Навіщо позичали

Ще 1998 року уряд України започаткував дії, спрямовані на енергозбереження та підвищення енергоефективності. Для цього було створено Українську енергозберігаючу сервісну компанію (УкрЕСКО) і за підтримки кредиту Європейського банку реконструкції та розвитку ($30 мільйонів) розроблено відповідний проект.

У 2006 році, розглянувши матеріали перевірки ефективності використання кредиту ЄБРР, наданого для першої фази проекту, колегія Рахункової палати України констатувала, що замість двох років запозичені кошти використовувалися понад вісім років та ще й не у повному обсязі, несвоєчасно та неефективно. До того ж, у першій фазі прое кту тільки 14 підприємств мали змогу отримати доступ до цього пільгового кредитного ресурсу.

Друга фаза проекту, для якої держава запозичила у ЄБРР ще $20 мільйонів, за свідчення м аудиторів, також реалізовувалася неефективно. Замість 10—20 енергопроектів, які передбачалося виконати протягом 2005—2007 років, запроваджено тільки один, в рамках якого УкрЕСКО закупила обладнання та послуги вартістю $50 тисяч для оздоровчого комплексу комерційної структури. А введення в експлуатацію обладнання, закупленого та змонтованого в рамках ще одного енергопроекту, перенесено майже на 10 місяців через прорахунки в ході його розробки. Ще три енер гопроекти нині на початковій стадії, а по двох роботи ще не розпочато. Як наслідок — економії енергії та енергоресурсів, яку передбачалось отримати в результаті реалізації другої фази проекту, не досягнуто. До економіки України у 2006—2007 роках не залучено, як передбачалося проектом, $19,7 мільйона реальних інвестицій.

За висновками аудиторів, провал проекту пов’язаний iз його необгрунтованістю та поганою підготовкою. Iдеться про якість техніко-економічного обґрунтування другої фази і міжнародних угод, укладених з метою її реалізації. Не було створено також передбаченої законодавством України системи нагляду та управління другою фазою проекту. Відповідальними за це аудитори вважають Національне агентство з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, а також ЗАТ «УкрЕСКО», що є виконавцем зобов’язань, покладених на нього відповідними угодами. Винен також Мінфін України, який виступає представником держави-позичальника та органом, що здійснює контроль за використанням кредитних коштів міжнародних фінансових організацій. Крім того, провина лягає і на Фонд державного майна України, який виступає основним акціонером «УкрЕСКО» (99,7% акцій).

Нині піднімається питання про необхідність продовження строків вибірки коштів кредиту та завершення реалізації проекту. Однак розрахунки аудиторів показують, що пролонгація кредиту на два роки спричинить лише додаткові фінансові витрати (у вигляді комісійних за резервування невикористаних коштів), а також подорожчання послуг і обладнання для українських підприємств-замовників.