Січневі тези

Міністерство освіти і науки України своєрідно привітало студентів і викладачів ВНЗ, приурочивши до Тетяниного дня презентацію своїх планів з реформування системи освіти. Причому, як заведено, ні викладацька, ні наукова громадськість заздалегідь не була проінформована про те, що її мають намір реформувати. Відповідно, дискусії вдалося уникнути, й думку тисяч педагогів міністерство вкотре просто проігнорувало. Схоже, чиновники Міносвіти вирішили спілкуватися з ввіреними ВНЗ, як з підлеглими в армії: сказали реформувати, й жодних розмов і обговорень. Тим часом, у професіоналів та експертів у царині освіти революційні плани міністра Станіслава Ніколаєнка викликають чимало питань.

Передусім насторожує перший крок цієї реформи — запровадження рейтингу українських ВНЗ. Неначе лише в його відсутності криється основна проблема нашої освіти, а варто тільки з’ясувати місце конкретного закладу серед інших, як одразу ж там перестануть брати хабарі.

Тим часом керівники українських ВНЗ, насамперед недержавних, давно говорять про спроби Міносвіти знайти певний важіль впливу на розподіл ринку освітніх послуг. І йдеться, на жаль, не лише про турботу, яку декларує міністр Ніколаєнко щодо якості освіти, але й про величезні гроші. У зв’язку з цим, керівники приватних навчальних закладів побоюються, що рейтинг стане своєрідною палицею в руках чиновників МОН. Безумовно, міністерство як державна структура має ставити за свою мету стимулювання освіти, поліпшення її якості. І рейтингування могло б допомогти в більш справедливому розподілі бюджетних коштів. Припустимо, країні потрібні економісти, а їх найкращим чином готує якийсь певний ВНЗ. Відповідно, туди має надходити більше коштів. Крім того, у всьому світі рейтинги, як правило, визначають незалежні організації. Їхня мета — створити громадську думку й певним чином орієнтувати роботодавців. Але значення та ідея будь-якого рейтингу саме в тому, що його проводять незалежні експерти, а в керівників Міносвіти власний інтерес, як-то кажуть, на виду.

Розуміючи це, міністерство вирішило укріпити свої позиції й оголосило, що рейтингів буде кілька. За словами Ніколаєнка, одним рейтингом українських ВНЗ займеться кафедра ЮНЕСКО при Національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут», яка за міжнародними стандартами визначатиме кращі ВНЗ України. Також буде деталізований державний рейтинг вищих навчальних закладів, який оцінить ВНЗ як на загальнонаціональному рівні, так і за окремими галузями.

У будь-якому випадку МОН має намір оцінювати ВНЗ головним чином за так званими індикаторами, які, на думку багатьох експертів, є пережитком старої комуністичної системи. Щось на зразок середньої температури в лікарні. Індикатори загалом враховують членів-кореспондентів, лауреатів Нобелівських і Шевченківських премій, квадратні метри учбових площ, стадіони, спортзали, будинки культури, комп’ютерну базу й інше.

Безумовно, все це певним чином позначається на рівні того або іншого вищого закладу. Але водночас, вочевидь, за такою системою рейтингу виграють ті ВНЗ, які створили свою матеріально-технічну базу ще в радянський час. Зважаючи на індикатори, першу десятку рейтингу очолять ВНЗ, яким по 100—150 років. Однак це зовсім не означає, що зараз вони мають більш високий рівень організації освіти. Таким чином, виходить, що мета такого рейтингу — відсікти ту частину ВНЗ, які були створені останнім часом у новій Україні й ще не мають такої, як старі ВНЗ, матеріальної бази, кількості викладачів, співвідношення викладачів і студентів...

Варто зазначити, що з 1999 по 2004 роки серед українських ВНЗ проводився рейтинг «Софія Київська». На відміну від запропонованих індикаторів, цей рейтинг визначався за результатами соціологічного опитування. Відповідно до репрезентативної вибірки проводилося опитування студентів ВНЗ, роботодавців, фахівців у відповідних сферах вищої освіти, ректорів, керівників управлінь освіти обласного й районного рівнів та інше. У рейтингу враховувалися категорії ВНЗ: класичні університети, технічні, політехнічні учбові заклади. І, нарешті, проводили ці заходи громадські організації, в тому числі Академія наук України. Зазначимо, що за п’ять років проведення цього рейтингу, чиновники міністерства жодного разу не з’явилися на вручення нагород. Цілком очевидно, що МОН, створюючи підконтрольну систему, має намір маніпулювати громадською думкою й, граючи індикаторами, знищувати неугодні ВНЗ.

До речі, ще минулого року про подібні плани на нараді в Харкові обмовився один із заступників Ніколаєнка (пан Степко), який заявив, що через п’ять років в Україні залишиться один ВНЗ на мільйон громадян. Це викликало дуже бурхливу реакцію з боку Конфедерації недержавних ВНЗ України. Примітно, що Степка незабаром після цього виступу звільнили з посади. Подивимося, як оцінять нинішні плани Ніколаєнка...