Гвинтокрилі рятівники

Міжнародний імідж країни формується важко й довго. І є люди, які просувають «бренд Україна» не без ризику для життя, оскільки умови, в яких їм доводиться проявляти свій професіоналізм, іноді бувають вельми екстремальними. На жаль, саме таких «іміджмейкерів» у нас менше всього знають. Тим часом у світі вони відомі як надійні партнери, які готові будь-якої миті прийти на допомогу.

Йдеться про компанію «Українські вертольоти». ЇЇ було створено 2002 року. До того часу вертолітний парк Збройних сил України являв собою те, що на професійному сленгу називається «ремонтний фонд». Саме 16 одиниць із нього і взяло в оренду нове підприємство. Витративши на відновлення, ремонт і модернізацію гвинтокрилих конструкцій понад 42 мільйона гривень, компанія отримала 11 вертольотів Мі 8МТВ-1, які здатні виконати будь-яке поставлене завдання. На машини було встановлено додаткові паливні баки, які дозволили збільшити дальність польоту до 1150 км. У кабінах з’явилися сучасні пілотажно-навігаційні комплекси, що дають можливість використати як наземні, так і супутникові системи навігації.

Але найголовніше, «Українські вертольоти» змогли зберегти еліту льотного та інженерно-технічного складу. Середній досвід роботи фахівця в компанії становить сьогодні 20 років, середній наліт пілота — п’ять тисяч годин. Близько 70% льотного складу та 90% інженерно-технічного — колишні військові. Додайте до цього управлінську команду і отримаєте колектив, який поставив перед собою амбіційну мету — стати офіційним перевізником ООН, Міжнародного Червоного Хреста й інших авторитетних міжнародних організацій.

У трудовій біографії «Українських вертольотів» є записи про успішно виконані місії на території Азії, Африки та Латинської Америки. Суха, здавалося б, статистика вражає уяву. 2005 року в Пакистані дев’ять вертольотів компанії в тісній співпраці з американськими та британськими ВПС евакуювали 13,7 тисяч постраждалих від землетрусу та доставили 6,1 тисячі тон гуманітарних вантажів до високогірних районів країни. У 2006—2007 роках пілоти компанії брали участь у ліквідації наслідків землетрусів, повеней і ураганів у Кенії, Сомалі, Ефіопії, Мозамбіку, Пакистані та Уганді. Вісім вертольотів компанії евакуювали майже 8,5 тисяч осіб і доставили більш ніж 1,7 тисяч тон вантажів.

У льотчиків компанії є чималий досвід дій в умовах збройних конфліктів. 2006 року саме наші хлопці, на прохання уряду Канади, в терміновому порядку евакуювали з Бейруту працівників дипломатичної місії цієї країни, а також кілька сотень мирних громадян, які зібралися на території посольства. Сьогодні п’ять вертольотів компанії працюють у спільній місії ООН і Африканського Союзу в Дарфурі (Судан). За визнанням очевидців, активна гуманітарна місія в цьому районі, який уже тривалий час є ареною збройного конфлікту між африканським осілим населенням і арабомовними кочовиками, стала можливою лише після прибуття українських машин. До речі, саме перекидання техніки (або, як кажуть професіонали — «позиціонування своїм ходом») із Туреччини, де до того часу закінчилася дія чергового контракту — провели в гранично стислі терміни.

Якщо вивісити всі подяки, отримані компанією «Українські вертольоти» за час виконання різноманітних гуманітарних і рятувальних місій, то в кабінеті її генерального директора В. Ткаченка не вистачить і цілої стіни. А було б на що подивитися. Ось цитата з листа керівника служби гуманітарних повітряних перевезень ООН (Всесвітньої продовольчої програми) Говарда Тонкса: «Як керівник Служби гуманітарних повітряних перевезень, під час виконання вертолітних робіт із місцем базування в Аботтабаді, я мав можливість працювати в тісному контакті з екіпажами та персоналом авіакомпанії «Українські вертольоти» і можу підтвердити, що завдання виконувалися ними на високому якісному рівні. Працівники авіаційної компанії надали велику підтримку Службі гуманітарних повітряних перевезень ООН у справі виконання місії в Пакистані».

А чого варте професійне визнання менеджера проекту «Скайлінк Авіейшн Інк.» (СONCORD XXI Inc.): «Як колишній керівник авіаційних програм Світової продовольчої програми ООН і регіональний менеджер компанії «Скайлінк», наразі я можу сказати, що «Українські вертольоти» мають одну з найбільш професійних команд пілотів і технічних фахівців. Вони завжди виконують покладені на них завдання на високому рівні, навіть якщо йдеться про більш ніж непрості ситуації, на які вони не нарікають. Крім того, величезний запас запчастин і високий рівень технічного обслуговування допомогли їм виконати завдання зі стовідcотковою віддачею, чим вони заслуговують на велику вдячність «Скайлінка» й уряду Канади».

Звернемо особливу увагу на фразу про відсутність нарікань на непрості умови. Не можна визначити напевне — це професійні якості або вияв чоловічого характеру, але компанія «Українські вертольоти» продовжує успішно нарощувати позитивний імідж України, не нарікаючи при цьому на умови своєї роботи ні поза, ні всередині країни. Тим часом, із березня минулого року їй доводиться боротися не лише з пожежами та повенями, але й із тими, хто поклав око на успішний бізнес. Хоч ситуація загалом знайома: поки ти по вуха в кредитах і до кривавих мозолів заробляєш авторитет і пробиваєш контракти, ти нікому не цікавий. Але варто отримати перший прибуток, як відразу з’являються «доброзичливці», які прагнуть узяти участь у його розподілі.

Ми не сумніваємося в тому, що, зрештою, компанія зможе захистити себе. Питання в тому, чи має право спокійно реагувати на такі спроби зруйнувати бізнес наша держава та суспільство? Тому що важко буде відповісти на питання, а що ж сталося з «Українськими вертольотами», яке обов’язково прозвучить у Канаді й Туреччині, в Кенії та Судані, на Мадагаскарі та Гаїті, й ще в десятці країн світу. Чи не доведеться відповідати на це запитання так: справжні профі, які врятували тисячі життів, не змогли захистити себе від «наїзду» жадібних чиновників. Але що ж тоді подумають про Україну?..