У режисери — за контрамаркою
Цього року відзначається 100-річний ювілей видатного українського режисера та педагога Володимира Михайловича Скляренка.
У Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України відкрилася виставка та пройшов вечір пам'яті з нагоди цієї події. Вшанувати та згадати про співтворця українського театру прийшли відомі гості та родичі митця, зокрема, дочка ювіляра Інна Володимирівна. Переглянувши виставку матеріалів, що розповідали про творчий доробок В. М. Скляренка, які були надані родиною і з фондів музею, гості розташувалися в одному із залів експозиції та розповіли цікаві історії з життя та спілкування з Володимиром Скляренком.
Батько майбутнього режисера Михайло Калістратович був відомим у Києві палітурником. До нього у майстерню часто здавали п'єси для театру Миколи Садовського, за переплетення яких театр розраховувався контрамарками на вистави. Саме на гальорці Першого українського стаціонарного театру Володимир Скляренко вперше побачив театральне дійство, яке захопило і вразило його на все життя.
Творча біографія Володимира Михайловича розпочалася з роботи в театрі «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса. Його дебютом на сцені стала вистава «Пролог», до праці над якою Скляренко був долучений як режисер-лаборант. Вистава «Алло, на хвилі 477» стала першою режисерською постановкою митця. Після цього ним були поставлені п'єси, які презентували Володимира Скляренка як талановитого режисера та гідного учня Леся Курбаса.
Після одруження з відомою акторкою Надією Титаренко режисер стає художнім керівником Харківського ТЮГу, з яким будуть пов'язані 12 років його мистецького життя. В 1947 р. Володимир Михайлович перейшов із драматичної сцени на музичну, очоливши Львівський театр опери та балету, а згодом зайнявши посаду головного режисера Харківського театру опери та балету ім. М. Лисенка. Театральний сезон 1954—1955 р. Скляренко зустрів у Києві. Першою його постановкою як головного режисера Київського театру опери та балету ім. Т. Шевченка стала «Тарас Бульба» Миколи Лисенка.
— Володимир Михайлович був надзвичайно смішливим, — пригадує учень митця Сергій Савчук. — Цікаві історії в нього народжувалися в одну мить. Мистецтво бачити в незвичайному звичайне, або робити із звичайних речей справжні шедеври — це те, що відрізняло Володимира Михайловича від усього буденного, сірого, непримітного. Скляренко був настільки щирим та природним, що все, щоб він робив, було прекрасним! Якось Володимир Михайлович попросив мене купити для нього в театральному буфеті пряника: «Купи, будь-ласка, бо мені соромно. Тільки щоб він м'який був!». Я вистояв чергу та купив режисеру два пряника. «Ну, чого стоїш? — Купив та йди. Дякую!» — мовляв він до мене. Я відійшов, але, зустрівши знайомого, зупинився з ним поспілкуватися. Через кілька хвилин, подивившись в бік Володимира Михайловича, побачив дивну картину: Скляренко, повернувшись до вікна, почав «настругувати» пряник одним єдиним зубом, який в нього був, намагаючись попоїсти. Це виглядало навіть не дивно, а безпосередньо, трошки по-дитячому, але прекрасно!»
Відомий мистецтвознавець Юрій Станішевський розповідав, що Володимиром Скляренком захоплювалися всі, кому довелося спілкуватися та працювати з ним: «Його добрий погляд, усмішка зачаровували. Коли Скляренко починав розповідати чергову смішну історію, вигадуючи її на «на ходу», або побачивши щось кумедне в звичайних речах, він сам сміявся так, що слухачі так реготали, що сльози з очей виступали. Сміх та гарний настрій були супутниками Володимира Михайловича. Звичайно, в його житті було багато різних моментів: радісних, сумних і прекрасних, але в будь-яких обставинах Скляренко залишався сам собою: безпосереднім, щирим та добрим. А ще дуже талановитим!».
ДОВІДКА «Дня»
Володимир Михайлович Скляренко народився 7 червня 1907 р. у Києві. У 1926 р. закінчив Київський музично-драматичний інститут ім. М. В. Лисенка і режисерську лабораторію театру «Березіль» (Харків), де працював до 1935 р. Із 1935р. до 1944 р. був головним режисером Харківського ТЮГу, 1944—1947 рр. — Львівського ТЮГу, Театру опери та балету у Львові (1947—1952), Харкові (1952—1954), Києві (1954— 1962). У 1962—1964 рр. Володимир Михайлович працював художнім керівником Київського українського драматичного театру ім. І. Франка. Викладав у драматичній студії театру «Березіль», Харківському і Київському театральних інститутах, у Київському інституті культури (1975—1984).
Серед вистав, над якими працював режисер, — «Невідомі солдати» Л. Первомайського, «Тетнулд» Ш. Дадіані, «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, «Тарас Бульба» М. Лисенка, «Правда і кривда» М. Стельмаха, «Пікова дама» П. Чайковського. Скляренко був першим постановником опер Г. Майбороди «Мелана», «Арсенал»та «Тарас Шевченко». Помер Володимир Михайлович 8 травня 1984 р. у Києві.
