ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?

На передостанньому перед виборами тижні, мабуть, ніхто з українців не залишається байдужим щодо політики. Однак не забувають і про власні печалі та радощі. Детальніше про події тижня — у нашій традиційній рубриці.

Гліб ІВАКІН , доктор історичних наук, заступник директора з наукової роботи Інституту археології НАН України:

— У мене — хороші новини. Щойно повернувся з Румунії. Щорічно Румуно-українська комісія з історії, археології, етнографії та фольклору Румунської та Української академій наук проводить зустрічі й наукові конференції. Цього разу конференція проходила в місті Ясси, де міститься дуже потужний Інститут археології. На конференції ми розглянули різні аспекти духовної культури за трьома головними напрямками — часи Трипільської, античної і давньоруської культури. Цікаво, що на теренах Румунії біля села Кукутені поблизу міста Ясси було відкрито багатошарове поселення, яке дало назву західному варіанту трипільської культури. Тому культура й має подвійну назву — Кукутені-Трипілля. Ми послухали доповіді представників з Інституту археології України, Молдавії та різних центрів Румунії. Приємно, що нас дуже тепло й організовано зустрічали. Вразило й те, що дуже швидко розвивається країна. Порівняно з тим, що було два роки тому, значно зросла кількість будівельних майданчиків, будуються нові споруди. Також трішки заздрісно, бо в Румунії на археологію та й науку взагалі виділяються чималі бюджетні кошти. І вони просять — надсилайте нам ваші статті, ми будемо друкувати. А ми не можемо просто так видати книгу, бо доводиться шукати якихось спонсорів. Ми також домовилися про співпрацю на наступні роки. Але румунам організовувати такі прес- конференції значно легше, ніж нам, бо в нас увесь час бракує коштів, а в Румунії навіть у маленьких містечках кипить наукове життя. А ми гадаємо: де можна провести, хто за це візьметься. І поки що — не знаємо. Добре, що планується видання великої книги, присвяченої цій конференції. Приємною виявилася й зустріч в одному з монастирів з архиєпископом Ясським і митрополитом Молдовським і Буковинським Даниїлом, резиденція якого розташована в Яссах. І що приємно — митрополит цікавився Києвом. Радує, що не підіймалися ніякі політичні питання. На вулицях Румунії спокійно й затишно. Але все-таки Україна — більша і багатша.

Микола ЛУНІН , програмний директор телеканалу OTV:

— Найкращою подією минулого тижня для мене стало потепління на вулиці у вівторок — середу. Як людина теплолюбна, невимовно радів цій події. Хоч і усвідомлюю, що цього року навряд чи вже варто чекати хорошої погоди. Найгіршою — упередженість певних ЗМІ у висвітленні тих чи інших подій в Україні, що сягає своєї абсолютної величини. Якщо раніше це швидше розчулювало та смішило, то зараз починає викликати огиду. Також не можу не відзначити ще одну подію в моєму житті цього тижня — мій день народження. Тільки ще з раннього дитинства я так і не визначився: приємною чи неприємною є для мене ця дата.

Віктор НЕБОЖЕНКО , політолог:

— Насамперед радує те, що закінчується виборча кампанія, оскільки вибори дуже сильно трансформували і громадську думку, і ЗМІ. Хочеться, щоб країна нарешті повернулася до нормального способу життя. Оскільки від такої напруженої політичної ситуації починаєш втомлюватися. Політичні сили роблять усе можливе, щоб будь-яким шляхом захопити владу, відбувається дуже сильна радикалізація. Саме виборча кампанія спричиняє численні негаразди, які поширюються по всій Україні. І багато хто вже навіть зробив висновок: жителі України не вміють контролювати ситуацію.

Фелікс КАРЧЕМСЬКИЙ , лікар ветеринарної медицини:

— Погане стосується життя в Україні. На цьому тижні дуже посилився політичний тиск: часто можна почути про якісь негаразди з телеканалами, пресою. Це дуже погано. Бо для європейської держави, якою ми себе вважаємо, це неприпустимо. Адже те, як ми себе поводимо, бачить уся Європа. Через такі враження там ніколи не будуть до нас добре ставитися.

Геннадій КОФМАН , директор кінокомпанії «МаГіКа-фільм» (Харків):

— Що хорошого? Повернувся з Івано-Франківська. Коли готувався до цього відрядження, земляки з побоюванням запитували: «Чи усвідомлюєш ти, куди їдеш? Українською мовою не розмовляєш, та й узагалі: схід — захід...» Тепер у Прикарпатті в мене багато чудових друзів. Мальовничий край, прекрасні люди. А все інше — проблеми влади та політиків.

А в Харкові завершилися два кінофестивалі: європейського кіно й «Азія-кіно». Нарешті, здійснилася мрія. З початку року в найстарішому стаціонарному кінотеатрі міста демонструють артхаузне кіно. І відтепер, не без допомоги нашої кінокомпанії, харків’яни можуть дивитися «кіно не для всіх». І на ці фільми вишиковуються черги до каси, люди запитують зайвий квиток і сидять у проходах. Тому ніколи не повірю, що пропозиція зумовлена ницими потребами. Попит формується з можливості вибору.

Що поганого? Дуже незграбно створюють політрекламу. Невже так погано думають про «електорат» ті, хто готує ці «бойові листки»?

Катерина ШИНКАРУК , Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка:

— Золота осінь. Приємні зустрічі. Приємний настрій.

Проте мене засмучує наша суспільна обстановка. По телевізору показують одне і те саме. Сьогодні газети більше радують, ніж ТБ. Це — однозначно. Таке враження, що суспільне життя обертається по колу. Цього тижня дивилася запис дебатів Буш — Керрі — дуже сподобався рівень їхньої політичної культури. Також я особисто відчуваю недостатньо високий рівень культури наших громадян у громадських місцях. І це засмучує. Хоча радує, що є люди, які не байдужі до цієї проблеми і які намагаються якось змінити ситуацію.

Світлана МОРОЗ , керівник Донецької благочинної організації «Клуб «Світанок»:

— Що поганого? Через вічну зайнятість я не бачила сина два дні. Протягом останніх днів мало сонця.

Що хорошого? Я стала одним із переможців конкурсу стажування «Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» і тепер поїду до Румунії переймати досвід роботи з ВІЛ-позитивними дітьми.

Алі САФАРОВ , директор із питань юридичного сервісу Української асоціації видавців періодичної преси:

— Найприємнішим для мене цього тижня було те, що завдяки інтернету й електронній пошті, я нарешті «зв’язався» з людьми, з якими, думаю, маю щось спільне та якийсь душевний зв’язок — письменниками-фантастами Дмитром Громовим й Олегом Ладиженським (вони ж — Генрі Олді). Сподіваюся, що найближчим часом зможу з ними зустрітися.