Другий шанс
І цього разу літо запам’ятається як одне із найгарячіших. Але це не має ніякого стосунку до зміни клімату чи глобального потепління. Все, що відбувалося, стосується політики. Іноді мені здається, що деякі конфлікти і війни спеціально розпочинаються влітку, коли люди йдуть у відпустки, насолоджуються чудовими місцями і не дуже переймаються тим, що відбувається деінде. Ті, хто є відповідальним за початок війни, розраховують на слабкий інтерес міжнародного товариства і як наслідок — на фактичну безкарність.
Цього разу, на щастя, міжнародна спільнота і Європейський Союз зокрема реагували без затримки. Я пишаюся негайною реакцією європейської дипломатії на російсько-грузинський конфлікт. Французьке головування взяло на себе лідерство і уклало угоду про перемир’я. Цього тижня також продемонстрував характер і Європейський Союз. Після надзвичайного саміту Ради Європейського Союзу в Брюсселі 1 вересня Союз заговорив сильним голосом. Я не вдаватимуся в деталі результатів саміту, його наслідків щодо розвитку ситуації на Кавказі і розв’язання конфлікту між Росією, Грузією та її невизнаними регіонами Абхазією і Південною Осетією, а зосереджуся на українському контексті цього конфлікту, який визначено у висновках саміту.
Дозволю собі зацитувати весь пункт цього важливого документа:
«Європейська Рада із занепокоєнням бере до уваги вплив, який мала поточна криза на весь регіон в цілому.
Європейський Союз вважає за необхідне більше, ніж завжди, підтримувати регіональну співпрацю та інтенсифікувати свої відносини зі східними сусідами, особливо через свою політику сусідства та розвиток ініціатив «Чорноморська синергія» та «Східне партнерство», які Європейська Рада бажає затвердити у березні 2009 року, і з цією метою Рада просить Комісію подати відповідні пропозиції до грудня 2008 року. В такому контексті Європейська Рада наголошує на важливості майбутнього саміту між Європейським Союзом та Україною, запланованого на 9 вересня 2008 року».
Щоб ця мова ЄС була більш зрозумілою, скажу коротко: це означає, що Україна отримала додаткову можливість посилити свої відносини з ЄС. Парадоксально: конфлікт між Росією та Грузією грає на користь України в контексті її європейських прагнень. У Брюсселі існує загальне розуміння, що нам потрібно підтримати демократію і процес побудови сильних і незалежних держав на сході кордонів Євросоюзу.
Нинішній конфлікт дав зрозуміти, що цей процес є дуже крихким і ЄС потрібно робити реальні зусилля з підтримки своїх сусідів. Більше того, існуючий підхід, який втілено у формі Європейської політики сусідства, є недостатнім. Нам потрібен новий інструмент і нові стимули, інакше всі зусилля буде змарновано. Хтось міг би сказати: самого діагнозу недостатньо. Я можу відповісти: це дуже добрий старт! Найважливішим є той факт, що ця думка поділяється не лише такими країнами, як Польща, що традиційно підтримує Україну, а й більшістю країн-членів ЄС. Я міг би навіть ризикнути сказати, що така ситуація може бути порівняною лише з реакцією ЄС на помаранчеву революцію 2004 року. Якщо я правий, то це означає, що Україні надано другий шанс.
Маю надію, що обидві сторони використають ситуацію на взаємну вигоду. Втім, ми знатимемо більше після наступного саміту ЄС—Україна, який відбудеться 9 вересня. А те, що сталося 1 вересня в Брюсселі, багато чого обіцяє.
