Потрібна реклама для... мізків

Днями було оприлюднено список 100 найвпливовіших інтелектуалів світу, складений авторитетними західними журналами — британським Prospect та американським Foreign Policy. Як повідомляє Інтерфакс-Україна, в даному реєстрі зустрічаються різні люди: Папа Римський Бенедикт XVI, італійський письменник Умберто Еко, американський економіст Джеффрі Сакс, духовний лідер іракських шиїтів аятолa Алі ас- Сістані. Найбільше в ньому представників США — 39, але є й мислителі Нігерії, Перу, Мексики, Словенії, Сомалі, Кенії, Сінгапуру, Швейцарії, Данії та інших. Політолог Сергій Караганов став єдиним представником Росії, який потрапив у «сотню». А ось українців у списку немає зовсім, як і представників інших пострадянських країн. Редактори журналів пояснили, що при відборі важливіший публічний вплив, а не досягнення. Кандидат мав бути живим і брати активну участь у публічному житті. Через це з кандидатів було виключено таких діячів, як, наприклад, Олександр Солженіцин та нобелівський лауреат, економіст Мілтон Фрідман. «Ми намагалися уникнути ситуації, коли обов'язково мало бути стільки-то китайців, стільки-то економістів і стільки-то людей до 50 років. Ми спробували представити великих мислителів у всіх головних інтелектуальних дисциплінах і у всіх регіонах. Ми також спробували забезпечити, щоб усі кандидати в списку мали вплив принаймні в кількох країнах у своєму регіоні, а ще краще — в усьому світі», — додали редактори.

Те, що українців немає в списку, можна розцінювати по-різному. Перша, й найголовніша, причина нашої відсутності в переліку — це суб'єктивність, яка, безперечно, мала місце при складанні будь-яких подібних рейтингів. Ступінь впливу умовна, інтелект — ще більш не вимірна громадською думкою величина. Але все ж 39 американців потрапили до списку, а сотні розумних українців — ні. Чому так сталося?

На думку доктора філософських наук Євгена ГОЛОВАХИ, вся справа у відсутності реклами і «розкручуванні» наших інтелектуалів на Заході. Стосується це, до речі, не лише інтелекту, а й інших сфер людської діяльності. «Сьогодні у світі стає все важливішим представництво людини в ЗМІ, її активність у публічній сфері, — говорить Є. Головаха. — У західних країнах вже відпрацьований механізм створення публічних людей і кумирів. Ми володіємо значно меншою кількістю рекламних ресурсів і не входимо в західний інформаційний простір, у якому є, скажімо, Prospect і Foreign Policy». Тобто якщо ми хочемо мати високий рейтинг за будь-яку ціну на Заході, нам треба вкладати гроші й сили в рекламу. Поки європейські ЗМІ не розпочнуть писати про українських інтелектуалів, останні залишатимуться лише інтелектуалами місцевого масштабу. До речі, існує й зворотний процес — наші громадяни не дуже розбираються в інтелектуалах європейських, віддаючи перевагу вітчизняному «продукту». Рік тому українці назвали найкрасивішим політиком світу Віктора Ющенка, а найкрасивішою пані від політики — Юлію Тимошенко. Передусім це пояснюється тим, що інші красиві світові політики нашим громадянам не надто відомі.

Схожу думку висловив академік, доктор біологічних наук Віталій КОРДЮМ: «У тому світі, який вважається західним, — США та Європі, — до інтелектуалів зараховують за виступами і публікаціями в тому ж західному світі. І розумними вважаються лише ті, хто продемонстрував свій розум у них. Якщо ж людина себе на Заході не проявила, розумною її не вважають. Це по- перше. По-друге, радянський і західний простір були досить ізольовані один від одного, й ізоляція ця певною мірою спостерігається і сьогодні. Тільки раніше вона мала політичні причини, а сьогодні — економічні. Їздять на захід люди забезпечені, найчастіше — бізнесмени, а інтелектуали зазвичай до них не належать».

Але все ж давайте відсторонимося від нашої «невідомості» й спробуємо знайти інші причини. Адже редактори журналів, які склали рейтинг, за їхніми словами, намагалися представити мислителів усіх регіонів. Невже на всьому пострадянському просторі не знайшлося впливових інтелектуалів, крім Сергія Караганова? «Ми маємо справу з формою культурної монополії західних країн відносно країн пострадянського простору, — переконаний політолог Віктор НЕБОЖЕНКО. Ми також могли б представити гідних інтелектуалів, у нашій країні вони є. Але ні українські, ні російські інтелектуали не мають комунікацій зі світовими елітами. Це перша причина того, що ми не потрапили до даного списку. І друга, як я вже говорив, це культурна монополія. На це не варто ображатися. Цілком нормально, що західні країни, що звикли нас усього вчити, хочуть зберегти свою політичну, економічну й культурну перевагу над нашими країнами».

Інші експерти, навпаки, переконані, що українці не потрапили до списку цілком заслужено. «Все ж світ дуже великий, а сто місць у списку — це надто мало, — говорить філософ Володимир ШКОДА. — Конкуренція дуже велика. Загалом, я згоден з тим, що впливових у світовому масштабі інтелектуалів у нас немає».

У будь-якому випадку до ігнорування нам не звикати, і дурнішими від відсутності в списку інтелектуалів ми не станемо. Можливо, варто створити свій список найвпливовіших інтелектуалів світу, в якому половина місць належатиме нашим співгромадянам?