«Голі стіни» українського туризму

Кожен регіон України заслуговує на увагу, але для того, аби цей потенціал реалізувався, потрібен поштовх, здійснити який зобов’язана держава. Прикладом у туристичному сенсі для нас може стати Туреччина. Завдяки привабливому інвестиційному клімату, який змогла створити держава ще декілька десятиліть тому, ця країна зараз перебуває на 9 місці в світовому туристичному потоці і на 8 — серед найприбутковіших. Хоча Україна і займається впровадженням певних програм з розвитку туризму, але чи то замало часу пройшло, чи то програми не надто дієві, а українським туристам залишається два шляхи. Або відпочивати закордоном — у Туреччині, Єгипті, Тунісі, де, за свідченнями очевидців, відпочинок значно привабливіший з точки зору поєднання показників ціна та якість. Для тих же, хто не може жити без Кримських гір, доведеться платити немалі гроші за голі стіни і, зціпивши зуби, пробачати рідним місцям нікудишній сервіс.

Можливо, саме турецький досвід міг би виявитися корисним для України? З 1980 року тамтешня економіка почала перехід на етап вільних ринкових відносин. На фоні економічної еволюції, держава починає опікуватися туризмом. Розробляються програми, спрямовані на планування та стимулювання інвестицій у туризм. Таким чином 80-ті роки стали періодом пожвавлення рекреаційної галузі. Якщо у світі кількість туристів залом порівняно з 1980 роком зросла в три рази, то в Туреччині — в 16, 5 разів і досягла 19, 8 млн. щорічно. Такі дані подає Всесвітня туристична організація за лютий 2007 року. Протягом останніх років Туреччина стала дуже привабливою в сенсі туризму і для українців. Так, у минулому році з цією метою туди в’їхали 487 915 українців (порівняно з 293 459 у 2004 році). У 2006 році кожен третій киянин відпочив у Туреччині! Загалом же, згідно з даними Адміністрації держприкордонслужби України, кількість громадян України, які виїхали закордон у 2005 році склала 1 611 909 осіб. Лідером серед об’єктів туристичних «гастролей» українців позаминулого року стали Угорщина, Польща, Росія, Туреччина та Єгипет. У 2006 р. загальна кількість туристів зменшилася і склала 1 453 690, але п’ятірка лідерів не змінилася.

Коли говорять про проблеми української туристичної галузі, згадують передусім сервіс. Звісно, це один із найсуттєвіших моментів. Але насправді ця проблема в нашій державі носить комплексний характер. У затвердженій Кабміном Державній програмі розвитку туризму на 2002—2010 рр. виділено десятки проблем, які потребують негайного вирішення. Серед найсуттєвіших: відсутність цілісної системи державного управління туризмом у регіонах, законодавча база, відсутність інвестицій, невідповідність туристичних закладів міжнародним стандартам, відсутність інноваційних підходів, недостатній рівень розвитку інформаційної інфраструктури та ін. Одним із найважливіших напрямів державної політики у туристичній галузі визнається «підвищення ефективності інформаційно- комунікаційної інфраструктури, створення позитивного образу України як туристичної держави та активізація просування національного туристичного продукту як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку туристичних послуг». Справді, імідж повинен стати однією з найперших статей інвестицій. На спеціалізованій конференції під назвою «Туреччина: одна країна, два континенти, тисяча відтінків», що днями відбувалася в Києві, аташе з питань культури та інформації Посольства Республіки Туреччина в Україні Ахмет Чанга розказав, що їхня країна зараз активно розвиває український «напрямок». Було розміщено рекламу на 162 рекламних щитах, в 20-ти друкованих ЗМІ, організовані прес-тури, представники Туреччини також сприяли в створенні нового реаліти-шоу «Шлюбні ігри» на ІCTV. Уже не кажучи про такі дрібниці як розробка легкоупізнаваного логотипу, ряд якісних і яскравих промо-роликів, що позиціонують Туреччину не як пляжний курорт, а перш за все як країну з древньою і насиченою історією і багатими рекреаційними ресурсами... Розробка такого планового масштабного промоушена України туристичної була би не зайвою.

Цікаво, що на вищезгаданій конференції посол Туреччини в Україні Ердоган Ишджан, наголосив на тому, що Україні потрібно спростити візовий режим по відношенню до Туреччини. У громадян цієї східної держави, за словами пана Посла, трапляються проблеми з в’їздом в Україну. Тоді як громадяни нашої держави потрапляють в Туреччину вільно, оплативши вже в місцевому аеропорту візовий збір — 20 умовних одиниць. Невиправдана обачність прикордонників — ще один фактор, який грає проти українського туризму. А спеціалісти галузі означають проблеми сфери так: «Найперша проблема, що стоїть перед українською туристичною галуззю — інфраструктура і це вартість послуг в готельному бізнесі, — акцентує Тетяна Шестопалова, директор з маркетингу однієї туристичної агенції. — Вона повинна відповідати рівню життя населення країни. А на даний момент це не так. Нам необхідно привести ціни в межах країни у відповідність цифрі прожиткового мінімуму. Тому що на даний момент реальна вартість проживання в готелях, наприклад, Києва чи Криму, необ’єктивно завищена. Ця вартість не відповідає якості надання послуг, але наближається до європейського рівня. Ціни на відпочинок у кримських оздоровницях повинні бути встановлені відповідно до рівня якості послуг. Можливо, навіть шляхом державного регулювання. У Криму ціни нині повинні бути нижчими, ніж, припустимо, у Болгарії чи у Туреччині, які за рівнем надання послуг вже давно попереду. Держава повинна проводити сертифікацію номерного фонду готелів, оздоровниць на їх відповідність визначеним цінам з урахуванням якості послуг. Величезне значення має якість підготовки обслуговуючого персоналу: від гідів — до офіціантів і покоївок. Тут доречні різноманітні атестаційні програми, розвиток та відкриття спеціалізованих навчальних закладів. Також дуже необхідна розроблена і затверджена програма просування і реклами України як туристичного напряму на міжнародній арені. Програма повинна розроблятися на урядовому рівні, в рамках єдиної політики і контролю ефективності засобів. Це апріорі завдання держави. Щодо міжнародного досвіду, то успіх, наприклад, Туреччини, в тому, що там ще у вісімдесятих роках було диференційовано оподаткування і встановлені пільгові податкові ставки для туристичної галузі. Так туристичний бум Туреччини і розпочався. У нашій країні питання оподаткування в сфері туризму дуже болюче. Варто було б запровадити, наприклад, практику повернення ПДВ — це хороший інструмент регулювання цін з метою їх зниження і приваблення туристів».

Займаючись розробкою програм з розвитку національного туризму, держава, здається, мало піклується про їх впровадження. Тим часом, щороку українці залишають за кордоном мільйони. І часто не через прагнення до екзотики, а через відсутність достойної української альтернативи.