ЩОДЕННИК

6 березня

Всі ми вийшли з комунізму, комунізм ніяк не вийде з нас. Тільки цим, здається, можна пояснити деякі свята, як ми святкуємо в незалежній Україні. Недавній День захисника Вітчизни вкотре довів це.

Жінка похилого віку, учасниця Великої Вітчизняної війни, була запрошена на відзначення свята. Після офіційної частини за столом, де традиційно пригощали фронтовою косушкою, розмова між ветеранами зайшла про одну із животрепетних тем — примирення з воїнами УПА.

Деякі з піною в роті доводили неможливість ніякого примирення. Жінка ж спокійно почала доводити, що воїни УПА не менше любили рідну землю, саме свою рідну землю. Це наскільки розбуркало товариство, що розмова переросла в сварку. Один із «защитников», схопив жінку за барки і з перекошеним від люті обличчям, «изрек»: «Если б у меня сейчас был с собой пистолет, я бы немедленно, не раздумывая, пустил тебе пулю в лоб».Ось як глибоко сидить у нас комунізм. «Неизбывно». І сидітиме, очевидно, до могили.