Приємна компанія

Футбольна Україна продовжує збирати врожай пошани, посіяний національною збірною, яка виграла відбірковий турнір Кубка світу 2006 року й тепер готується до фінального турніру в Німеччині. Досі такі турніри не зачіпали нас особисто. Ще більш приємно тепер відчувати себе діючим членом світової футбольної родини. Підтвердженням цього став приїзд Франца Беккенбауера в ролі голови оргкомітету фінального турніру Кубка світу. Знаменитий у минулому футболіст і тренер, а нині успішний футбольний функціонер прибув до Києва в рамках презентаційного турне 31-ю країною, чиї національні команди здобули право виступити влітку 2006 року на футбольних полях Німеччини (про його зустріч в аеропорту ми вчора розповідали).

Під час офіційної презентації, яка пройшла в понеділок у готелі «Прем’єр-Палац», Франц Беккенбауер віддав данину поваги українському футболу, сказавши чимало теплих слів на адресу українських футболістів і тренерів. Приємні слова особливо цінні тому, що це ми примусили футбольний світ поважати себе. Організатор фіналу світової першості так і не зміг пригадати результат футбольного матчу «Динамо» — «Баварія» в 1975 році, в якому брав участь як футболіст. І це не був жарт — таких двобоїв у біографії Франца Беккенбауера було десятки. Інша рiч, що головна людина німецького футболу досі добре пам’ятає, і здається, трохи побоюється Олега Блохіна, який створив європейську сенсацію 1975 року як футболіст, і готовий створити світову сенсацію як тренер. На перший погляд, побажання збірній України зустрітися з Німеччиною у фінальному матчі Кубка світу було з німецького боку не більш, ніж звичайним дипломатичним жестом. Водночас сам Франц Беккенбауер із помітним хвилюванням згадав, як доля збірної Німеччини, майбутнього фіналіста Кубка світу 2002 року, трималася на волосині під час стикової гри проти збірної України в Києві восени 2001 року, коли українці повели в рахунку.

Приємно було бачити, як все більш впевнено почуваються серед світового футбольного бомонду керівники українського футболу. І президент національної футбольної федерації України Григорій Суркіс, і тренер нашої збірної Олег Блохін невимушено й дотепно відповідали Францу Бекенбауеру під час належної в таких випадках напівжартівливій словесній дуелі. Було видно, що між собою спілкуються рівні, що господарі гідні своїх гостей.

Щодо самої церемонії презентації фінального турніру Кубка світу, то окрім загальновідомої інформації про стадіони, які приймуть учасників, і міста, де ці стадіони розташовані у вигляді коротких і яскравих відеофільмів, було названо конкретні цифри, що стосуються українських уболівальників. Було оголошено, що українська футбольна федерація отримає квоту на 8% квитків на матчі, в яких виступатиме наша збірна. В залежності від арен, на яких жереб зупинить свій вибір, ця квота становитиме від 3500 до 6400 «тікетів». Оргкомітет також повідомив, що тисяча квитків на матчі фінального турніру вже заброньована та викуплена громадянами України через Інтернет.

У відповідь Григорій Суркіс запевнив, що українська квота квитків буде викуплена повністю. Про грошову вартість перепусток на матчі учасники презентації жодного разу не сказали. Судячи зі слів Беккенбауера про мільйони заявок на квитки, які не будуть викуплені, за ціною ніхто не стоятиме.

І про сувеніри. Як і належить, гості й господарі публічно обмінялися пам’ятними подарунками. Від німців були презентовані офіційні плакати Кубка світу виконані сучасними живописцями, а також іграшкове левеня — талісман фінального турніру, вдягнуте в жовто-синю футболку. Наші подарували Францу Беккенбауеру його ж скульптурне зображення, фотопортрет сімдесятих років на київському стадіоні та футболку національної збірної з номером «5», під яким той виступав у роки кар’єри футболіста. А оскільки з дня шістдесятиліття «кайзера Франца» минуло трохи більше нiж тридцять днів, його ще раз належним чином привітали з ювілеєм.

Загальне враження від перебування в Києві керівників оргкомітету фінального турніру Кубка світу полягає в бажанні, яке щораз міцніє, аби футбольне свято тривало завжди. Щоб потрапивши нарешті до числа провідних футбольних країн планети, Україна ніколи вже не залишала цієї приємної з усіх сторiн компанії.