Не в грошах щастя,
вважають українці й... скаржаться на бідність
Українці стали оптимістичнішими. Такі результати масштабного моніторингу «Соціально-економічна захищеність населення», який проводила Міжнародна організація праці (МОП) в Україні в 2004 році. Дослідження побудоване на спеціальних опитуваннях Державного комітету статистики, які охопили 9400 осіб із різних соціальних верств і регіонів країни. В отриманих результатах експертів найбільше здивувало зростання впевненості українців у завтрашньому дні. 12,2% опитаних вірять у збільшення свого доходу протягом наступного року, і лише 8,4% чекають його зменшення. У 2003 році ці цифри становили відповідно 4,9% та 14,9%. Словом, дані дослідження свідчать, що соціально-економічний прогрес є.
Зокрема, знизилися показники незадоволення першочергових потреб. Особливо радіти, щоправда, не доводиться — більшість опитаних відзначили, що їм бракує грошей на продукти харчування, оплату житла, придбання одягу, відпочинок. 77,3% респондентів не спроможні придбати товарів тривалого користування (пральну машину або просто кухонний стіл), 75,6% не можуть дозволити собі відпочинок, 38,8% — навчання. А прогрес полягає в тому, що в 2003 році грошей на продукти харчування бракувало 58,7% опитаних українців на тлі сьогоднішніх 43%. А в 2000 році ця цифра й зовсім становила 73%.
Найгостріше відчувають свою незабезпеченість безробітні. Протягом останнього року рівень безробіття в Україні знизився до 8,7%, проте МОП визнала безробіття однією з головних проблем нашої країни. На думку директора програми МОП із питань соціального захисту Гая Стендінга, подолання безробіття має стати пріоритетом для українського уряду. Нагадаємо, раніше Президент України Віктор Ющенко повідомив про створення п’яти мільйонів нових робочих місць. «Нам потрібні не просто робочі місця, а привабливі робочі місця, — переконана доктор економічних наук Елла Лібанова. — Робочих місць вистачає й сьогодні, просто люди не хочуть працювати на них через низьку зарплату та низький престиж. Треба замінити такі місця на нові, де людина зможе гідно працювати й отримувати адекватну винагороду».
Ще одна ознака прогресу: в дослідженні зазначається, що соціально-трудові відносини в нашій країні набувають характерних для ринкової економіки рис. Змінюються стереотипи поведінки — співгромадяни стають активнішими в пошуках свого місця «під сонцем». Так, протягом останніх 12 місяців 15,3% працюючих були зайняті пошуком іншої, кращої роботи. Що штовхає їх на це? 59,7% прагнуть збільшити свій дохід, а 19,4% шукають кращих умов праці. Ще один цікавий факт: поменшала кількість охочих працювати за кордоном. Менш як 26,4% українців готові вирушити в пошуках кращої долі до країн далекого зарубіжжя, а ось на переїзд до іншого регіону України згодні 31,6% опитаних. Експерти відзначають цю тенденцію як украй позитивну — відбувається внутрішня міграція, а не шкідливий для економіки витік робочої сили до інших країн.
Наступний позитив — помітно зросла кількість українців, задоволених розміром свого заробітку. Якщо в 2003 році таку невластиву людській натурі заяву робили до 21,9% респондентів, то сьогодні їх уже 26%. Середній розмір особистого грошового доходу опитаних становив 453 гривні. Цікаве ставлення наших громадян до мінімального прожиткового мінімуму. 58,3% відповіли, що знають та можуть назвати його розмір. Щоправда, не помилилися в цифрі лише 12,1% респондентів (на момент опитування розмір прожиткового мінімуму становив 362 гривні). Лише 6,5% опитаних вважають, що цієї суми вистачить для існування. Свого часу в інтерв’ю «Дню» міністр праці та соціальної політики В’ячеслав Кириленко не зміг назвати достатній розмір мінімального прожиткового мінімуму. А якою бажають бачити цю цифру українці? Середній розмір мінімального грошового доходу для сім’ї з чотирьох осіб повинен становити, на думку респондентів, 3081 гривню. Відповідно, українці вважають нормальним мінімальний середньомісячний дохід на одного члена сім’ї — 770 гривень, що вдвічі перевищує нинішній офіційний мінімум. До речі, дохід 76,2% респондентів нижчий за офіційно встановлений прожитковий мінімум. «Це свідчить про масову бідність населення та неможливість повністю задовольнити навіть найнеобхідніші потреби», — йдеться в доповіді МОП. Самі респонденти солідарні з МОП у цій думці — дуже незначна їхня частина асоціює себе зі середнім класом, водночас більшість зараховує себе до людей небагатих, із низьким соціальним статусом.
Що робить більшість наших громадян, якщо гроші вже закінчилися, а зарплата ще не так скоро? Понад половину опитаних позичають гроші. На момент опитування 23,2% мали борги, середній розмір яких становив 1601 грн. Вибратися з боргів зазвичай вдається протягом півроку — так відповіли 65,6% респондентів; впораються за рік 22,9%. Заборгованість із квартплати в середньому за шість місяців мають 10,8% опитаних, кожен десятий має піврічну заборгованість за газ, електрику та воду. Найчастіше позичають у родичів, друзів і сусідів.
Показовими виявилися уявлення про соціальну справедливість. Більшість опитаних (83,5%) упевнені, що тi, хто працює, не повинні отримувати однакову кількість грошей. Половина заперечує потребу встановлення хоч якихось рамок щодо доходу при проведенні політики подолання бідності.
Щоправда, як показують результати опитування, не в грошах щастя. 25,1% респондентів на перше «щасливе» місце поставили потребу в міцному здоров’ї. На другому місці — забезпечений завтрашній день (19,6%), на третьому — безпека (18,7%), на четвертому — продукти харчування (16,9%), на п’ятому — самореалізація (10,3%) і на останньому — визнання іншими своєї компетентності (9,4%). Якщо говорити про соціальні цінності, то опитані насамперед виділили дотримання своїх прав (76,7% відповідей), виконання законів (71,5%) й особисту незалежність (65,7%). Як і протягом минулих років, активна участь в управлінні державою займає останнє місце. Утім, не треба забувати, що опитування проводили в 2004 році, коли, схоже, й самі українці не підозрювали, на що вони здатні… На той момент нашим громадянам найбільше бракувало захисту від зниження рівня життя та здоров’я (46,9 та 41,2% опитаних), упевненості в покращанні ситуації в країні (40,8%), стабільності в країні та суспільстві (39,9%). Серед 90 країн світу, охоплених дослідженнями МОП, Україна займає 35-те місце за Індексом економічної захищеності. Практично всі країни, які нам вдалося обігнати, характеризуються світовою громадськістю, як такі, що «розвиваються». «Україна має прийнятний рівень формальних зобов’язань, але дуже низький рівень їхнього виконання», — прокоментував наше місце в рейтингу Гай Стендінг. Час державі виконувати обіцяні гарантії та взяті на себе зобов’язання.
