Енергія музики
Деякі враження про фестиваль, що завершився в Києві
На закритті «Музичних прем’єр сезону» Симфонічний оркестр Національної філармонії України під орудою Миколи Дядюри виконав баладу «Ґражина» Бориса Лятошинського і двох симфонії Валентина Сильвестрова. Немов під пензлем художника, під помахами диригентської палички монументальні озвучені полотна оживали в філармонічній залі. І коли стих останній відгомін останньої ноти п’ятої симфонії, заворожена публіка ще хвилинку витримувала паузу. Тиша, овації, красивий фінал...
На одному з концертів фестивалю Львівський камерний оркестр «Leopolis» із диригентом Симоном Камартіном (Швейцарія) представили твори Вікторії Польової — «Anthem» для струнного оркестру, фортепіано і дзвонів і «Nenia» для скрипки та струнного оркестру. І вони викликали в мене асоціації з фресками Джотто, стільки в них було зосередженої радості та глибини. Кожна нова робота композитора — це завжди відкриття і свіжість інтонації, продуманість кожної ноти і чистота барв неба і землі.
На цьому ж вечорі публіці було запропоновано витончено зашифрована «Annagrama» Євгена Іршаї, петербурзького композитора і піаніста, який мешкає в Словаччині. Автор зазначив, що цей твір із щасливою долею:
— Його грають у Європі, Америці. А тут я почув дуже талановитий оркестр і абсолютно інше прочитання диригентом, він зрозумів головне і вніс щось своє. Я багато разів мав щастя і мав честь виступати на «Музичних прем’єрах», і, по-моєму, це абсолютно чудовий фестиваль. Без таких форумів взагалі неможливе життя творчих людей, ні музикантів, ні композиторів. Мені він подарував спілкування з людьми і спілкування з новою музикою. Приголомшив твір Олега Киви, відвожу його з собою на диску для студентів.
Концерт Анни Зелінської, польської скрипачки, блиснув подібно до розряду блискавки в залі Спілки композиторів. Виконувалися твори українських і зарубіжних авторів для скрипки та магнітофонної плівки. Чотири пюпітри на сцені, могутній голос інструмента, натхненне «вживання» скрипачки — в так неймовірні співзвуччя. Ганна Зелінська — видатний музикант, в її репертуарі є як електронна, так і класична музика, вона виконує джаз, імпровізує. Виступала солістка з відомими європейськими оркестрами, учасник численних міжнародних фестивалів.
Кожний твір буквально випліскував до зали хвилі космічних енергій. А найбільш насичено-сонячною здалася «Прозорість» Алли Загайкевич. Композитор сьогодні є визнаним фахівцем у сфері музичної електроніки, викладає на кафедрі музично-інформаційних технологій Національної академії. Алла Загайкевич упевнена: «Комп’ютерні засоби виразності відкривають величезні можливості для музикантів експериментувати, працювати з інтонаційний полем, як художник, як скульптор, створювати нові стилі академічної електроніки».
До речі, перший концерт електронної музики відбувся в Парижі 1948 року (тоді вона називалася конкретна музика), а в Україні — 1996 р. на фестивалі «Березілля». Композиторська електронна музика з’явилася в нас у 90 х рр. Щоправда, один із найперших українських «електронних» творів за назвою «Емансипована валіза» написав Віталій Годзяцький ще 1964 року. Його можна буде почути 11 травня в «Арсеналі» на Гоголь-Фесті.
Найзначнішою подією «Музичних прем’єр» для багатьох стала прем’єра «Реквієму» Олександра Щетинського у виконанні Київського камерного оркестру і камерного хору «Кредо», диригент Віталій Протасов. Цей твір найвищого рівня, при зустрічі з яким можливо пережити стан — «Когда божественный глагол до слуху чуткого коснется».
Композитор розповів, що твір написано на канонічний латинський текст, і містить у собі всі частини, обов’язкові для повного реквієму. Існує також версія з органом. А на питання про фестивальні враження відповів так:
— На форумі почув багато цікавого. Вершинним для мене був концерт «Між словом і звуком», де добре показали себе молоді українські автори, а польський композитор Єжи Корнович представив свій видатний твір. Сподіваюся, що стильові ідеї, які є в цьому творі, проростуть і на нашому ґрунті. У майбутньому хочу побажати фестивалеві більш стабільної державної підтримки, бо головним спонсором у класичної музики в Україні є все ж таки держава.
І ще про один вечір «Музичних прем’єр», на якому Національний симфонічний оркестр України під орудою Петра Товстухи виконував твори чудового українського композитора Юрія Іщенка. Авторський концерт запам’ятався тим, що зала світилася атмосферою дивовижної щирості, доброти, радості. І звучала музика — високого таланту і майстерності, така, наприклад, як Варіації і фуга на теми Максима Березовського «Хваліть Господа з небес».
Сучасна академічна музика — предмет суперечок, дискусій і абсолютно полярних оцінок. Мабуть, так буде завжди, бо фінальні оцінки виставляє час. Кому стануть аплодувати майбутні меломани? Композитори не думають про це — вони творять. А ми приходитимемо на концерти — не для прогнозів, для того, щоб відшукати і почути свою музику.
