«Iронія долі» по-луцьки

Напередодні минулорічного Дня незалежності Луцька міська рада прийняла рішення перейменувати у місті для початку п’ять вуличок, які носять імена «героїв комуністичної доби». В принципі ідея не викликала великого супротиву у лучан: у місті кілька десятків вулиць, які варто перейменувати хоч сьогодні. Інша річ, що вибір вулиць для перейменування було вибрано без урахування думки громадськості та краєзнавців. Фактично це невеличкі вулички (на Кузнєцова всього 8 будинків типу «хрущовок», та й та, що носила ім’я Дмитра Медведєва, небагато більша), які, на думку багатьох, не гідні носити славні імена нових героїв.

Колишній працівник Луцького історико-культурного заповідника (нині працівник обласної держадміністрації) і автор багатьох книг про древній Луцький замок Петро Троневич з цього приводу не один раз висловлював думку, що при перейменуванні варто враховувати історію вулиці. Ось назвали у старому Луцьку одну з вуличок новим іменем, а вона ж 500 років була Вірменською... Так само іншу вулицю нарекли іменем князя Данила Галицького, хоч споконвіку вона носила чудесне ім’я Староміської. Спочатку влада начебто й зацікавилася думкою краєзнавців, істориків, науковців. Той же Петро Троневич каже, що спеціальна комісія перелопатила гору літератури, аби прослідкувати історію назв кожної луцької вулиці, висловила пропозиції щодо доцільного перейменування. Але зміну вивісок було проведено дуже «по- революційному»: на сесії новоспечені депутати просто штурмували мікрофон, аби висловити перед камерами і писучою братією свій «патріотизм». Мовляв, той не любить України, хто радить зачекати з перейменуванням.

Найбільший супротив викликало перейменування вулички Кузнецова. Фактично це провулочок, який нічого цікавого з себе не представляє. А йому присвоїли ім’я генерала Шухевича... На цій одній з найкоротших у Луцьку вулиць компактно мешкають етнічні росіяни, а точніше, колишні працівники органів держбезпеки. Вуличку спеціально збудували для сімей фронтовиків і працівників КДБ, котрі у свій час переїхали сюди з Росії. У цьому мікрорайоні і школа з російською мовою викладання. Ось така коротка історія «завоювання»... Отримавши майже 40 років тому квартири на Кузнецова, її мешканці займалися і благоустроєм вулиці. Висаджували дерева, розбивали квітники, спорудили дитячі майданчики. Та мешканці постаріли, а при незалежній Україні не стало й коштів у комунальників. Тому нині вулиця Кузнецова — одна з найбільш запущених. Як писали у своєму листі її мешканці, «якби Роман Шухевич встав з могили і побачив, який грандіозний бардак назвали на його честь, він би вдруге віддав Богу душу». Проте перейменуванню вулицi Кузнецова на Шухевича не завадило ніщо: ні пікети біля міської ради, ні тисячі підписів, ні депутатські запити. Міський голова Богдан Шиба реагував однозначно: мовляв, треба бути патріотом України...

Та виявилося, що у Луцьку... вже була вулиця, котра носила ім’я останнього головнокомандуючого УПА! Розміщена вона на одній з околиць міста й представляє собою приватну забудову з 16 будинків. Її мешканці за свої кошти проклали газ, провели світло і вуличне освітлення, відсипали дорогу щебенем. Згідно генерального плану забудови вони мали б мешкати на вулиці Стецька. Але поспішний розподіл земельних ділянок призвів до того, що на двох ділянках вулиця фактично зникла. 200 метрів вона є, а 200 метрів її немає. Так і сталося, що депутати попереднього скликання на прохання мешканців одного з таких відрізків дали йому ім’я Шухевича. Депутати нового скликання... відмінили це рішення й вирішили повернути відрізку ім’я Стецька. Люди просять цього не робити, бо таким чином в комп’ютерній базі міста стане дві вулиці Стецька, як вже є дві вулиці Шухевича: одна генерала Шухевича, інша Романа Шухевича. Нині ж вони не можуть навіть оформити переплату на видання, їх не можуть знайти аварійні служби, швидка, пожежна і таксі.