Колишня опозиція
«Звершилось!» Ця фраза Віктора Ющенка чудово відображає настрої в прес-центрі лідера опозиції в ніч на 27 грудня. Переможна атмосфера в ющенківському стані запанувала ще задовго до оголошення результатів голосування і навіть екзит-полу. Те, що 26 грудня інший день, аніж 21 листопада чи 31 жовтня, тут кидалося у вічі вже на вході в прес-центр. Найперше — по рамці контролю металевих предметів, яка з’явилася на дверях, і поява якої, як відомо журналістам, є вірною ознакою, що приміщення має відвідати хтось із перших осіб держави. В даному випадку — Президент України Віктор Ющенко. Новообраний. Утім, це не завдає клопотів — господарі усміхнені та доброзичливі.
Пройшовши рамку, потрапляєш в море помаранчевих кульок, зв’язаних у гігантські гірлянди. Хоча до появи Ющенка, запланованої за північ, залишається кілька годин, прес-центр гуде тисячами різноязиких голосів. Із неперервним людським помаранчевого кольору потоком потрапляємо на другий поверх. Там, в основному холі, якщо не яблуку, то гарбузу точно впасти ніде. Тут можна зустріти масу знайомих колег-журналістів. Однак пересуватися по натовпу, який стоїть майже стіною, важкувато. То ж знайшовши з чверть квадратного метра ще не зайнятої території, ґрунтовно зупиняюся. Сотня «щасливчиків» сидять у кріслах, однак їм заздриш не вельми: зрозуміло, що займати місця довелося чи не в обід. Хоча в приміщенні працює вентиляція, кисню явно малувато. Президент Ющенко — інакше тут його вже не йменують, традиційно запізнюється з появою десь на годинку. Однак, хоч як це дивно, час пролітає непомітно. Головним чином — завдячуючи «веселим яйцям». Шоу народних улюбленців, влаштоване на сцені, з непідробним інтересом дивляться як українські, так і «заморські» журналісти. Веселий сміх зборює втому. Та кінець-кінцем, навіть дуже «веселі яйця» починають набридати. Всі чекають головного.
Раптом більшість теле- та фотооператорів, які ногами стоять на стільцях, принесених з собою драбинках та ще на незрозуміло яких-предметах, завдяки чому бачать більше за своїх пишучих колег, повертаються в бік входу до зали. «Йде!» — стогоном проноситься звістка. Зал на мить замовкає, після чого зривається оплесками та вигуками. Не без допомоги соратників протиснувшись крізь натовп, на сцену піднімається Віктор Ющенко. Ю-ЩЕН-КО! — наче мітинг, гримить прес-центр. Хто тут зібрався — журналісти, чи вболівальники? До речі, з не меншим ентузіазмом лідера української опозиції (схоже, вже колишньої!) вітають і закордонні колеги, включаючи представників усіх трьох рас. Дайош експорт помаранчевої революції!? Відносно революції казати не будемо, а от помаранчевих шарфиків за кордон поїде чимало — це точно.
Трохи переждавши, Віктор Ющенко бере слово. «Перша новина — звершилось!» — починає він. У відповідь — бурхливі оплески. «Ющенко впевнений в перемозі, і в нього чудовий настрій» — констатує про себе кожен із його прихильників. «Це перемога українського народу» — після паузи продовжив Віктор Андрійович. «Можливо, ми йшли до цього декілька століть. Ми 14 років були незалежними, але зараз ми стали вільними. Люди, які втягли Україну в прірву, сьогодні, у ці хвилини, відходять у минуле. Починається нова епоха нової демократії. Про це мріяли десятки мільйонів українців» — стверджує переможець. Віктор Ющенко подякував усім журналістам «незалежно від політичних уподобань». «Без вільного журналіста світ би не бачив Україну такою, яку він бачить» — вважає він. Ющенко також зауважив, що він зі своєю командою отримав великий кредит довіри, пообіцявши бути гідним отриманої підтримки. Кредит довіри дійсно колосальний. То ж і виправдати його буде не легко.
«А далі — на Майдан», — закликав Ющенко. «Помаранчево-різнобарвна» журналістська братія не без ентузіазму взяла курс на свіже повітря. «Нарешті ці вибори закінчуються!» — вигукує на виході одна з журналісток, абсолютно точно передаючи почуття чи не кожної хоч якось дотичної до політики людини.
