«Кримінально-політичний» процес у прямому ефірі
Схоже, загибель Кравченка нічому не навчила. Або навпаки, «навчила». Посадовці МВС і прокуратури продовжують анонсувати кримінальні справи, називати підозрюваних, викликати на допит свідків. У прямому ефірі на прес- конференції, в інтерв’ю друкованим і он-лайновим ЗМІ. Серед останніх «новинок» такої, даруйте, боротьби з корупцією — публічна пропозиція (зроблена замміністра МВС Г. Москалем в ефірі «1+1») «програми захисту свідка» сумно відомому І. Бакаю — екс-керівнику Держуправління справами. Правоохоронці не втомлюються порушувати кримінальні справи щодо цієї структури. з’явилася й інформація про те, що МВС почало розслідування стосовно Фонду «Україна» екс-президента Леоніда Кучми. Зі слів заступника міністра внутрішніх справ Геннадія Москаля, міліція має підозри, що гроші, які надходили до фонду Л. Кучми, можуть мати незаконне походження або їх перераховували з незаконною метою. Однією з «кримінальних» версій фінансування фонду є перерахування грошей з офшорних зон — за даними МВС, з офшорів були перераховані 42 млн. грн. У фонді Л. Кучми, як повідомляє Інтерфакс-Україна, відмовилися коментувати підозри МВС і питання походження грошей. Сам екс- президент заявив, що розцінює всі перевірки як моральний тиск.
Водночас міліція спростовує наявність політичних мотивів перевірок фонду Л. Кучми. А увагу до великої кількості колишніх високопоставлених посадових осіб пояснює їхньою нерозбірливістю в зароблянні грошей під час перебування при владі. Так, днями Департамент із питань зв’язків із громадськістю МВС оприлюднив список керівників органів влади та місцевого самоврядування, яких запрошують з’явитися до відповідних підрозділів міліції для пояснень, наголосивши, що «останнім часом на адресу МВС України звучать обвинувачення в проведенні посилених заходів із боротьби зі злочинністю лише в конкретних регіонах». Зокрема, МВС пропонує дати пояснення голові Дніпропетровської обласної ради Миколі Швецю за фактом будівництва та відчуження туристичного комплексу «Таврія» в Криму. Стосовно діяльності цього фонду дати пояснення запрошують народного депутата Олександра Грановського. Мера Феодосії Володимира Шайдерова та директора Феодосійської нафтобази Олександра Бартєнєва запрошують дати пояснення за фактом відчуження 9 га землі, яка належить нафтобазі, на користь комерційних структур; народного депутата Миколу Дзоня — для дачі пояснень щодо діяльності добродійного фонду «Благовіст»; колишнього главу Хмельницької обладміністрації Віктора Коцеміра — за фактом приватизації земельної ділянки; колишнього главу Харківської обладміністрації Євгена Кушнарьова — для дачі пояснень у Київському районному суді Харкова в зв’язку з складеним адміністративним протоколом згідно з Законом України «Про боротьбу з корупцією». До МВС також запрошують колишнього заступника керівника Митного комітету Тараса Козака, колишнього начальника УМВС у Львівській області Олега Сала, секретаря Ялтинської міськради Олександра Чабанова. На думку міністра юстиції Романа Зварича, оприлюднення МВС списку представників влади, яких викликають до міліції, є способом захисту цих людей. У зв’язку з цим згадується таке саме публічне запрошення на допит екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка та його трагічна розв’язка.
Але одним із найбільш публічних є все ще триваюча справа голови Донецької облради Бориса Колесникова, обвинуваченого в здирництві, на яку дуже неоднозначно реагують політики і громадськість як у Києві, так і в Донецьку. Причому прості донеччани вбачають у цьому загрозливу для себе тенденцію переслідування всіх і вся, що має стосунок до їхнього регіону. Напевно, владі недостатньо де-небудь у США чи Польщі заявити про справу Колесникова, що «є людина, яка порушила закон. І є компетентні органи, які повинні сказати своє слово». Можливо, треба в маршруті закордонних візитів зробити невелику поправку на Донецьк і його розбурханих жителів, які переживають черговий за останні місяці стрес. Заїхати до них і в ефірі місцевого телебачення або з трибуни на центральній площі спокійно пояснити їм, що відбувається.
«Не саджайте Колесникова! Борис Колесников — хороша людина!» Плакатик із таким закликом намалював 8-річний донеччанин, який прийшов на мітинг на захист арештованого в Києві голови Донецької облради. Саме таким настроєм образи, такої собі наївності, але й серйозності характеризується сьогоднішній Донбас, жителі якого, напевно, несподівано навіть для самих себе виявилися дуже згуртованими та рішучими в справі захисту Бориса Колесникова. Якщо мітинги, які відбувалися, наприклад, під час виборів президента України, мали не такий масовий і навіть трохи примусовий характер, то сьогодні люди виходять на площі добровільно. При цьому практично ніхто з них не вірить в кримінальну підоснову «справи Колесникова». У Донбасі цю подію розцінюють як «політичне замовлення», «розправу з інакомислячими». Причому, як стверджують дослідники громадської думки Донеччини, річ тут у тім, що донеччани не стільки хочуть за будь- яку ціну відстояти честь і свободу голови облради, скільки ототожнюють його долю з долею всього Донбасу.
Сьогодні в регіоні активно мусують озвучену екс-губернатором Донецької області Анатолієм Близнюком думку про те, що арешт Колесникова — це завуальована команда донеччанам: «Сидіти! Боятися!». Численні промовці на мітингах і сесіях обласної ради нерідко прямо кажуть про те, що наступними після Колесникова можуть стати й вони. Наприклад, поповзли чутки про арешт директора Донецького обласного протипухлинного центру Григорія Бондаря за хабарництво, які поки що ніхто не може ані підтвердити, ані спростувати. Г. Бондар очолював на виборах президента України штаб Віктора Януковича, очевидно, саме це примушує авторів цих чуток говорити про чергове політичне замовлення.
А прихильники нової влади в Донбасі сьогодні поводяться досить активно. На думку, наприклад, редактора газети «Острів» Євгена Талишева, все те, що відбувається, цілком закономірне, й голова облради лише отримав по заслузі. Як зазначив Є. Талишев, тут інакшого й бути не могло, «адже всі пам’ятають конфлікт Бориса Колесникова із «Золотим скіфом» і Костянтином Воробйовим», на якого голова облради нібито нещадно тиснув, а також «ситуацію з донецькою газетою «Салон», коли вона переходила у підпорядкування Колесникова, який буквально викручував руки редакторові».
В області «справу Колесникова» пов’язують також із функціонуванням бізнесу всього регіону. Тут дуже багато людей погоджуються з головою партії «Єдина родина» Олександром Ржавським, який заявив, що затримання голови Донецької облради є «серйозним попередженням» донецькому підприємцю Ринату Ахметову. Непрямим доказом тому може, мовляв, слугувати той факт, що Колесникова арештували якраз напередодні широкомасштабної не лише за донецькими мірками, а й за мірками всієї країни події — підписанням меморандуму про співпрацю та взаєморозуміння влади регіону й великого бізнесу. З боку влади меморандум мали підписати Борис Колесников і губернатор Донеччини Вадим Чупрун, із боку великого бізнесу очікувалася участь саме Рината Ахметова. Тому, арештувавши Колесникова, влада, мовляв, показала, що підписання подібного документа неможливе. На думку того ж Ржавського, «сьогодні Ринату Ахметову недвозначно натякають, що єдиний прийнятний варіант — еміграція, з подальшою відмовою від спроб впливати на політику України ззовні».
Донбасом також прокотилася досить потужна хвиля обурення поспішністю арешту Б. Колесникова. Індикатором настроїв виступають місцеві ЗМІ, тональність яких після арешту голови облради стала зовсім іншою. Навіть найлояльніші раніше газети стали жорсткішими. У цілому загальний тон місцевої преси можна звести до одного заголовка в «Комсомольской правде» — «Що бентежить в справі Колесникова?». Саме так сьогодні до справи підходять у Донбасі: багато хто намагається визначити причини збентеження, охарактеризувати їх і зробити висновки. Утім, крім «аналітиків», на Донеччині є й люди, які віддають перевагу конкретним діям. Рух «За Україну без Ющенка», до якого входить Спілка підприємців і промисловців Донецької області під керівництвом Олександра Хрякова, має намір діяти радикально, про що й заявив у своїй резолюції, буквально закликавши населення Донбасу: «До зброї!». Щоправда, за словами О. Хрякова, йдеться лише про основну зброю — Конституцію України. Інші варіанти озброєних повстань донеччани відкидають.
Цікаво, що в несправедливості арешту голови облради в Донбасі майже ніхто не сумнівається. Має значення ще й те, що в Донбасі Колесникова знають як не просто людину, «яка роздає дітям на свята цукерки», а дуже ефективного управлінця, який багато зробив для розвитку регіону. Зокрема, виступав автором багатьох корисних соціальних ініціатив. Крім того, саме голова облради ініціював різні заохочувальні та мотиваційні програми для лікарів, вчителів, студентів, школярів, обдарованих дітей, талановитої молоді… Наприклад, днями 75 донецьких ветеранів повинні вирушити до Берліна місцями бойової слави. Уперше за всю історію таких поїздок ветеранів не проводжатиме голова облради. Також, за вже усталеною традицією, група школярів- переможців обласних олімпіад відвідає паризький Діснейленд, а влітку 8-9-класники поїдуть до «Артека»…
Крім загального почуття несправедливості через цю подію, донбасівці відчувають зовсім не злість, а найсправжнісінький біль. Досить пройти площею Леніна в Донецьку, де розташувалося маленьке наметове містечко, щоб відчути пануючий там дух. Нещодавно до містечка вторглася група футбольних фанатів із Дніпропетровська, які влаштували скандал на площі та побили кількох мешканців табору, внаслідок чого постраждали три жінки. Зі слів потерпілих, міліція під час побиття невинних не втручалася, а протоколи затримання не відображають усієї картини того, що сталось. Складається враження, що після цього скандалу в Донбасі щось надламалося. Можливо, саме в зв’язку з цим наметове містечко в Маріїнському парку в Києві вже наступного дня поповнилося 217 донеччанами, які збираються жити в наметах доти, «доки справедливість не переможе».
Не менш серйозно налаштовані й ті, хто залишився вдома. Зі слів О. Хрякова, якщо ситуація не зміниться на краще, на акції протесту можуть вийти і представники бізнесу Донецького регіону, які спеціально з цього приводу припинять свою комерційну діяльність.
КОМЕНТАРІ
Євген ТАЛИШЕВ, редактор газети «Острів»:
— Закони в нашій країні повинні застосовуватися до всіх. Справа Колесникова — доказ цього. У нас не існує виборчої недоторканності, до того ж це не політичне замовлення, а явно кримінальна справа. А опозиція все намагається звести в політичне русло.
Для підприємців, які стикалися з Борисом Колесниковим, усе очевидне. Це суто кримінальна справа. Та й бізнес у нас увесь кримінальний. І, гадаю, Борис Колесников — не остання людина в цій справі. Я вважаю, що зрештою це приведе «на лаву» багатьох і багатьох. А Колесников уже не вийде. Це могло б статися раніше, але просто раніше люди боялися, тому не давали свідчень. Зараз усе буде інакше.
Анатолій БЛИЗНЮК, екс-губернатор Донецької області, депутат Донецької обласної ради:
— Ми не можемо мовчати, ми повинні сказати собі, людям, що в державі на сьогодні не все відповідає тим демократичним принципам, які декларує нова влада. Рішення Генпрокуратури щодо Бориса Колесникова є політичним замовленням, головна мета якого — показати Донбасу: «Хлопці, бійтеся!». Наступним у «чорному списку» Генпрокуратури можу бути і я сам. Я, як і Борис Вікторович, уже був одного разу в Генпрокуратурі, тепер ми бачимо результати його другого відвідування, тож наступний мій візит туди може закінчитися аналогічно!
Але є презумпція невинності. Є закон. Ніхто не може бути обвинувачений доти, доки для цього відсутнє рішення суду.
Олександр ХРЯКОВ, голова Спілки промисловців і підприємців Донбасу, уповноважений Держкомітету з питань підприємництва в Донецькій області:
— Напевно, зараз доречно пригадати афоризм: «Як усе-таки було добре, коли ми всі думали, що було погано». Безумовно, справа Колесникова — чисте замовлення. Я маю право стверджувати так, бо займаюсь захистом прав підприємців ще з 1997 р., і мав щастя зустрічатися з сім’єю Пенчуків двічі чи тричі. Мотиви були різні — продаж і торгівля місцями, розподіл на угодних і неугодних і — про це обов’язково треба говорити — справжні війни між батьком і сином. То син саджав знайому на 15 діб, а батько її звільняв, то вони влаштовували публічну бійку… Я зустрічався з Пенчуком-старшим тричі й особисто йому казав: «Або ви зараз же припиняєте ці речі, або ми блокуємо ваш універмаг і вимагатимемо порушити кримінальну справу проти вас, оскільки ви дієте на шкоду іншим особам». Це було ще до 2002 року. Це все публічні дії, в мене збереглися архівні матеріали.
Крім того, Борис Колесников — людина неординарна, яка вміє приймати рішення. Тому влада намагається вибити цю керівну ланку, цей стержень, який знаходиться в Донецькій області. І я можу газеті «День» ексклюзивно заявити, що мені відомі прізвища (які я назву в тому разі, якщо цим подіям даватимуть негативну оцінку) людей із протилежної сторони, готових організувати заворушення в містах у сфері підприємництва. Триває пошук виконавців — наприклад, у Торезі, Шахтарську, Антрациті, Макіївці. Я можу називати прізвища та номера телефонів. І я знаю джерела їхнього фінансування, що йде нібито за лінією «Розбудова засад місцевого самоврядування». Ці люди для забезпечення можливих виборів й адміністративно-територіального перевлаштування країни шукають нині протестний електорат на ринках, у сфері підприємництва, щоб організувати, за їхньою власною термінологією, «кіпіш».
За чотири дні до затримання Колесникова я з ним зустрічався і протягом півтори години розповідав йому, що відбувається, просив винести ці питання на обговорення обласної ради для прийняття рішень й отримав його цілковиту підтримку. Він же надавав мені підтримку й в інших спірних підприємницьких питаннях.
Звідси й відповідь на запитання, як я ставлюся до Бориса Колесникова. Це дуже жорсткий, але і дуже справедливий керівник. Це і є основним мотивом для наших підприємців, які, зібравшись, вирішили перейти від захисту своїх прав до захисту громадянської, політичної свободи. Ми готові не лише до цього закликати, а й перейти до реальних, радикальних дій, які міститимуть заклики зупинити роботу малого та середнього бізнесу в рамках всеукраїнського страйку. Зупинити весь транзит і обслуговування цього транзиту, пасажиропотоків. Це в наших руках. І ми готові повністю вирушити до Києва для захисту не лише Колесникова, а логіки та здорового глузду, який зараз під загрозою.
Михайло КОСІВ, фракція «Наша Україна»:
— Причини арешту Колесникова лежать виключно в кримінальній площині. Методи влади в цій справі є абсолютно демократичними. Бандити сидітимуть у тюрмах. Це чула вся Україна. Це одна із основних програмних засад, з якими ми йшли на вибори. Вони думали, що ми це тільки проголошуємо, але не наважимося здійснити. А ми здійснимо. І я впевнений в рішучості людей, яким доручено цю справу. Це неправда, що Донбас є сьогодні збуреним, як дехто намагається представити. Серед тих, хто приїхав сьогодні пікетувати столицю, я не бачу жодного справжнього шахтаря, жодного справжнього робітника. Там молодь. Їм дають горілку та печиво на закуску. Але Донбас не протестує. Це я знаю, в мене там дуже багато друзів і однопартійців. Донбас не вірив, що це колись закінчиться, — оті «розбірки», як то кажуть, «по понятіям». Нова ж влада ясно показує, що покладе цим розборкам край.
Говорити ж про сьогоднішню ситуацію, що спочатку одні давили других, а потім другі почали давити перших, як висловився спікер Володимир Литвин, я вважаю аморальним. В попередні часи журналісти, політики ставали жертвами жорстоких переслідувань з боку влади. Не можна ставити на одну дошку того, хто причетний до вбивств, переслідувань, терору, і тих, хто сьогодні тих вбивць, переслідувачів намагається схопити за руки. Не буде Колесников національним героєм. Люди, навпаки, кажуть: надто мляво ви все це робите. Люди хоч в Києві, хоч в Донбасі бажають позбутися відчуття постійного страху.
Ігор ШУРМА, фракція СДПУ(О):
— Справа Колесникова — це початок реалізації проекту влади на парламентські перегони. Тут задіяна відома політтехнологія, яка полягає в тому, щоб на період виборів — тобто починаючи десь з вересня нинішнього року та закінчуючи березнем наступного — відкрити максимальну кількість кримінальних справ стосовно своїх політичних опонентів. Я переконаний, що 99,9% цих справ до квітня 2006-го, після по завершення перегонів, будуть закриті за бездоказовістю. Але провадження справи підштовхне людей висловити своє небажання голосувати за ті або інші політичні сили, проти яких порушено кримінальні справи. Бо у людей на сьогоднішній день ідіосинкразія на криміналітет. Це підтвердило ведення президентських перегонів, де постійно наголошувалося на певних моментах біографії одного з кандидатів в президенти. Отже, те, що робиться владою сьогодні, має на меті, для початку, не дати можливості її опонентам сконцентруватися на підготовчій роботі до парламентських перегонів, а надалі — домогтися повного розбалансування діяльності цих політичних сил. Наведу такий приклад. Події навколо київського «Динамо» розвивалися дуже швидко. Та ось судовий розгляд цієї справи переносять аж на 21 вересня. І тоді, напевне, вона почне розкручуватися на повну потужність, обростати різними чутками, дезінформацією і тому подібним, і все це буде скеровуватися проти власників «Динамо». Більше того, всі прекрасно розуміють, що успішний виступ футбольного клубу «Динамо» може вплинути на відсоток довіри виборців до СДПУ(О). І от виявляється, що вся ця судова тяганина навколо клубу розпочнеться тоді, коли стартує відбірковий тур в Лігу чемпіонів. Отже, і серед футболістів, і серед колективу почнуть сіяти паніку, щоби зірвати успішний виступ «Динамо». Мені дуже прикро, але на терези результатів перегонів 2006 року покладено національні інтереси держави. Гадаю, все, що відбувається, — це тільки початок. Справа з Колесниковим — це показовий урок для тих, хто ще не повернувся обличчям до нової влади. Метою є дати зрозуміти: якщо влада поставила «донецьких» в таке становище, то з людьми меншого рівня, з іншими регіонами — тим паче впорається. Влада обрала своїм гаслом на виборах 2006 року «Бандитам — тюрми!». Якби влада мала сьогодні можливість показати якісь здобутки, вона б, поза сумнівом, піарила свої здобутки. Оскільки, аби сподобатися виборцю, новій владі довелося б перестрибнути планку — доволі високу, встановлену попередньою владою, вона обрала єдино вірну в цій ситуації тактику — товкти те, що було в минулому. Вони пішли цим шляхом, щоб минулу владу опустити «нижче плінтуса».
Степан ХМАРА, фракція УНП:
— Йде боротьба з бандитизмом. Колесников затриманий не за політику, а по конкретних кримінальних звинуваченнях. Спроби політизувати справу будуть і далі, однак я не вірю, що з цього щось вийде. Принаймні, якщо правоохоронці при розслідуванні справи Колесникова суворо дотримуватимуться букви закону, ніяких політичних наслідків бути не може.
Ярослав СУХИЙ, група «Демократична Україна»:
— Для мене в справі Колесникова найперша проблема — процедура затримання. Сам факт відвертого, цинічного порушення закону при затриманні людини викликає велике занепокоєння. Адже це не єдиний випадок, коли запопадливі правоохоронці починають демонструвати палку боротьбу за щось, а страждають люди, які свого часу підтримали кандидата в президенти Віктора Януковича. Вже два місяці «трясуть» підприємство «Мотор-січ» і його директора В’ячеслава Богуслаєва, який був довіреною особою Януковича. Мене тривожить, що в нас на очах прокуратура із органу по захисту прав людини перетворюється на репресивний орган, що нагадує 30-ті роки. Наслідки всього цього для українського суспільства можуть бути надзвичайно сумні. В мене враження, що хтось намагається зробити те, що нікому не вдалося за умов «помаранчевих» подій, — розхитати суспільство, пролити кров, ввести війська тощо. Адже Донбас просто так терпіти та мовчати не захоче. І вибух невдоволення — це ще не найгірший наслідок. У гіршому випадку невдоволення буде загнане глибоко в підпілля, і ми отримаємо аж ніяк не громадянське суспільство з новим тоталітарним лідером. Крім того, в зв’язку з тим, що зараз чинить уряд стосовно індустріальних регіонів, гігантів промисловості, наслідком може стати ще й відсутність бюджету в соціальній сфері на середину року, й то вже буде справжня біда.
Своїми незграбними діями влада згуртовує опозицію, замість того, щоб з опозицією працювати.
