Де «складають» українські кіношедеври?
Термін «жовте складання» вживають для характеристики виробів, складених із якісних комплектуючих, але… в Азії. Характеристика не найкраща, однак вибачає багато що.
З політекономічного погляду, «жовте складання» являє собою сучасний вид капіталістичного «вивозу»: спочатку вивозили товар, потім вивозили капітал, тепер от вивозять комплектуючі. Останнє поєднує в собі переваги першого і другого. Найбільш наукомісткі вироби — вони ж найменш матеріаломісткі (наприклад, комп’ютерний процесор), тому коли «вивозять» процесор, вивозять фактично науковий капітал, науковий продукт. Вивезений капітал (іноземні інвестиції) може створити металургійний комбінат з димом та полум’ям десь у Китаї або в Україні, але він ніколи не створить там місцеву «силіконову долину».
«Жовте складання» дуже поширене в телевізійній індустрії. 90% споживаної нами телевізійної продукції — ток- шоу, серіали, ТБ-ігри та інше — результат російського складання євро-американських комплектуючих, їх «наукомістких» ідей, сюжетів, діалогів. Характерний приклад із числа останніх — всенародно улюблений серіал «Няня Віка». Адже все — від початкових титрів до останньої репліки — американські комплектуючі, які, на жаль, дуже страждають від «жовтого складання». Дякувати «Новому каналу», який показує зараз продукт американського складання («The Nanny», 1993) з незрівнянною Френ Дрешер у головній ролі. Щоб глядачі могли відчути різницю.
Якщо ми самі не у змозі створити якісний продукт, чому б не купити професіонально зібрану продукцію у Заходу — щоб витіснити з українських екранів весь цей продукт «жовтого складання» і прагнути до західного рівня. А гроші на дорогу покупку логічним було б узяти з коштів, що виділяються на рекламу нашої євроатлантичної перспективи.
