За що боролися...

Неймовірно, але факт: гучна заява, озвучена не ким-небудь з балакучих парламентаріїв, а прем’єр-міністром Юлією Тимошенко про можливий силовий сценарій вирішення політичної кризи, що нібито розглядається на Банковій, залишила українців байдужими. Київ живе звичайним життям: на вулицях столиці з ранку до вечора спостерігається звична мишача (точніше, машинна) метушня, даішники, відомство яких то ліквідують, то воскрешають, оформлюють ДТП, з вікон переповнених маршруток стирчать спини киян, які вічно не встигають і кудись біжать... Одним словом, політична парламентська криза абсолютно не змінила звичний ритм життя пересічних жителів країни. Дуже вже часто наші архітектори влади кидаються резонансними фразами, які в будь-якій іншій європейській країні викликали б вулкан народних пристрастей. Ось і цілком прогнозований результат: на гарячу істерію влади народ відповідає холодною байдужістю. Догралися. Добалакалися. Довоювалися. Ні, мабуть, все ж про закінчення «бойових дій» говорити дуже рано. Навпаки — все лише починається.

Останнє зведення з владних полів, тим часом, наштовхує на думку, що жодна зі сторін не аналізувала джерела кризи, і вже тим більше — не винесла з неї уроків.

Замість цього й на Банковій, і на Садовій, і на Грушевського зайняті пошуком інформаційної зброї, здатної «замочити» вчорашніх партнерів і сьогоднішніх опонентів. Як гарно на цьому фоні виглядають спокійні регіонали, які вустами Тараса Чорновола напередодні заявили, що, мовляв, Партія регіонів не поспішає — почекає, коли «помаранчеві» розлучаться й лише тоді робитиме вибір із ким укладати коаліційний шлюб з розрахунку — з БЮТ чи НУ-НС.

А в Секретаріаті Президента, «добрими» намірами якого й був, власне, зруйнований крихкий коаліційний тандем пропрезидентської та пропрем’єрської фракцій, думають не про те, як розрулити ситуацію, а про те, в яких гріхах вони ще забули звинуватити прем’єр-міністра Юлію Тимошенко.

Тепер Банкова погрожує голові уряду судом. Перед Фемідою лідер БЮТ з’явиться, якщо не припинить говорити неправду. Заступник голови СП Марина Ставнійчук емоційно спростувала заяву Юлії Тимошенко про те, що вона як представник Президента в Конституційному Суді в справі про визнання парламентської більшості недіючою у зв’язку з виходом із неї депутатів Бута та Рибакова виступала проти демократичної коаліції. Насправді все інакше, переконує чиновниця — Віктор Ющенко докладає всіх зусиль, щоб демократична коаліція в парламенті жила й процвітала.

Людиною, яка сіє наліво й направо неправду назвав прем’єра Тимошенко й голова Секретаріату Президента Віктор Балога. Жанр «розмови» з головою Кабміну керівник канцелярії вибрав традиційний — епістолярний.

«Зазвичай прем’єр-міністр Юлія Тимошенко не погоджується з тими державними рішеннями, в тому числі й прийнятими на засіданнях РНБО, які обмежують політичні або фінансові можливості її особисто, політичної сили, яку вона очолює або її спонсорів. Але Кабінет Міністрів — це не варенична, а Рада нацбезпеки та оборони — не клієнт, якого можна ігнорувати. Небажання Юлії Тимошенко виконувати незручні для неї рішення РНБО, особливо ті, які йдуть урозріз із московським замовленням, має стати тривожним сигналом суспільству щодо адекватності поведінки нинішнього керівника уряду на цій посаді», — заявляє Балога. (Йдеться про рішення Ради безпеки щодо ЧФ РФ. — Ред.).

«Останнє публічне висловлювання прем’єр-міністра Юлії Тимошенко показало всьому суспільству її звичну здатність видавати за правду відверту брехню, щедро приправлену перекручуваннями та маніпуляціями з фактами. Юлія Тимошенко взяла на озброєння давній пропагандистський трюк, випробуваний минулого століття вождями та ідеологами фашистських режимів: аж до нескінченності повторення самої брехні, вигадок та домислів. У прем’єра явно заїло платівку або ж стався збій у звуковому файлі», — емоційно резюмував пан Балога.

Прем’єр на ці випади вважала за краще не реагувати, а Президент і зовсім заявив на саміті «Україна — ЄС» про те, що кризи на Печерських пагорбах не відшукають навіть досвідчені сапери, мовляв, усе, що відбувається — це ознаки демократії. «Кризи немає, це нормальна ситуація для демократії», — зазначив, зокрема, гарант української Конституції. До речі, незважаючи на те, що на саміт Тимошенко не полетіла, на Банковій її звинуватили в змові з європейськими лідерами. Так що політичний адюльтер із Росією — це, схоже, лише вершина айсберга зрад голови українського уряду. У розумінні Банкової, зрозуміла річ.

Отже, Юлія Тимошенко нині намагається переконати Євросоюз погодитися з утворенням в українському парламенті нової коаліції у складі БЮТ та Партії регіонів і з прийняттям законопроектів, які значно звужують конституційні повноваження Президента України. Про це заявив перший заступник секретаря РНБО Степан Гавриш. «Черговим свідченням цього є те, що, в той час, коли Президент летів на 12-й саміт «Україна — ЄС», Тимошенко намагалася умовити керівництво Євросоюзу переконати Ющенка прийняти сценарій БЮТ та ПР стосовно широкої коаліції і погодитися із законопроектами, що значно звужують конституційні повноваження глави держави», — цитує президентська прес-служба пана Гавриша. Для більшої переконливості заступник секретаря Ради безпеки вказав, що конкретно Юлія Володимирівна веде переговори з Генеральним секретарем Ради ЄС Хав’єром Соланою та президентом Франції Ніколя Саркозі.

Якщо в приміщенні під скляним куполом буде юридично оформлений коаліційний союз бютівців та регіоналів, українці побачать «дуже багато цікавого», — каже спікер Арсеній Яценюк. Крім цього голова Верховної Ради в ефірі «Ери» прокоментував і звинувачення Секретаріату Президента в державній зраді, що, нібито, мала місце з боку прем’єр-міністра: «Мені здається, що будь-які звинувачення в державній зраді є компетенцією Генеральної прокуратури. Будь-які політичні та державні діячі повинні прибрати особисте. Ми не маємо права перекладати особисті амбіції на державні інтереси та державні справи. Потрібно чітко розуміти, що робота в державній владі чи то в Кабінеті Міністрів, чи то в органах державного управління, чи то в парламенті — це, вибачите, не інститут шляхетних дівчат. Це складна робота. Це політика».

Спрогнозувати погоду в політичному будинку намагаються й політологи. Директор Центру політичного маркетингу Василь Стоякін заявляє про чотири варіанти виходу з політичної кризи.

Першим варіантом експерт назвав повернення до статус-кво, коли будуть скасовані всі рішення Верховної Ради, починаючи з 2 вересня. «Такий варіант можливий, але фактично це означатиме перехід до того, що я називаю гетьманатом, коли є конституційна норма, є конституційна система країни, є уряд, є парламент, але насправді, ні уряд, ні парламент нічого не вирішують, а все вирішується на рівні Президента, який ні за що не відповідає. Фактично це якщо не пряма диктатура, то дуже близько», — зазначає політолог.

Другий варіант виходу з кризи пан Стоякін бачить у введенні прямого президентського правління. При цьому експерт зазначив, що не уявляє, як це можна зробити в нинішніх умовах, оскільки Секретаріат Президента досяг успіхів у розвалі вертикалі виконавчої влади.

Варіант дострокових виборів, на думку політолога, несе велику кількість ризиків. Він нагадав, що це будуть уже треті парламентські вибори за три роки, що «не є добре». «Явка виборців буде невисокою, а розмір фальсифікацій при відсутності інтересу у виборців до цих виборів можна лише уявити», — констатує експерт. На переконання Василя Стоякіна, нові вибори також погано вплинуть і на міжнародний імідж України. Четвертий варіант — створення тимчасової, або, як кажуть, ситуативної парламентської більшості.

Учора всі провідні інформаційні агентства «горіли» замітками про те, що пропрезидентська «Наша Україна» і в центрі, і на периферії розвернула широку підготовку до дострокових парламентських виборів. Який результат висвітиться на фінішному виборчому табло — покаже час. Але стартові позиції ключових гравців чітко видно вже сьогодні: Янукович гратиме роль такого собі миротворця на фоні вічно воюючих між собою прем’єра та Президента. Тимошенко гратиме роль бідної Юлі, якій «монстри» з вулиці Банкової не дають здійснити широко розрекламований прорив по-українськи. Кого гратиме Ющенко — питання другорядне, а головне питання полягає в тому, з ким гратиме глава держави? Сьогодні фракція НУ-НС розкладається зі швидкістю вітру. З першої п’ятірки списку «помаранчевого» блоку зразка минулого (!) року на стороні Віктора Андрійовича грає лише В’ячеслав Кириленко. Інші — орієнтуються на лідера БЮТ. Президент і справді дуже вже недбало тасує кадрову колоду, з кожним новим днем втрачаючи все нових, вірних раніше соратників. Дійсно, хто, запитується, з поважаючих себе політиків може змиритися зі скандальною президентською тезою про те, що «я вас всіх на смітнику знайшов, а раніше ви були ніхто»? Так що єдина опора на вірогідних дострокових виборах до Верховної Ради для гаранта — горезвісний адміністративний ресурс, двигун якого вже, кажуть, включив голова Секретаріату Президента Віктор Балога. Але таке ми вже проходили 2004 року і кому, як не Віктору Ющенку, про це потрібно добре пам’ятати й наперед прогнозувати вірогідні наслідки...