Січнева психологічна тенденція

Торік, вперше після багаторічної перерви, в Україні сформувалося негативне сальдо зовнішньої торгівлі та поточного рахунку в цілому. Та з початку 2007 року (за січень) у русі платіжного балансу сталися чотири непересічні події.

Вперше зведено «з плюсом» поточний рахунок. Активне сальдо становило 2,7% ВВП проти —2,3% у січні 2006 року (у грудні минулого року дефіцит поточного рахунку становив $869 мільйонів).

Різко зріс експорт. Підтвердилося припущення щодо його позитивного чистого внеску у динаміку ВВП. Зростання експортних поставок товарів (37,1%) у стартовому місяці року поступається лише відповідному періоду 2004 року (43%).

При цьому відновилася тенденція переважаючого зростання експорту (товарів і послуг — на 33,3%, проти 21,2% з імпорту). Останній раз таке явище спостерігалося у червні-вересні 2006 року, після чого сталася перерва у четвертому кварталі. Щоправда, щодо цих показників ще можлива корекція відносно імпорту — після з’ясування обсягів спожитого газу.

Особливо тiшить, що у січні Україна мала потрійний профіцит — поточного рахунку, зведеного балансу та бюджету. Рахнок операцій з капіталом та фінансових операцій мав дефіцит лише в межах статистичноі похибки — проти $832 мільйонів у січні 2006 року. Удвоє зменшився й відтік короткострокового капіталу.

Отже, січнева статистика підтвердила тенденцію поступового виведення рахунку поточних операцій на рівень більшої збалансованості. Посилилися шанси на досягнення прогнозу уряду щодо відновлення активного сальдо балансу зовнішньої торгівлі товарами і послугами.

Звичайно, динаміку експорту варто оцінювати з урахуванням супернизької бази порівняння січня 2006 року, коли експорт знизився на 6%. Але робота промисловості у січні підтверджує висновок щодо посилення ролі продуктивності праці, на додаток до дії фактору сприятливої цінової кон’юктури. Втім, поки що у структурі експорту не відбулося радикальних змін: домінує вивезення продукції металургії і хімії. Однак і машинобудування все ж нарощує свої позиції.

Продовжується стабілізація динаміки імпорту. Якщо у січні 2006 року імпорт товарів зріс на 46,5%, то цього року — на 27,7%.

Макроекономічний зміст зазначених тенденцій полягає у тому, що січневі рекордні темпи зростання ВВП сприяли зниженню потреби у додатковій капіталізації зовнішніх заощаджень. Уповільнення темпу зростання зарплати (у січні в реальному вимірі на 12,8%, проти 22,8% у січні 2006 р.), при стабілізації темпів росту інвестицій в основний капітал (16,5% за рік проти 15,2% у першому кварталі 2006 р.), на фоні супервисокої динаміки сукупного доходу нації (на 9,3% у реальному та на 24,1% у номінальному виразі) призвели до зміцнення зовнішньої платіжної позиції України. Наша держава, за підсумками січня, вже не виступала у ролі нетто-дебітора. Цьому сприяло також утримання профіциту держбюджету, що уповільнило зростання імпорту. У цьому контексті перспективи подальшого вирівнювання платіжного балансу, в частині поточних операцій, отримали психологічно важливу підтримку вже на старті року.

Однак поки що зберігається прогноз Нацбанку щодо річного дефіциту поточного рахунку. Сподіваюся, він буде протестований у наступні 3-4 місяці, коли буде зрозумілішим стан зовнішньої кон’юктури і, зокрема, ціни на базові енергоносії (газ, нафту), а також на метали і зерно.

У цих умовах урядові можна б рекомендувати не послаблювати уваги до реалізації потенціалу зростання експорту. Необхідно, уникаючи імпортофобії, стабілізувати його динаміку. Для цього доцільно збільшити виробництво продукції в тих сегментах української економіки, де це можна робити з прийнятним рівнем споживчих стандартів якості. Крім того, відповідним міністерствам варто б дослідити можливості імпортозаміщення за найбільш витратними позиціями (заощадження газу, ввезення продуктів нафтопереробки, деяких видів металів і пластмас, фармацевтичної продукції). Доцільно також провести дослідження співвідношення роздрібного товарообігу, динаміки вітчизняного виробництва та імпорту з метою виявлення його реальних неврахованих масштабів.

Існуючими інструментами в межах правил СОТ необхідно сприяти зниженню імпорту на величину приросту власного виробництва на тих ринках, де наразі забезпечений прийнятний баланс попиту і пропозиції. Звичайно, країні не потрібна ні «експортоманія», ні перегрівання економіки. Та все ж можна і навіть треба утримати і наростити ще на 5- 6% минулорічні темпи збільшення експорту товарів і послуг (12,1%). Цього, за інших рівних умов, було б достатньо для збереження динаміки зростання ВВП в межах середньорічного тренду 2000-2006 рр. (7,5%). Для цього потрібно, зокрема, відмовитися від лімітування експорту зерна нового врожаю (звичайно, за умов його достатності для задоволення потреб внутрішнього ринку), вивчити доцільність і, в разі можливості, здійснити реекспорт м’яса, використати всі «вікна» для експорту ряду продуктів тваринництва в ЄС. Окрім того, існують можливості, які треба неодмінно використати, щоб розширити експорт цукру, електроенергії до Словаччини і вугілля — до Болгарії. Важливо розробити заходи для сприяння експорту капіталу в енергетичні активи Росії, Туркменістану і Узбекистану.

Вважаю, Нацбанк не відмовиться підтримати ініціативу уряду щодо збільшення термінів проведення валютних операцій з поставок високотехнологічного обладнання і спрощення процедур отримання ліцензій. Водночас, для корекції курсової політики, на мою думку, підстави відсутні. Щоправда, фундаментальний аналіз засвідчує, що гривня мала б дещо посилитися. Про це свідчать всі січневі макроіндикатори: інфляція, зростання ВВП, промислового виробництва, продуктивності праці, зайнятості, фіскальна і платіжна позиції. Однак тут не можна покладатися на дані одного місяця (адже частина з них є тимчасовими, а інші містять елементи невизначеності). До того ж, останнім часом виникли додаткові ризики, пов’язані з підвищенням споживчих стандартів і їх можливим впливом на цінову стабільність. Не зовсім зрозумілі й можливі напрямки руху світової економіки: чи йдеться лише про короткострокову корекцію на фондових і фінансових ринках, чи це формується розворот тренду у сторону рецесії. За цих умов Нацбанку, в очікуванні макроекономічних результатів другого місяця господарського року, мабуть, доведеться зберігати діючу парадигму валютної та грошово- кредитної політики.