаційна служба «ICTV»?

— Одразу скажу, що «Факти» з ніг на голову я ставити не буду. Тобто ніяких переформатувань і різких рухів у бік криміналу. Це буде переформатування у бік якіснішої, відповідальнішої та змістовнішої роботи. Я хочу затвердити у «Фактах» класичну респектабельну модель новин. Журналістів треба розворушити, вони трохи розслабились, нехтуючи креативністю, фантазією, ідеями. Як казав Парфьонов, журналістика — це насамперед ініціатива. Я буду боротися з поверховістю, банальністю, примітивом і містечковістю. Наші акценти — загальнодержавні і цінності людини — здоровя, сім’я, освіта, наука, медицина, прогрес... Треба повернути у «Факти» культуру і справжніх героїв, адже вони є, і це не тільки ті, хто сидить кожної п’ятниці і понеділка у студіях «Свободи слова». Життя в Україні — це не тільки політика.

— Ваш підхід до створення новин діаметрально протилежний до того, який сьогодні сповідують деякі українські телеканали, женучись за рейтингами. А вас рейтинги не цікавлять?

— Нас цікавлять рейтинги. Я знаю, що віддача буде не миттєвою і що рейтинги не будуть зашкалювати. Ми розраховуємо на аудиторію мислячу,освічену, ту, яка читає газети, журнали і книги, ту, яка цікавиться справжніми і глибинними процесами в економіці, політиці і т.д. Мої знайом часто кажуть-вибач новини не дивимось, набридли, одна політика і кров... Але це зовсім не означає, що політики у нас зовсім не буде, особливо в контексті останніх подій. Політика буде, але рівно стільки, на скільки вона заслуговує. У нас програма «Факти», а не заяви — казав наш колишній і почесний головний редактор Олександр Семирядченко. Ми висвітлюватимемо не заяви, а процеси. Якщо це політичний репортаж — обов’язково збалансована позиція, в кадрі всі учасники історії, контекст події та можливі варіанти розвитку . Люди хочуть зрозумілої розповіді про те, що відбувається у світі та країні.

— Як щодо журналістських розслідувань у межах «Фактів»?

— Ми не будемо відмовлятися від спеціальних репортажів, серіалів, розслідувань. Але у межах «Фактів». Бо розслідування на п’ять хвилин я фізично не можу поставити у випуск, який триває 22 хвилини. Люди вмикають «Факти», щоб подивитися, що робиться в Україні та світі. Хто хоче журналістики розслідувальної і аналітичної, той вмикатиме «Факти тижня» і підсумкові «Факти» о 22.45 з Сорокою та Ковачем.

— Керівництво підтримує ваше бачення новин?

— Абсолютно.

— Каналу «ICTV» вже виповнилося 17 років. Очевидно, в інформаційній службі склалися певні традиції. Які вони?

— До мене тут працювали дуже сильні редактори. По правді, мені ще до них самій треба рости, але я не соромлюся вчитися і спитати в журналіста коли чогось не знаю. Перший був Кисельов — він нас вчив шукати добрих і позитивних новин, ми спочатку до цього ставилися скептично, але зараз я розумію, що це був правильний «посил», він часто повторював — після ваших новин люди повинні хоч деколи казати, що в цій країні хочеться жити. Він нас завжди вчив широко дивитися навіть на дуже вузьку проблему, бути не обмеженими і постійно цікавитися життям. Репортаж має бути продуктивним, тобто не тільки розповідь, а й контекст і висновок журналіст має сам відчувати, що сказати у фіналі глядачу.Нехай це суб’єктивно, але журналістика —це суб’єктивний погляд на життя і в протилежному мене ніхто не переконає. Ви знаєте, дуже часто доводиться чути запитання від людей, великих фахівців своєї справи, — а що це новинам цікаво. Тоді мені соромно за наші новини, ми самі себе занурили в колбу політики і тем, про які не розповів лише великий ледачий. Так, нам цікаво все, з чого складається життя.

— Сьогодні деякі телеканали, створюючи новини, посилаються на європейські стандарти. Мовляв, так роблять у Європі. На що орієнтуєтеся ви? Кому, на вашу думку, вдалося створити ідеальну інформаційну службу?

— Сьогодні в такому неідеальному світі говорити про ідельне телебачення просто нерозумно. Коли я була на CNN у 1993-му році, це для мне був ідеал величезної телекорпорації, там в офісі стояли дерева у ліхтариках, а техніка була така, пор яку в Україні ще тільки читали. Потім мені пощастило побувати там же 2007-го, ліхтариків немає, килимок у студії потертий, камери — відомі, подібні є в наших студіях. Це уже був не ідеал, а після того як американські ЗМІ розповідали про війну Росії з Грузією, так це ще дальше від ідеалу. Моя подруга прилетіла з Нью-Йорка і розповідала, що телебачення тільки й повторює про напад Росії на Грузію, ніхто не розповідає про Південну Осетію, про те, що Саакашвілі першим спровокував конфлікт, ввівши війська й т.д. Це не ідеал. Вони дуже часто демонструють подвійні, а то й потрійні стандарти, тому для мене сьогодні немає ідеальних CNN чи BBC. Давайте будувати свої ідеали, своїми силами, своїм розумом, для своєї країни.

— У «ICTV» немає закордонних корпунктів. Чи не збираєтеся ви їх створювати і чи розширюватимете національну кормережу?

— Національна кормережа у нас дуже широка. Корпункти є не в усіх обласних центрах, але обов’язково є стрінгери. Є такі міста, наприклад, Суми, які часто інформаційно пасивні порівняно зі Львовом чи Харковом. Але, якщо у Сумах щось станеться, ми туди обов’язково поїдемо. Що стосується закордонних корпунктів, то якщо є якісь дуже важливі події, ми туди їдемо. Але як показує досвід, українців більше цікавлять внутрішні події і тримати кормережу в Нью-Йорку тільки заради того, щоб показати передвиборні дебати і як там облаштовується паркування (хоча це теж дуже цікаво), не зовсім доцільно. Скоро відкриється Генасамблея ООН — ми туди їдемо, ми також їдемо в Швейцарію на вирішальний дослід із коллайдером. Якщо редактор приходить і обѓрунтовує необхідність відрядження, йому ніхто в цьому не відмовить. А взагалі краще їздити Україною, тут є про що розповідати.

— До речі, стосовно регіонів. Ви починали працювати на франківському телебаченні й знаєте регіональне телебачення зсередини. Що сьогодні з ним відбувається, які його реалії?

— Сумні його реалії. Але поки що... Буде розвиватися національна економіка, буде підніматися країна — все з регіональним телебаченням буде добре. Знайдуться спонсори, хороша техніка , люди будуть краще працювати. Гадаю, через років 5—7 місцеве телебачення буде зовсім інакше дивитися на свого столичного колегу, принаймні без «пієтету».