У чому сила грошей?

Стабільність гривні й гнучкість її курсу не є антиподами. Перша означає збереження купівельної сили національних грошей. Це можливо при низькій (до 5%) або поміркованій (до 10%) інфляції. Якщо досягненню такої мети сприяє певне посилення, а іноді послаблення обмінного курсу, то його не слід уникати.

У 2003—2007 роках обмінний курс національної валюти, окрім епізоду квітня 2005 року, майже не змінювався. Але, починаючи з 2003 року, інфляція прискорилася. Це означає, що стабільність, або купівельна сила грошей зазнавала сильної турбулентності. Конституційний мандат Нацбанку — це стабільність грошей, а не їх обмінної пропорції з іншими валютами світу, тобто курсу. Китай, наприклад, з 2005 року відійшов від фіксації обмінного курсу юаня і посилив його за три роки майже на 20%, а Україна на 8,9%. У Китаї інфляція 8,5% у річному вимірі, а в Україні 30,2%. У якій країні була сильніше дестабілізована купівельна сила національної валюти? Відповідь: в Україні, а не в Китаї.

Посилення обмінного курсу гривні (на 4%) за період з червня 2005 року по травень 2008 року відбулося у зв’язку з кількома фундаментальними макроекономічними факторами. Це стан платіжного балансу, стан бюджетного балансу, висхідний рух продуктивності праці, динаміка інфляції, стан міжнародної валютної ліквідності (валютних резервів), потенціал недооцінки обмінного курсу після девальвації 1998—1999 років та стан внутрішньої ліквідності банківської системи.

Окрім того, були й ситуативні чинники, які, втім, не мали вирішального значення. Отже це очікування ревальвації, сформоване вербальними інтервенціями з боку учасників ринку, експертів, політиків, офіційних представників влади. Це різке падіння обмінного курсу долара до інших валют у січні—травні. Це також недонадходження коштів від приватизації.

Оцінюючи силу дії фундаментальних факторів, слід врахувати, що платіжний баланс залишається активним. Йдеться про різницю між поточним і фінансовими рахунками. Відтік капіталу за торговельними операціями, який відчувається в останні (2006 та 2007) роки, триває й сьогодні. Проте він перекривається чистим притоком капіталу у вигляді прямих іноземних інвестицій та запозиченнями банків і бізнесу.

У 2005—2007 роках фінансовий рахунок зводився з профіцитом. В минулому році зафіксовано його оновлений максимум — близько $16,36 мільярда. Це дозволило не тільки профінансувати торговельний дефіцит, але збільшити резервні активи на більш ніж $9 мільярда. Більшим нарощування валютних резервів було лише у 2005 році ($10,7 млрд.). Але тоді $4,8 мільярда дав продаж «Криворіжсталі».

Позитивним залишається платіжний баланс і за чотири місяці поточного року. Торговельний баланс зберігає від’ємне сальдо (-$5,4 млрд. ). Проте дефіцитний поточний рахунок є на $370 мільйонів меншим, ніж профіцитний фінансовий рахунок ($5,8 млрд.). Даних за травень ще немає, але вже й те, що у цьому місяці Нацбанк поповнив валютні резерви на $606 мільйонів є хорошим сигналом. За 2002—2007 роки сумарний платіжний баланс (зведений) мав $34,1 мільярда позитивного надлишку.

Отже платіжний баланс «сигналізує»: тиск на посилення гривні залишається суттєвим у 2008 році. «Валютний навіс» все ще не розвантажився і тисне на ринок. Бюджетний баланс характеризується тим, що у 2000—2003 роках дефіцит зведеного бюджету у співвідношенні до ВВП утримувався на рівні менше 1%. У 2000 та 2002 роках навіть був зафіксований профіцит — відповідно 0,6% та 0,7%. Після того, як у 2004 році дефіцит сягнув позначки 3,2%, всі наступні роки він був менше 2% (1,8%, 0,7% та 1,1%). В поточному році за п’ять місяців очікується профіцит в межах 0,5% ВВП.

Звідси висновок: у країні з подвійним профіцитом — платіжного балансу та бюджету — валюта не може бути слабкою.

Дуже важливим фактором є продуктивність суспільної праці (відношення ВВП до чисельності зайнятих). Вона постійно зростає. У 2000—2007 роках відповідні темпи є вищими за 7% (у середньому за рік). Цього року вони становили близько 6%. В індустріальному секторі (відношення випуску промислової продукції до чисельності зайнятих) цей показник вимірюється двозначною цифрою. Лише у 2002 та 2005 роках спостерігався спад темпів зростання продуктивності праці в цьому секторі і народному господарстві в цілому (промисловість відповідно 7% та 3%, ВВП — відповідно 5,2% та 2,7%). Отже високі темпи підвищення продуктивності свідчать про зменшення витрат суспільної праці на виробництво товарів і послуг і відповідно мають посилювати й купівельний потенціал національної грошової одиниці.

Високі темпи інфляції у 2008 році обмежують дію факторів посилення гривні, але не зупинять її. Так само як і в Європі, Китаї, Росії. Якби не висока інфляція, то інші фактори впливу на обмінний курс «вивели» б його значення на ще більшу висоту.

Ваговим для визначення курсу національної валюти фактором може служити стан валютних резервів. Вони у нашої країни сягнули історичного максимуму — $33,3 мільярди. Чи потрібно нам і надалі «морозити» такий величезний ресурс, який доцільніше б було спрямувати, скажімо, на інноваційний розвиток? Досвід багатьох країн свідчить, що при збалансованому бюджеті і відсутності очікувань різкої зміни курсу і прискорення інфляції для підтримки стійкості національних фінансів можна мати втричі менші резерви. Нині ж вони відповідно до світового макроекономічного стандарту (коефіцієнт Реді) перевищують чотири місяці фінансування майбутнього імпорту (норма — три місяці). Цього цілком достатньо, щоб відповісти на будь-яку спекулятивну атаку на гривню. Звичайно, за умови неперевищення бюджетом позначки 1% дефіциту.

Сильні валютні резерви формують впевненість вітчизняних і міжнародних інвесторів у можливостях Нацбанку не втручатися безособливої потреби в роботу валютного ринку в періоди перевищення пропозиції іноземних валют. Такі очікування сприяють посиленню курсу гривні. В той же час емісія Нацбанку на непродуктивні цілі обмежує його можливості з рефінансування комерційних банків, з проведення активної процентної політики та операцій з цінними паперами.

Вітчизняний ринок усвідомлює, що гривня історично (після різкої девальвації 1998—1999 р.) недооцінена. Тому він налаштований на певне її посилення і дисконтує такі настрої в поточному обмінному курсі на міжбанківському ринку. При цьому деяке уповільнення руху базових монетарних агрегатів з квітня 2008 року формує подорожчання грошових ресурсів. Гривня не в дефіциті, але і не перенаситила ринок. Навіс грошей, що виник у IV кварталі 2007 року ще «не розвантажився», хоча цей процес близький до завершення.

Тож можна стверджувати, що посилення антиінфляційної політики сприяє зміцненню купівельної сили гривні і відповідно формує висхідний тренд руху її обмінного курсу. Відтак стає зрозумілим, що посилення гривні на Міжбанківській біржі було не штучним, «рукотворним» продуктом, а базувалося на належному макроекономічному фундаменті.

ДО РЕЧІ

Вчора представники фракції БЮТ внесли до Верховної Ради законопроект, який передбачає підпорядкування Національного банку України Міністерству фінансів. Чи є це реакцією уряду на посилення гривні?