«Посадити», щоб випустити за амністією
Про недосконалість української пенітенціарної системи говорилося вже неодноразово. Показник кількості засуджених на позбавлення волі з засуджених загалом в Україні один із найбільш високих у світі — разом із США, Росією, Білоруссю і Казахстаном ми входимо до п’ятірки світових лідерів за кількістю ув’язнених. Перед своїм візитом до США Президент України Віктор Ющенко запропонував Верховній Раді амністувати засуджених за незначні злочини, а також засуджених, які є соціально незахищеними. Законопроект «Про амністію» зареєстровано в секретаріаті парламенту, передає прес- служба ВР.
У разі прийняття закону, під амністію потрапить близько 17 тисяч засуджених. Законопроект пропонує звільнити від покарання осіб, засуджених до позбавлення волі не більш ніж на 5 років, а також тих, хто здійснив злочин через необережність і засуджених не більше аніж до 10 років ув’язнення. Щоправда, остання норма поширюється лише на тих, котрі на момент здійснення злочину були неповнолітніми чи мали неповнолітніх дітей, утримував вагітних жінок, жінок понад 50 років і чоловіків понад 55 років, ветеранів війни, онкохворих і хворих на СНІД. Також закон передбачає звільнення засуджених за злочини невеликої і середньої тяжкості чи засуджених за важкі злочини, якщо вони вже відбули не менше аніж половину терміну покарання, а також ряд інших осіб. Амністії не підлягають засуджені, які відбувають покарання у вигляді довічного ув’язнення, мають дві і більше судимостей, порушували режим у період відбування покарання, здійснили злочини, які призвели до загибелі двох і більше осіб.
За даними апарату уповноваженого з прав людини, в установах кримінально-виконавчої системи кількість ув’язнених перевищує кількість місць на 28 тисяч. До того ж, не потрібно забувати, що ув’язнені живуть на гроші платників податків. Місячне утримання одного ув’язненого коштує 120 гривень, відповідно, річне утримання 17 тисяч ув’язнених — близько 20 мільйонів. «Ця амністія — акт відчаю президентської влади, — говорить правозахисник Семен Глузман. — Дуже проста ухвала, але за своєю сутністю протизаконна, оскільки суд засудив цих людей до більш тривалого ув’язнення».
Яка ж альтернатива амністії? Судово-правова реформа, яка істотно звужує коло злочинів, за які належиться позбавлення волі. Під амністію частіше за все потрапляють люди, які здійснили невеликі проступки і не є соціально небезпечними. Тобто такі громадяни, яких можна було б і не засуджувати до позбавлення волі. Саме тому в Європі амністію не дуже поширено — просто «саджають» там у 2—2,5 разу менше, аніж у нас. У нас же заздалегідь зрозуміло, що «особи, які здійснили незначний злочин», і «соціально незахищені особи» потраплять під першу-ліпшу амністію. Проте їх все одно відправляють до в’язниці, де ті встигають заразитися туберкульозом чи СНІДом, стати жертвою фізичного чи морального насильства. Згідно зі статистикою, в установах виконання покарань на сьогодні перебуває 12 тисяч хворих на активну форму туберкульозу і сотні ВІЛ інфікованих. «Звичайно,я за амністію, — говорить директор правових програм Міжнародного фонду «Відродження» Олександр Беца, — але питання в тому, чи потрібно засуджувати людину на позбавлення волі з тим, щоб потім просто бути змушеним достроково випустити її на волю?»
