Кримський біодизель: «за» і «проти»

Кримський «мішок», сполучений з материком тільки вузьким перешийком, відчуває дефіцит усіх видів палива та енергії. До останнього часу, з екологічних міркувань, на півострові не вироблялося моторне паливо, хоч були проекти будівництва заводу по перегонці нафти для отримання бензину європейської якості. Від дефіциту палива страждають курорт та сільське господарство. Ціни на бензин та солярку в Криму завжди на 5— 10% вищі, ніж навіть в сусідній Херсонській області, розташованій на материку. «Наше завдання полягає в тому, щоб позбутися цієї залежності та організувати виробництво палива на місці, хоча б для забезпечення сільського господарства», — говорить перший заступник глави уряду автономії Азіз Абдуллаєв. Рада міністрів вживає щодо цього інтенсивних заходів. За два попередні роки в Криму випробувано технологію переробки рапсу та відходів маслонасіння на локальних експериментальних установках, а зараз розроблено та здійснюється проект будівництва великого заводу.

За кримськими даними, ряд регіонів світу має цілі програми реформування своєї паливної галузі на основі біодизеля — це Європа та Америка, у тому числі Південна, країни Азії, зокрема, Індія. Сьогодні в світі виробляється по чотири мільйони тонн біоетанолу та біодизеля. Лідер у виробництві біодизеля — Німеччина. Ця країна на рік виробляє близько двох мільйонів тонн. Це навіть більше, ніж сьогодні Україна імпортує усього дизельного палива. 17 січня 2008 року Єврокомісія прийняла директиву, згідно з якою виробництво біопалива в 2020 році має становити 10% від усього об’єму випущеного пального, причому до 2010 року в Європі планується довести цей показник до 5,75%. В Європі приблизно 5% біодизеля спрямовано на використання у фермерських господарствах, 45% — для вантажівок, решта розбавляється та додається до дизельного палива.

Наша країна робить тільки перші кроки на шляху до «біологічного Кувейту». У 2000 році набрав чинності Закон України «Про альтернативні види рідкого палива». Поки пілотні заводи по виробництву біопалива з рапсу працюють в Херсоні, Полтаві та Львові. Однак в основі своїй ситуація не змінилася. Протягом 2006 року в країні виробили 603 тисячі тонн рапсу, а переробити змогли тільки 120 тисяч тонн. Левова частка сировини — 475 тисяч тонн — пішла на експорт. А це означає, що ми самі себе позбавили не тільки дешевшего дизельного палива, а й додаткових прибутків та робочих місць. Тому в Криму збираються реалізувати найпотужніший проект. Фахівці з Криму вже побували в Херсонській та Полтавській областях, де на підприємствах встановлюється англійська технологія, відвідали дрібні підприємства, вивчили всі «за» і «проти»...

Перспективи, переваги та недоліки проекту обговорювалися членами кримського уряду та фахівцями на виїзній нараді в Радянському районі, де і буде розташовуватися майбутній завод. Місце вибране відповідне.

«Наші райони — це степовий, центральний Крим та Присивашшя — кращий регіон по вирощуванню рапсу з усіх показників, — повідомив «Дню» голова Радянської райдержадміністрації Олександр Шульга, який є автором ідеї будівництва заводу саме в Радянському районі. — Нам потрібно об’єднати зусилля та побудувати завод на сучасному високотехнологічному обладнанні, що відповідає всім європейським стандартам.

Радянський район Криму лідирує за кількістю площ, засіяних рапсом, межує з районами, які також займаються вирощуванням рапсу, що гарантує міцну сировинну базу. У минулому році Джанкойський, Кіровський, Червоногвардійський, Першотравневий, Нижньогорський, Радянський та Ленінський райони Криму вирощували рапс на тридцяти тисячах гектарів. У цьому році під культуру на півострові відведено набагато більші площі — майже 43 тисячі гектарів. Однак тільки частина рапсу перероблена на паливо на місці, левова частка насіння пішла на експорт. Завдання полягає в тому, говорять в Криму, щоб цією сировиною заправляти наші, місцеві, а не західноєвропейські мотори...

Завод по виробництву дизельного біопалива планується створити на базі нефункціонуючого маслоробного заводу, який має всі потрібні комунікації, технології та фахівців. 41% акцій маслоробного заводу належить Фонду майна Криму, інша частина — колективу заводу. На території в два гектари є 600 квадратних метрів виробничих приміщень, газо- та електропостачання, водозабезпечення та водовідведення. Тут, в селищі, є потужності як для складування сировини — «Радянський елеватор», так і для зберігання готової продукції — «Червонофлотська нафтобаза». Причому сполучення між цими трьома об’єктами надійне, є і автошляхи, і залізничні шляхи для транспортування палива за межі району. Є технікум Національного аграрного університету, де можна готувати фахівців.

За попередніми даними, створення заводу дизельного біопалива в Радянському обійдеться бюджету Криму в 10 мільйонів 768 тисяч гривень. Гроші Радянська райдержадміністрація планує отримати з державного (7 мільйонів гривень) та республіканського (40 тисяч гривень) бюджетів. Ще 3 мільйона гривень вкладе інвестор, якого має намір залучити продажем пакету акцій. Вже підготовлено інвестиційну пропозицію. Зі слів генерального директора ТОВ «Центр бізнес-рішень «Оптіум» Тетяни Філіппової, яка розробляє бізнес-план, отримання біопалива з рапсу дуже вигідне аграріям, рентабельність його виробництва буде складати не менш ніж 20 %, за прогнозними показниками собівартість літра біопалива становить 3,44 гривнi, а ринкова ціна — 5,20 гривнi. До того ж виробництво дизеля з рапсу можна вважати безвідходним: внаслідок переробки утворюються фосфорні добрива, необхідні для вирощування сільгоспкультур, та макухи, яка використовується для виробництва гранульованого комбікорму.

Як виявилося, кримські виробники рапсу дивляться на проблему ще більш утилітарно. За розрахунками директорів сільгосппідприємств, їм пропонують невигідні умови. Так, за даними минулого року, тонна рапсу коштувала 1620 гривень. Укладаючи договори на урожай 2008 року, трейдери вже пропонують виробникам 2400 гривень за тонну насіння. А ціна рапсу на світовому ринку ще вища. В Криму циркулюють чутки, що вона може скласти понад 600 доларів за тонну. Тож, хто в такій ситуації буде відправляти свою золоту сировину не на експорт, а на місцевий завод?

Однак віце-прем’єр уряду Криму Азіз Абдуллаєв поклав край таким думкам. «Треба мислити глобально. Адже перевага біодизеля — в його екологічності, він згоряє практично без токсичних відходів, а кількість кіптяви зменшується до 50%», — переконував завзятих економістів Азіз Абдуллаєв. Сприятливою для Криму є й повна екологічна безпека для автономії самого заводу, проект якого гарантує повне очищення всіх відходів та їх утилізацію, а також замкнений цикл водокористування. Саме такі підприємства, на думку Азіза Абдуллаєва, потрібні Криму, який навіть при добре розвиненому виробництві залишиться курортною перлиною країни.

Знайшлися з цього приводу і прагматичнішi аргументи на користь місцевого заводу. Переманити потенційних «екпортерів» можна двома способами. По-перше, фермерам та іншим сільгосппідприємствам Криму пропонують стати акціонерами заводу, який буде досить прибутковим підприємством. По- друге, акціонери та постачальники сировини можуть користуватися отриманням готового біодизеля за пільговими цінами. І це може виявитися набагато вигіднішим за експорт.

На цьому терні знайшли собі застосування також вчені аграрного університету. Наприклад, директор НДІ «Екобіотехнологій та біотехніки» Національного аграрного університету України Валерій Дубровін повідомив про дещо незвичайні перспективи: «Їдеш по трасі, бачиш гори хмизу, сміття в лісопосадках, в садах, гілки після обрізання. Але це ж біомаса, яка може бути використана раціонально, цивілізовано. Кожного року на полях горить солома, і це також біомаса. Це також реальні ресурси. Наш університет з 1998 року займається всіма видами біомаси — твердими, рідкими та газоподібними. Сучасне виробництво, крім рослинництва, тваринництва та повторної переробки продукції, отримало нову галузь — біоенергетику. Ви бачите, як подорожчала соняшникова олія та інші продукти рослинництва. Це тому, що частина харчової продукції починає використовуватися для енергетичних цілей. Про можливості врівноважити харчову та енергетичну продукцію ведуться розмови в усьому світі, в тому числі й у нас в країні. Але не сприймати біоенергетику сьогодні вже ніхто не може...» Валерій Дубровін запропонував також одночасно з отриманням біодизеля впровадити технологію створення твердого та газоподібного біопалива i замкнути виробничий цикл. Щоб казани на заводі працювали на біопаливі, але не на дизельному або на природному газі.

Кримські фермери також пропонують створити умови для того, щоб галузь розвивалася інтенсивно, а не вшир. Якщо збільшувати виробництво рапсу, вважають аграрії, треба не стільки збільшувати площі під ним, скільки підвищувати врожайність. Досягнути ж європейського рівня у 30—40 центнерів насіння рапсу з гектара в умовах степової та присиваської зони Криму можна тільки на зрошуваних площах. Отже, треба відновлювати зрошування та навіть подовжувати Північно-Кримський канал. А для цього Криму доведеться просити грошей у держави.

Усіх трохи заспокоїв начальник управління Міністерства аграрної політики Криму Володимир Белік, який повідомив, що з дощувальними установками проблеми не буде: «З нинішнього року в Миколаєві завод «Гігант» відновив виробництво дощувальних установок «Фрегат». Ми зустрічалися з керівництвом підприємства. Плани у них великі. У 2008—2009 роках вони збираються випустити близько тисячі «Фрегатів». Зрозуміло, що з’являться додаткові витрати на електроенергію. Уряд у минулому році компенсував 80 % витрат на електроенергію, яка використовується для поливу. У проекті на нинішній рік закладена стопроцентна компенсація. А «Фрегати» можна буде купувати в кредит. Тобто, тут можна використати можливості, закладені у двох урядових програмах: на придбання дощувальних установок та компенсацію витрат на електроенергію при поливі».

Знайшлися перешкоди і в питаннях законодавства. Незважаючи на велику кількість законодавчих та нормативних актів iз розвитку виробництва альтернативних джерел енергії, вони, як зазначила Тетяна Філіппова, не відповідають європейським стандартам, оскільки не передбачають механізмів стимулювання (пільги, дотації) виробників біопалива.

— Однак всі ці проблеми вирішуються, — оптимістично говорить Азіз Абдуллаєв. — Нас саме життя примусить перейти на біопаливо, тим більше, що це є вигідним за усіма параметрами. Тому — до справи!