Гроші душать Київ

Огидні, помпезні багатоповерхівки одна за одною спотворюють історичну частину міста, псують архітектурний ансамбль, і разом із тим імідж держави та її влади, яка допускає таке варварство. Фахівці запевняють, що вся проблема полягає в тому, що в законодавстві дуже багато лазівок, а в кабінетах — нечистих на руку посадовців. Вихід із цієї ситуації учора намагалися знайти на III пленумі Національної спілки архітекторів України.

Усю масштабність проблеми і бездіяльність влади можна легко помітити на прикладі однієї, але дуже скандальної будови по вул. Грушевського, 9а. Це будівництво поривалися зупинити й Президент Віктор Ющенко, й колишній мер Олександр Омельченко, й нинішній — Леонід Черновецький. Але результату немає.

25-поверхову будівлю, яку визнали «найгіршим проектом року», а у народі прозвали «монстром», вже здали в експлуатацію... Таких прикладів по Києву можна відшукати сотні. У чому ж причина такого безсилля влади і нахабства забудовників? У недосконалості законів? Можливо. Але радше у відсутності елементарної культури.

«Будь-який чинний закон повинен максимально обмежити повноваження посадовців, — розмірковує віце-президент Національної спілки архітекторів України Юрій Худяков. — Потрібен закон, який ніхто не може змінити чи порушити. Тоді саме собою відпало б «ручне» керівництво». Проте навіть якщо якимсь чином вдасться вплинути на чиновників, завжди залишаться підприємливі бізнесмени, які будь-якою ціною намагаються примножити свої активи. «Зрозуміло, що капітал тисне, що капітал зацікавлений у прибутках і його не хвилює думка громадськості та перспективи на майбутнє. Але, крім того, існують й суто етичні проблеми. Архітектори заради грошей вдаються до явних порушень. Адже все, що робиться, робиться руками архітекторів...», — розповідає Ю. Худяков.

Що-що, а етики законом не піднімеш, а якщо навіть і спробувати, то на це може піти багато часу, рахуючи який ми можемо втратити багато чого, точніше — вже втратили. «Місто вже не має того історичного обличчя. Раніше на території Києва, крім храмів, домінували знакові споруди: споглядаючи з Хрещатика вулиці, які прямують зі сходу на захід, було таке відчуття, що вони йдуть у небо. Але хмарочоси зіпсували цей вигляд, — розповідає Наталія Мазепа, яка активно бореться із забудовами історичної частини міста вже не перший рік. — Раніше місто мало свою ошатність, на будинках була ліпнина, колони, а вулички були маленькими й викликали відчуття компактності. Зараз же у Києві навряд чи можна відшукати вулицю, яка зберегла свій історичний вигляд».

Тимчасову надію Спілці архітекторів подарувала зміна влади в столиці. «Ми буквально закидали мера листами», — розповідає Юрій Худяков. Але достукатися до Леоніда Черновецького архітекторам так і не вдалося. А тим часом у Києва з’явилася нова проблема — заводи і фабрики, які залишилися в центрі столиці. «На щастя чи навпаки, всі ділянки під забудову вже практично розхватали», — розповідає Ю. Худяков. Виходить, що залишилася лише територія промислових зон — їх почнуть переносити на околицю, і Київ все далі й далі розростатиметься...

Але, як зауважує Наталя Мазепа, будівельна лихоманка може незабаром сильно відгукнутися забудовникам. До речі, деякі фахівці запевняють, що будинок на Грушевського, який знаходиться на дніпровських кручах, може стати причиною обвалів на околицях Печерська. «Під Києвом протікає близько 300 підземних річок і струмків. Вони, звичайно, зібрані в колектори, але це було зроблено досить давно. І мені неодноразово говорили вільні будівельники, що ці колектори не надійні й протікають, — розповідає Н. Мазепа. — А такі бетонні фундаменти, на яких зводять зараз будинки, спричиняють колосальне навантаження. І який ефект від цього можливий, поки ніхто точно не знає».

Усе обертається навколо одного: недосконала законодавча база й корупція... «Уся біда в тому, що коли ухвалюють якісь абсолютно безглузді рішення, у забудовників є всі підписи й печаті. Формально до них присікатися неможливо. Вони тут же дістануть документ і покажуть, що експертиза дала позитивні результати, — скаржиться Юрій Худяков. — Цю систему треба ламати зверху. Мене, наприклад, дуже хвилює, що в нашому профільному міністерстві немає жодного архітектора».

Свавілля згори відчувають ті, хто внизу — звичайні люди. Причому це не тільки збільшені до непристойності ціни, але і вигляд міста, що постійно змінюється. Фахівці стверджують, що людей ця ситуація вбиває морально. «Забудова Києва — це давня та болюча тема. Ненажерливий капітал зазіхає на кожний квадратний метр, чи то дитячий майданчик, чи зелена зона. А люди бачать це, зневірюються, опускають руки, що створює специфічний клімат у місті. Люди не готові жити в мегаполисі, — розповідає директор Інституту філософії НАН України Мирослав Попович. — Свого часу Олександр Омельченко створив собі згубний імідж забудовника, так само чинить і новий мер. Проте не у владі справа, а у ставленні до світу, життя, цінностей. І разом з тим, хоч місто і стало бруднішим і, що там казати, потворнішим, іноземці й досі в захваті від нього».

Юрій Худяков вважає, що в цій ситуації реально може допомогти детальний план забудови Києва. «У генеральному плані має враховуватися все до дрібниць. Яка земля, кому належить, побудують на ній у майбутньому будинок або театр. Має враховуватися все, аж до навантаження на територію, повинні враховуватися екологічні показники», — розмірковує архітектор. А ось Наталя Мазепа впевнена, що забудова — це своєрідна піраміда, яка рано чи пізно розвалиться. «Україна має розвиватися вся, а не лише одна столиця. Це ознака країни Третього світу, але жодним чином не цивілізованої держави».