Невідомі «Нотатники» Євгена Маланюка

У прогресивному київському видавництві «Темпора», яке спеціалізується на мемуарно- архівній та історичній літературі, вийшла друком книжка «Євген Маланюк. Нотатники (1936—1938)». Це — до певної міри унікальне видання. «У ньому зібрані нотатки та щоденникові записи з робочих зошитів та записників відомого українського поета, історика та культуролога, — розповідає «Дню» редактор Ірина Давидко, — в яких він розмірковує над історичною долею України, причинами поразок і невдач, дає оцінки творчості багатьох письменників та українському літературному процесу загалом, роздумує про взаємозв’язок творчих поколінь, згадує дитинство, дає свої прогнози... У фотододатку використано матеріали з архіву поета, що зберігається в родині його сина Богдана Маланюка у Празі, з архівів Євгена Маланюка в Українській вільній академії наук у США та упорядника — покійного Леоніда Куценка. Одним словом, матеріал дуже цікавий і маловідомий».

За словами Ірини Миколаївни, над книжкою працювали понад рік. На жаль, довелося її закінчувати без літературознавця, професора кафедри української літератури Кіровоградського педагогічного університету ім. В. Винниченка Леоніда Куценка, який трагічно загинув. Фактично вона мала стати його найціннішим творчим «дітищем».

До слова, у «Дні» професор Києво-Могилянської академії Володимир Панченко, пишучи про Ліну Костенко, посилається на «Нотатники» Євгена Маланюка, цитуючи записи поета про вірші Ліни Василівни (див. №50, спеціальний випуск).

Зараз у «Темпорі» працюють над кількома проектами одночасно. Зокрема, до друку готується монографія Андрія Чутного про наукову діяльність літературознавця, історика, професора Київського університету Миколи Дашкевича (1852—1908) і дослідження Юрія Терещенка і Тетяни Осташко «Український патріот з династії Габсбургів».