Мельниченко вимагає спростування

Колишній майор Держохорони Микола Мельниченко звернувся до Печерського районного суду столиці з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації й компенсацію моральних збитків, повідомляє сайт www.glavred.info. Позивач вимагає від Володимира Цвіля спростувати відомості, викладені в його книжці «У центрі касетного скандалу. Розповідь очевидця» та серії інтерв’ю. Як треті особи також вказані агентство «Главред», що опублікувало книгу Цвіля, й інтернет-газета «Трибуна», що надрукувала інтерв’ю з Цвілем.

У позовній заяві стверджується, що «відповідач поширив неправдиву інформацію про позивачів (Миколу Мельниченка та його дружину Лілію) та членів їхньої сім’ї, й порушив їхнє право на недоторканість особистого та сімейного життя».

Зокрема, Микола Мельниченко не залишав свій архів аудіозаписів у Європі («у надійному місці та під надійним контролем», як заявляв В. Цвіль), а також робив записи сам, без будь-яких помічників. Із цієї ж причини позивачі називають неправдивими твердження В. Цвіля про те, що інформацією, записуваною в кабінеті президента, «володів Марчук, а, можливо, ще хтось… Мельниченко може навіть і не знати, до кого ці записи потрапляли, оскільки він не сам був».

«Майор Мельниченко, щонайменше з початку 2000 року, особисто спілкувався з О. Морозом і передавав йому інформацію про зміст розмов у кабінеті президента, — заявляв також В. Цвіль. — Тобто О. Мороз тривалий час знав, що здійснюють прослуховування президента України, і що до цього причетний Мельниченко. Йому було про це відомо ще задовго до зникнення Гонгадзе та початку касетного скандалу. Жодних звернень до правоохоронних органів або політичних заяв із цього приводу Мороз не робив і лише користувався цією інформацією». «Насправді позивач Мельниченко М.І. нікому з політиків не передавав інформації про зміст розмов у кабінеті президента України Л.Д. Кучми до 18 жовтня 2000 року; рішення про записи розмов Л.Д. Кучми Мельниченко М.І. ухвалив самостійно; Мельниченко М.І. повідомив О. Мороза про документування розмов Л.Д. Кучми лише після того, як зник журналіст Г. Гонгадзе; копії розмов Л.Д. Кучми про Гонгадзе Мельниченко М.І. передав О. Морозу 18 жовтня 2000 року», — йдеться в позовній заяві. Умисним спотворенням Цвілем фактів, наклепом й образою названа в позові Мельниченка й така інформація: «Мельниченко, крім регулярних контактів із представниками опозиції, постійно спілкується з представниками СБУ та посадовими особами з адміністрації президента. Під час цих зустрічей тривають переговори про повернення до України архіву аудіозаписів розмов президента. Зокрема, під час візиту президента Кучми до Берліна Мельниченко домовився про конфіденційну зустріч із помічником президента С. Льовочкіним і начальником охорони президента В. Ляшком. Така зустріч відбулася в лютому 2004 р. у Відні».

«Саме в цей час Мороз уперше згадав про якогось свого знайомого, якому потрібно було лікувати дитину, — пише В. Цвіль у книжці «У центрі касетного скандалу». — Йшлося про чотирирічну дівчинку з вродженим пороком серця, якій була потрібна операція за кордоном — у Канаді чи США. Мороз сказав, що дуже розраховує на мої зв’язки та підтримку української діаспори. Він попросив мене докласти всіх зусиль, оскільки ця людина надзвичайно близька до нього. Кілька разів Мороз нагадував про своє прохання та незабаром звів мене з майором Мельниченком... На побачення зі мною Мельниченко прийшов дуже збудженим… Дорогою майор розповів, що його доньці Лесі потрібне кваліфіковане медичне обстеження і, ймовірно, операція на серці. Це можна зробити лише за кордоном. Дружина не хоче їхати туди сама та вимагає, щоб батько був присутній під час лікування дитини. Але ситуація ускладнюється через місце його роботи — у нього можуть виникнути проблеми з виїздом із України. Я запитав Мельниченка, чи має він якісь власні кошти на операцію. Майор відповів, що назбирав трохи грошей — кілька тисяч доларів, але цього явно не досить». «Це недостовірна інформація, — заявляють позивачі, — оскільки Мельниченко не надавав інформації про стан здоров’я своєї доньки та вимоги своєї дружини; Мельниченко не говорив, що в нього можуть виникнути проблеми з виїздом з України; не було розмови про гроші на операцію».

У позовній заяві також стверджується, що В. Цвіль, незаконно відкривши поштовий ящик на ім’я Мельниченка, збирав і зберігав інформацію про Мельниченка, яку незаконно використовує донині, незаконно маніпулював іменем Мельниченка; незаконно втрутився в його особисте життя, листувався з українськими й іноземними журналістами та іншими особами, таким чином дискредитуючи самого Мельниченка, тобто порушуючи його конституційні права.

«Про початковий період прослуховування президента Мельниченко згадував скупо, — пише у своїй книжці В. Цвіль. — Він лише натякав, що давним-давно, ще за часів прем’єра Павла Лазаренка було поставлене завдання: організувати прослуховування кабінету президента України… Експеримент пройшов успішно, проте згодом через якісь причини його припинили... Хоча технічна можливість здійснювати запис розмов у головному кабінеті країни залишилася. І через деякий час про це донесли Марчуку. На цьому місці Микола зазвичай запинався. Було не зрозуміло, хто саме ухвалив таке рішення та хто конкретно ходив до Марчука. За головною версією, це був сам Мельниченко...» Цю інформацію позивачі також спростовують, стверджуючи, що «ніхто не ставив перед Мельниченком завдання прослуховувати кабінет президента України; Мельниченко не ходив до Марчука».

«Проживши три роки в Америці, Мельниченко відчув смак великих грошей і явно мріяв розбагатіти, — читаємо в книжці В. Цвіля. — Його мрією був власний будинок. Заради цього він був готовий братися за будь-які проекти та співпрацювати з ким завгодно». «Це не відповідає дійсності та є образою, оскільки Мельниченко не є людиною, готовою заради грошей співпрацювати з ким завгодно», — заявляють позивачі.

«Спершу я набрав номер мобільного Тимошенко, — пише В. Цвіль. — У машині був гучний зв’язок і голос Юлі чули всі пасажири. Таким чином ми влаштували на автобані невелику нараду та дуже тепло поспілкуватися з Юлею… На завершення нашої конференції я сказав: «Юліє Володимирівно! Які у вас будуть побажання до Мельниченка? Може, дати якийсь цікавий запис?» Юля сказала так: «Нічого мені не треба від Миколи, крім одного. Миколо, якщо можна, вплиньте на вашого патрона, Мороза, перед виборами. Хай він не займається дурницями, не бере гроші в Медведчука. Так і передайте йому. Я знаю, що ви зможете вплинути на нього. Бо якщо колись скажете правду про нього — місця Морозу в політиці більше не буде». «О’кей, Юліє Володимирівно. Не хвилюйтеся, розберемося!» — відповів їй Микола. А потім, коли вимкнувся зв’язок, додав іншим тоном: «Та ну її! Вона жадібна і грошей не платить». Подружжя Мельниченків заперечує факт такої телефонної розмови.

«Дорогою до Мюнхена Мельниченко несподівано повідомив мені, що вже в понеділок йому треба бути у Відні… У відповідь на мої розпитування майор нехотя пояснив, що повинен прибути до Відня на розмову з одним всесильним олігархом… Він не уточнював, звідки цей олігарх, і я припустив, що йдеться про Бориса Березовського. Потім Мельниченко попросив мене терміново набрати телефон Болданюка. За репліками з їхньої розмови я зрозумів, що він просить мого приятеля прибути до Відня та захопити з собою «пиво». Так ми називали між собою колекцію записів, вивезену мною та Мельниченком із України… Через деякий час передзвонив майор і зрадів, дізнавшись про приїзд Болданюка. Піднявшись у номер, він заявив: «Олігарх вийшов зі мною на зв’язок і пропонує півмільйона за умови, що ми всі мовчатимемо. Гроші привіз із собою. Вам — 125 тисяч, решту — мені. Операцію можна здійснити негайно. Потрібні лише записи». «Це недостовірна інформація — таких подій не було», — стверджують позивачі.

«Цвіль створив і розповсюдив документальну книжку «У центрі касетного скандалу. Розповідь очевидця» із дуже великою кількістю недостовірної інформації, що завдала величезних збитків Мельниченку М.І. та його сім’ї, — підсумовується в позовній заяві. — Звертаємо увагу шановного суду, що недостовірна інформація, поширена Цвілем, уже прочитана мільйонами людей і поширюється далі.

На сьогодні Цвіль продовжує систематично поширювати недостовірну інформацію про нас, чим ще більше посилює завдані збитки…»

Позивачі просять зобов’язати Цвіля публічно спростувати поширену ним недостовірну інформацію та вибачитися перед сім’єю Мельниченків, заборонити йому будь-яке подальше поширення його книжки й інформації про сім’ю Мельніченків, а також стягнути з Цвіля Володимира Івановича відшкодування завданих сім’ї Мельніченків моральних збитків у розмірі 50 тис. грн.

Джерело в Генпрокуратурі повідомило «Главреду», що генеральний прокурор України нібито доручив своєму відомству провести досудове розслідування фактів, викладених у позовній заяві колишнього майора Держохорони Миколи Мельниченка про захист честі та гідності до автора книжки «У центрі касетного скандалу. Розповідь очевидця» Володимира Цвіля. Зі слів того ж джерела, Цвіля вже також викликали на «розмову» до Генпрокуратури.