«Хижий» iнтерес

Розраховуючи придбати значну частину власності, яку буде виставлено на повторний продаж в Україні, російські бізнесмени з нетерпінням чекають початку української реприватизації. На нещодавній їхній зустрічі з президентом РФ Володимиром Путіним, присвяченій в основному питанням захисту вільної конкуренції, розглядалися також проблеми просування російського капіталу на український ринок.

За свідченням журналу «КоммерсантЪ» (25 березня), під час цієї зустрічі голова компанії «ЕвразХолдинг» Олександр Абрамов поскаржився президентові Росії на складну процедуру подачі документів для участі в аукціонах за межами країни. Справа в тому, що в Росії існують певні бюрократичні процедури, спрямовані на те, щоб обмежити вивіз капіталу за кордон. У відповідь Путін оголосив, що всі перешкоди скасовано. Президент Росії дав зрозуміти, що він усвідомлює важливість питання: «Розумію вас. Нові можливості, які відкриваються у зв’язку з хвилею деприватизації в Україні…». А пан Абрамов відверто зізнався: «Так! У нас там є хижий інтерес. Гріх було б не спробувати. Не знаю, чи вийде…». «Спробуйте», — благословив Путін російських капіталістів на купівлю українських підприємств.

УКРАЇНСЬКI «НIШI»

Інтерес до української реприватизації виник ще до того, як Володимир Путін, поінформований про наміри керівництва сусідньої країни зробити переділ власності, порадив своїм олігархам прибрати до рук усе, що погано лежить. Російські надії на українську реприватизацію досить значні, й точно підрахувати кількість підприємств, на які міг би претендувати «старший брат» у разі їхньої реприватизації, неможливо, оскільки таємний список об’єктів, які підлягають перепродажу, так і не було опубліковано. У ЗМІ циркулювали саморобні «чорні списки», складені експертами та журналістами. Так, нещодавно в «Інвестгазеті» (5 квітня) він складався з 61 підприємства. Судячи з заяв керівників російських компаній про бажання придбати той чи інший український об’єкт, російський капітал претендує принаймні на половину цього списку.

Цікаво, що частка російського капіталу в українській економіці ще за часів Кучми становила 30—40%. Нинішній Президент України, схоже, може навіть перевершити ці пропорції, задані його попередником. Російським компаніям в Україні нічого не загрожує, відзначив Віктор Ющенко на зустрічі з російськими олігархами. Президент України пообіцяв їм недоторканість власності на території нашої країни, а також додав, що чекає російських інвестицій в українську економіку. Під можливі капіталовкладення російські бізнесмени постаралися виторгувати максимум можливих переваг. Компанія «Русал» заявила про намір побудувати в Миколаєві алюмінієвий завод, однак за умови, що електроенергія від місцевих енергомереж постачатиметься за зниженими тарифами. Група «Альянс» у обмін на будівництво Херсонського нафтопереробного заводу вимагає встановити для неї податкові пільги в Україні. Представники «Северстали» заявили про готовність брати участь у конкурсі на купівлю «Криворіжсталі», однак попередили, що «надмірну суму» не платитимуть. Український Президент вважав вимоги російських бізнесменів справедливими і запрошував інвесторів до нашої країни.

НЕБЕЗПЕЧНИЙ IНВЕСТОР

Усі роки незалежності українська влада розглядала прихід російського капіталу як потенційну загрозу. І під час помаранчевої революції опозиція досить часто піднімала питання про залежність українського бізнесу від російських фінансів. Лідери української революції вважали цю залежність абсолютним злом. Їхні аргументи були досить простими, зрозумілими та доступними, а тому вкладалися у формат передвиборної листівки. Логіка її така. Росія має можливість втручатися у внутрішні справи України (і цією можливістю регулярно користується), оскільки наша країна залежна від зовнішніх поставок енергоносіїв. Російський капітал не є незалежним сам по собі, оскільки він підконтрольний авторитарній владі президента Путіна. Таким чином, російські бізнесмени, які мають власність в Україні, можуть виявитися пішаками у грі Москви проти нашої країни.

Яким чином ідеологи помаранчевої революції збиралися протистояти впливу російського капіталу на український бізнес — сказати важко. А от місцевим олігархам тогочасна опозиція й сьогоднішня влада обіцяла «народний суд» і реприватизацію. Виходить, вирощувати національного капіталіста намірів не було. Але, як бачимо, розрахунок на те, що в Україну ринуть американські та європейські інвестори і витіснять «москалів», не виправдався. Російський капітал не лише зберіг свої позиції — він їх посилив. До чого це може призвести? Про це можна прочитати на переданих нині до музею лозунгах Майдану.