Стан — стабільно незадовільний

Сказати, що ситуація із поширенням в Україні туберкульозу погана, сказати дуже мало. «Стабільно незадовільна» — таку оцінку їй дав головний фтизіатр України Юрій Фещенко. Стабільний тому, що в минулому році на цю недугу в країні захворіло на одну тисячу чоловік менше, ніж у 2005 р. (84 тисячі проти 85), відповідно, й померли менше (22 тисяч у 2006 р. проти 23 у 2005 р.). А незадовільний, бо за рівнем розповсюдження туберкульозу та смертності від нього ми посідаємо друге місце в Європі після Росії, зрештою й рівень розповсюдження туберкульозу серед дітей у нас не знижується. Загалом же нині на обліку в тубдиспансерах України перебуває 515 тисяч хворих (1,4% від усього населення).

Як і раніше, найбільше непокоїть Херсонська область (155 випадків на 100 тисяч жителів), Миколаївська (106) та Донецька (99). Тривогу викликає й те, що протягом останнього року рівень захворювання зріс у Києві на 13%, у Дніпропетровській області — на 21%, у Волинській та Чернівецькій — на 5%. Медики вважають, що погіршенню епідеміологічної ситуації значно сприяє епідемія ВІЛ/СНІДу в Україні, адже понад 30% ВІЛ-інфікованих хворіє на туберкульоз. Якщо ж порівнювати з ситуацією, в якій ми опинилися, з ситуацією в Європейському Союзі, то в середньому там фіксується 20 випадків захворювання на 100 тисяч населення. У ЄС також говорять про епідеміологічну ситуацію, проте все ж 73% від загальної кількості випадків туберкульозу припадає на нас із Росією, Казахстан та Узбекистан (вони теж входять в Європейський регіон ВООЗ).

ЛIКУВАННЯ

Боротьба з цим захворюванням — проблема не одного десятиліття. «Навіть приділяючи дуже велику увагу лікуванню та профілактиці туберкульозу, неможливо чекати різкого покращання ситуації в найближчі 3— 5 і навіть 10 років, — вважає Юрій Фещенко. — По-перше, туберкульоз — це інфекція хронічна й лікувати її слід тривалий час, а по-друге — її поширення є проблемою медичною лише приблизно на 10%, решта складової — соціальна. Складність полягає в тому, що існує пряма залежність рівня розповсюдження туберкульозу в країні від її соціально-економічного розвитку». Тим не менше, головний фтизіатр сподівається, що епідемію, яку Всесвітня організація здоров’я констатувала в Україні ще 12 років тому, в цьому році можна буде взяти під контроль.

Місяць тому Віктор Ющенко підписав, як Закон України, Загальнодержавну програму протидії захворюванню на туберкульоз на 2007—2010 роки. Її виконавцям — Міністерству охорони здоров’я України, Академії медичних наук України та Державному департаменту з питань виконання покарань — протягом вказаного терміну в загальній сумі виділять 1,15 мільярдів гривень. Поточного року на медичне обладнання та закупівлю ліків планується витратити близько 250 мільйонів гривень (у тому числі — гроші Світового Банку). Такі значні суми обумовлені тим, що лікування туберкульозу на різних стадіях вимагає великої кількості найрізноманітніших ліків. Лікарі стверджують, що немає універсального медичного препарату, який забезпечив би повне знищення бактерій-збудників хвороби. Тому при лікуванні хворого використовується 5— 9 видів ліків. За словами Юрія Фещенка, один із найефективніших із 10 препаратів, які використовуються при лікування туберкульозу, був створений ще в 1965 році, і після нього ніхто не створив новішого.

НЕБЕЗПЕКИ

Стійкість бактерій до антивірусної терапії туберкульозу — одна з причин виникнення в Україні епідемії. Мова йде про випадки, коли хворий організм людини вже не реагує на ліки. Тоді виникає ускладнена форма захворювання, лікувати яку важко й дорого — приблизно $12 тисяч. Таких випадків у нас — не багато, але вони є. Заразитися від хворого на таку форму туберкульозу — особливо небезпечно: тоді вірус, який потрапляє до організму ще здорової людини, викликає в неї одразу важку форму хвороби. Найбільшу небезпеку для суспільства несуть хворі з відкритою (активною) формою туберкульозу, які не бажають лікуватися в стаціонарі, хоча весь цикл лікування будь-якої форми захворювання в Україні є безкоштовним. В українському законодавстві не передбачено примусове лікування, тому, на жаль, лікуватися чи ні вирішує сама людина й нерідко — ціною свого життя та здоров’я оточуючих. Адже саме самовільне припинення лікування й приводить до високої смертності.

За даними Міністерства юстиції України, дуже тривожна ситуація із розповсюдженням туберкульозу склалася в місцях позбавлення волі. Як заявив міністр юстиції Олександр Лавринович, перевірки Генпрокуратури показали, що у більшості тюрем є хворі засуджені з активною формою туберкульозу. Вони не проходять курс лікування в спеціалізованих закритих лікарнях, а перебувають серед здорових засуджених. Причина — нестача місць: за даними Мін’юсту, в 10 лікарнях державної кримінально-виконавчої служби перебуває понад 6,7 тисяч хворих у той час, коли загалом для них передбачено 5,9 тисяч місць. Наступною проблемою чиновники називають й те, що слідчі ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби лише у 2006 році не прийняли з ізоляторів тимчасового утримання, підконтрольних МВС, близько 2,6 тисяч засуджених з активною формою туберкульозу. З них лише 100 отримали належне лікування.

Оголошення 24 березня Всесвітнім днем боротьби з туберкульозом є визнання необхідності боротися проти цієї недуги глобально. ВООЗ сподівається до 2050 року зупинити у більшості країн світу цю епідемію. Чи впорається з цим завданням Україна? Усе залежатиме від систематичної уваги до цієї проблеми з боку держави.