ЩОДЕННИК

12 березня

Інколи у мені сперечаються двоє: обиватель і поет, так, мазюкаю. Це ж чим моя уява хвора, що привиджуються такі неймовірні образи, бачить вишукане у простому. Це ж ким треба бути, щоб витрачати стільки свого часу на те, чого ніхто ніколи не прочитає, не похвалить. От невгамовна душа, сказали ж тобі уже давно добрі люди — не трать чорнила. Ну як із таким жити у одному тілі — ні тобі крихти самозбереження, гордості. Сьогодні її утопиш з головою, день поскиглила, завтра лізе на рожен. Воно тобі треба? Яка тобі з нього користь? Вчи її, вчи, а вона вже знов ручку в руки.