«Батьків-клуб» — проти шкільного насильства

Троє із чотирьох київських школярів віком від 10 до 16 років зазнають насилля з боку однолітків та дорослих. Про це свідчать результати анонімного анкетування, яке в грудні минулого року провела новостворена столична організація «Батьків- клуб». Як з’ясувалося із відповідей, 75% підлітків хоча б інколи стають свідками сцен образи, знущань чи принижень однокласників, а понад 40% довелося зазнати з боку однолітків навіть насильства (при цьому 38% школярів відзначили, що зазнавали фізичного насильства та 51% — психічного). 15% опитуваних відповіли, що їх хоча б інколи ображають чи принижують вчителі. Тілесні покарання від вчителів зазнали 5% школярів. На батьківське виховання за допомогою ременя поскаржилися 25% дітей.

— Фактично кожен другий підліток, залишаючи зранку дім, опиняється під загрозою насильства від його ж однолітків чи старших школярів. Виникненню цього явища сприяють кіно- та відеофільми з елементами жорстокості — низькопробна продукція, яка переповнює український інформаційний простір. На жаль, чимало сайтів навіть пропонують гроші за жорстоке відео, і деякі підлітки намагаються заробити, провокуючи бійки серед однокласників та знімаючи такі сцени на мобільні телефони. Дехто з’ясування стосунків за допомогою кулаків вважає «крутим» способом: адже навіть у Верховній Раді депутати постійно чубляться між собою. На мою думку, треба прийняти закон, який каратиме любителів зйомок відео із сценами насильства над підлітками, — вважає голова «Батьків-клубу», депутат Київради Олександр Пабат.

До речі, якщо згадати Європу, куди намагається рухатися Україна, то у переважній більшості країн діюче законодавство суворо карає любителів знімати жорстке відео, в тому числі й на мобільні телефони.

— Наприклад, у Франції прийнято закон, що забороняє всім особам (окрім професійних журналістів) знімати сцени насильства, і порушники цієї заборони можуть бути покарані позбавленням волі терміном до 5 років або сплатою штрафу у розмірі 75 тисяч євро. В Італії міністерство освіти взагалі заборонило використовувати мобільні телефони у школах.

Проблеми, пов’язані з нашими дітьми, мають комплексний характер. Тому так само комплексно вони мають вирішуватися. В Україні нині «дитячі питання» розпорошені по різних відомствах. Саме тому, говорить Олександр Пабат, ми вирішили створити громадську організацію, яка опікуватиметься долями дітей, особливо так званих дітей вулиці та iз неповних сімей. Він також наголошує, що кожен факт насильства над дітьми з боку вчителів та батьків (хоч воно й не набуло в столиці великого поширення) має бути розслідуваний, а винні покарані.

У центр новоствореної організації її засновники ставлять роль батька — чоловіка, якому нерiдко не вистачає часу для виховання власних дітей. У найближчих планах клубу — відстежувати усі події та проблеми, пов’язані із безпекою дітей, а також розвиток сфери дозвілля підлітків; юридична, психологічна, моральна підтримка батьків та опікунів; пошук та закриття сайтів, що містять матеріали з дитячою порнографією та пропагандою насильства серед підлітків. Кожен, хто хоче стати членом клубу або висловитися щодо напрямків його майбутньої діяльності, може зателефонувати за номером у Києві: 204-36-50 або написати за електронною адресою: o.pabat@presa. in.ua. А ще організатори клубу сподіваються, що їхню ініціативу незабаром запозичать й інші міста України.

КОМЕНТАР

Катерина ОВЧАРЕК , психолог:

— Створення громадської організації батьків, які займатимуться вихованням дітей — чудова ідея. Адже, на жаль, останнім часом чимало батьків-чоловіків мало приділяють уваги своїм дітям — іншими словами, перетворюються на так званих недільних тат. Причинами цього є завантаження на роботі, а то й просто бажання полежати на дивані. Нині чоловіки переважно перетворилися на постачальників, забувши про основне призначення вихователя. Адже для хлопчиків батько — це модель їхньої поведінки у майбутньому, а для дівчаток — взірець майбутнього чоловіка. Вважаю, що у нас потрібно популяризувати роль батька й на законодавчому рівні: наприклад, прийняти законодавчі акти стосовно додаткових днів відпустки та вихідних для чоловіків, якi мають дітей. Я вітаю ініціативи деяких фірм та організацій, що проводять сімейні вечірки та свята. Слід також розробити соціальну рекламу, яка б пояснювала чоловікам роль батька в сім’ї, не завадили б і відповідні курси для татусів. Загалом, нам варто було б перейняти досвід країн Сходу, де діє принцип — «Чужих дітей не буває». На жаль, в Україні чимало дітей виростають у неповних сім’ях, тому взірцем батька для них стає шкільний вчитель, сусіда, якийсь родич. Тому кожному слід пам’ятати свою суспільну відповідальність за виховання підростаючого покоління. Яким буде майбутнє України, залежить від усіх нас.