Арсенал примирення

За 60 років після закінчення Другої світової війна триває. Війна поглядів на ті події між різними державами, війна між істориками, війна шкільних підручників... Війна в душах людей, які не можуть примиритися зі своїми земляками, що воювали на іншому боці, з тими, хто стріляв у тебе і в кого стріляв ти.

«Ця титанічна боротьба була насамперед українською війною», — писав 1945 року американський військовий кореспондент Едгар Сноу. Втім, українського погляду на історію за Радянського Союзу не могло бути, та й сьогодні його кристалізація відбувається нелегко. Минулого року шокуючим відкриттям став фільм Сергія Буковського «Війна. Український рахунок». Тепер українська аудиторія побачила стрічку Святослава Новицького й Володимира Кметика «Між Гітлером і Сталіним — Україна у Другій світовій війні». Фільм де в чому дискусійний, втім, наше суспільство сьогодні якраз потребує подразників. Розмови про примирення будуть пустими, поки немає знання, немає бажання почути. «У своїх серцях ми простили німців, японців, поляків, ми простили всіх, хто, можливо, був по той бік окопу. Ми не встигли простити тільки самих себе. Ветерани Великої Вітчизняної, на жаль, поки що не подали руку ветеранам УПА», — сказав Президент Віктор Ющенко. Фільм «Між Гітлером і Сталіним — Україна у Другій світовій війні» не оминає увагою суперечливі теми: діяльність УПА, дивізії СС «Галичина», Биківня, розкол ОУН. «Поки на Андріївському узвозі безжурно продаються футболки з серпом і молотом, поки різні «ультра» навіть у західних державах демонструють фашистську свастику і поки у зарубіжній і вітчизняній пресі спотворюється історія, такі фільми необхідні», — кажуть про стрічку її творці.

Контраверсійні моменти історії постійно висвітлює на своїх сторінках наша газета. «Без правди нема свободи», — казав покійний Папа Іван Павло II. Правда часто буває у кожного своя, часто не можна (і не потрібно) категорично приставати на одну сторону. Тільки зміна кадрів створює кіно, тільки безліч точок задають об’єм математичної фігури. Так само нам потрібні різні погляди — інакше наша історична пам’ять буде пласкою й нерухливою.