От же ж халепа!

Взагалі-то повнометражна анімація для нашого прокату вже не новина. Проте це в основному легковажні комедії, здебільшого про забавних тварин, що живуть, як люди, та про людей, які не знають, як на це реагувати. Данський мультфільм «Теркель і халепа», м’яко кажучи, відрізняється від абсолютної більшості прокатної анімації. І не лише тому, що зроблений в Європі.

По-перше, україномовну версію картини можна вважати окремим витвором масового кіна. У неї навіть був свій режисер — Любомир Кобильчук-Левицький — відомий кліпмейкер та режисер першого українського трилеру «Штольня». А продубльовані були не тільки репліки персонажів, але й пісні, яких у «Теркелі» немало. І над цим дубляжем працювала просто-таки зіркова команда: Олег Скрипка, Фома («Мандри»), Фагот з «Танку На Майдані Конго», Катя Chilly, Вадим Красноокий («Mad Heads»), Василь Гонтарский — лідер гурту «Вася Club», Потап («Вхід у Змінному Взутті»), Віталій Козловський (один з учасників шоу «Танці з зірками»), а також Lilu, Фоззі, DJ Romeo та Степан Казанін з команди КВК «95-й квартал». Все, що вони говорять, звучить досить хвацько, з купою жаргонізмів і солоних слівець. І це, здається, ще досить пристойна версія.

Бо, по-друге, викликають подив призи, що «Теркель і халепа» отримав на батьківщині. Ну, зрозуміло, — дали «Роберта» (датський Оскар) у номінаціях «Кращий звук», «Кращий музикант» і «Краща пісня». Але найкращий сімейний фільм?!

Герої картини — це не просто якісь бешкетні підлітки. Тут всі поголовно — від малих до старих — являють собою розкішну палітру відхилень від норми. Є поважне місце і для п’яниць, і для садистів, і навіть для маніяків-убивць. Калюжі крові й випущені мізки для цієї милої стрічки — теж не дивина. Не кажучи вже про згадану рясну лайку. Та що там і казати, якщо в головного героя мультфільму мама не виймає сигарети з рота, тато увесь час читає газету і вимовляє одне тільки слово — «Ні!». Обоє вони, здається, ще й займаються тими самим садомазохістськими вправами, а молодша сестричка Фіона вперто і постійно себе калічить, аж поки зовсім не зникає з кадру. А кращий друг не розлучається зі шматком арматури. А сестра друга від нещасного кохання викидається з вікна. Чим не викликає нічого, окрім загального реготу. Ось таке собі сімейне кіно.

Насправді ж, звичайно, «Теркель і халепа» належить до зовсім іншої традиції — брутальної анімації, насиченої модною музикою, умовними персонажами, ненормативною лексикою, чорним гумором і сценами насильства. Деякі її зразки у нас добре відомі — це, наприклад, пригоди емтівішних придурків-меломанів Бівіса і Батхеда, а також скандальний «Південний парк». Щоправда, і перше і друге зроблено в Америці, й це дуже відчувається. Певні епізоди «Теркеля і халепи» намальовані все ж винахідливіше і цікавіше, а ось Б. і Б., а також «Південний парк» відчутно дотепніші.

Так чи так, не можна не тішитися з того, що засолодкий вал «Підводної» чи «Лісової братви», всяких там «Змивайся» і «Рогів та копит» нарешті урізноманітнився вельми гострим продуктом. Може, й наші щось таке почнуть робити. Тим паче, що подібні сюжети, на відміну від Данії, — просто під ногами валяються.