Куди поділася рогата худоба?

М’ясна криза весни цього року може повторитися ще раз. Передумови для неї легко з’ясовні — у країні продовжує скорочуватися поголів’я худоби. За даними Держкомстату, станом на 1 жовтня великої рогатої худоби знову поменшало на 6,54% порівняно з минулим роком. Скоротилося також стадо кіз і овець (на 2,47%). Щоправда, любителів свинини статистика ще може порадувати. Хрюшки розмножуються й ростуть відносно добре (2,23%), але це, в принципі, не рятує ситуації — ціни на м’ясо не падають, і, ймовірніше, його знову доведеться купувати за кодоном. У чому справа? Адже кормів в Україні нині з лишком. Відповіді на ці запитання шукали кореспонденти «Дня», опитуючи експертів і безпосередніх виробників.

Сергій ГНАТЮК, генеральний директор Української корпорації з виробництва м’яса на промисловій основі «Тваринпром»:

— Свининою тепер вигідно займатися, тому значно збільшилася кількість охочих вкладати свої гроші в галузь — вона стала привабливою для інвесторів, які дають гроші для розвитку свинарства. Усе це забезпечило хороші темпи. Причому зростає не тільки поголів’я, а й продуктивність виробництва. Щоправда, часто поголів’я збільшується за рахунок того, що переробні комбінати відмовляються брати наших свиней, віддаючи перевагу дешевшому «сірому імпорту».

Із великою рогатою худобою ситуація абсолютно інша. Щоб виростити корову, треба набагато більше часу. Свині ростуть швидше, крім того, свиноматка може дати на рік два опороси, а корова телиться раз на рік і лише одним телям. Тому для збільшення поголів’я великої рогатої худоби треба набагато більше часу. А коли в господарствах проблеми з пальним, вони насамперед відмовляються від корів.

Володимир ПИЩОЛКА, заступник начальника департаменту продукції ринків тваринництва Міністерства аграрної політики:

— Справді, поголів’я худоби поменшало. Хоча на початку року воно зростало. Основна причина — низька рентабельність виробництва. Зараз займатися м’ясом, крім птиці та, останнім часом свинини, виробникам просто невигідно. Рентабельність при реалізації яловичини минулого року становила 33,8%, свинини — 14,4%, а козлятини та баранини — 75%. Ситуація зі свининою вирівнялася, а решта залишилася без змін. Собівартість м’яса абсолютно не відповідає закупівельним цінам, і, з огляду на ситуацію з пальним і підвищенням цін на іншу промислову продукцію, що використовується в сільгоспвиробництві, багато господарств просто не можуть витримати таких витрат. Це явище називається диспаритетом цін і є для господарств руйнівним. Треба враховувати, що для багатьох із них тваринництво залишається єдиним джерелом грошей для виплати зарплат і розрахунків за паливно-мастильні матеріали та банківські кредити. Через те, що немає обігових коштів, тваринництво часто виступає розмінною монетою. Звісно, якщо вивести тваринництво на світові показники ефективності та продуктивності, воно перестане бути збитковим. Але на них ми ще не вийшли.

Володимир КУЦЕВИЧ, головний фахівець Міністерства аграрної політики АРК:

— Через дефіцит, дорожнечу та нерентабельність виробництва кормів, господарства пустили під ніж значну частину поголів’я, в тому числі корів. Якщо в 1990 році в Криму в господарствах усіх типів їх нараховувалося 253 тисячі, то за підсумками 2004 року — тільки 101 тисяча. Сьогодні тільки 159 з 549 сільгосппідприємств Криму мають дійне стадо. А яловичини, баранини, свинини та м’яса птиці, вироблених у Криму, вистачає на забезпечення лише 45% жителів і гостей півострова. За припущеннями фахівців, поголів’я худоби в швидкому майбутньому скоротиться й на особистих подвір’ях. По-перше, в міру зростання доходів населення спостерігатиметься дедалі менше охочих самостійно займатися вирощуванням худоби. По-друге, посилювання вимог законодавства до якості продукції тваринництва змусить переробників відмовлятися від закупівлі продукції в приватних господарствах. Тому вже цього року в Криму поголів’я корів поменшало ще на 2,4 тисячі голів. Щоб виправити ситуацію, треба вести скотарство на індустріальній основі, з використанням кращого племінного поголів’я, у великих, переважно приватних господарствах, які зможуть одночасно виробляти достатню кількість дешевих концентрованих кормів, інакше тваринництво в ринкових умовах стане просто нерентабельним.

Леонід БАБИЧ, заступник начальника Головного управління сільського господарства і продовольства Житомирської облдержадміністрації:

— В області на початок жовтня кількість великої рогатої худоби по всіх категоріях господарств становила 372,5 тисячі голів. Це на 2,5% більше ніж на початку нинішнього року, але на 4,8% менше ніж на цей же період року минулого. Така ситуація склалася тому, що знаходячись у важкому фінансовому стані, сільськогосподарські підприємства вимушені частину поголів’я продавати на м’ясо. Не було системи закупівлі новонародженого молодняка від населення, то й селяни часто теж збували своїх телят. Зараз в області за рахунок державного і місцевого бюджетів сільгосппідприємства можуть отримати в банках дешеві кредити для закупівлі молодняка. І це вже дає результат. Але ще одна причина, що ускладнила становище в тваринництві, це ситуація на ринку зерна — його дешевизна також змусила селян продавати худобу, щоб мати гроші на осінні польові роботи. Та все ж тваринництво взагалі і відгодівля великої рогатої худоби зокрема, мають нині непогані перспективи. Адже нинішні ціни на м’ясо і молоко роблять цю справу вигідною. Ми вже не можемо відбитися від інвесторів, зокрема, які пропонують вкласти солідні кошти у відновлення нині спорожнілих тваринницьких комплексів. А потреби внутрішнього ринку у нас такі, що ще чотири-п’ять років буде відчуватися дефіцит власного виробництва м’яса, а там, дивись, і до Європи його будемо продавати.

Володимир РЕЙДА, заступник начальника Хмельницького облуправління агропромислового виробництва:

– На 1 жовтня в агропідприємствах краю залишилося 165 тисяч голів великої рогатої худоби. Це на 15,5 тисячі менше, ніж було о цій порі торік. Таке падіння відбувається вже не перший рік. На м’ясо, на молоко є великий попит. Отже, не можна говорити про те, що це виробництво не дає зиску. Господарники пояснюють факт зменшення поголів’я худоби тим, що треба було купувати пальне для того, щоб зайняти озимий клин, орати на зяб, збирати буряки, то, мовляв, збували ті «хвости». Із деяких ферм — до останнього.

Докоряти владі за те, що нібито вона занапастила село, не слід. От Володимир Марченко, директор агрофірми «Маяк» (Полонський район) днями згадав, що від початку року до каси надійшло 1,2 мільйона гривень різних дотацій за продану худобу з великими ваговими кондиціями. Успішні й інші господарства, де зайняті промисловим виробництвом яловичини і молока. Наприклад, у Малій Клітній Красилівського району від цього виробництва з початку року одержали до двух мільйонів гривень чистого прибутку. Тому там не зменшують, а навпаки, збільшують поголів’я худоби. Тож треба говорити про проблеми агроменеджменту. Це його провина, що зникає худоба. А за цим, як показує практика, зростає безробіття... Тож провина подвійна.