Після того як...

Суспільні пристрасті навколо президентських перегонів нині сягають свого апогею. Провідні політики і громадсько-політичні сили, а також значним чином і пересічні громадяни України втягнуті у виборчі перипетії, обмірковування рейтингів, шансів і перспектив окремих кандидатів, насамперед двох фаворитів. Для декого з нас цьогорічні вибори становлять доволі загальний інтерес, інші безпосередньо пов’язують з їхнім результатом свою подальшу долю. А треті вже потягнулися до букмекерських контор, щоб отримати не лише моральний, а й матеріальний зиск від виграшу свого обранця. Тим часом переважно поза громадською увагою залишається те, що після обрання нового президента України політичний процес у період до наступних парламентських виборів, скоріш за все, матиме доволі складний і суперечливий характер. Його розвиток у цей період визначатимуть такі основні моменти.

1. Насамперед, перед новим главою держави постане нагальна необхідність у найстисліший термін забезпечити формування належної політичної бази державної політики на новому етапі. Незалежно від того, хто із нинішніх кандидатів переможе на президентських перегонах, відбудеться переструктуризація політичних кіл відповідно до програмно-ідеологічних засад нового глави держави, його політичної особистості, а також професійних якостей, політичних і фінансово-економічних орієнтацій та інтересів його оточення і політичних сил, що забезпечили його прихід до влади. Ключову роль при цьому відіграватиме становлення нової, достатньо сталої парламентської більшості. Найімовірніше, центром консолідації цієї більшості стануть ті політичні сили, що вже нині підтримують відповідного кандидата.

2. Водночас жоден із двох нинішніх фаворитів президентських перегонів не має в Верховній Раді України такої підтримки парламентських політичних сил, яка б автоматично забезпечила йому необхідну політичну базу. Таким чином, одним із першочергових завдань нового Президента України стане узгодження політичних, економічних, соціальних та інших інтересів провідних громадсько-політичних сил, насамперед тих, що представлені у Верховній Раді. Саме узгодження інтересів політичних сил слід розглядати як основний механізм розширення політичної бази нового глави держави.

При цьому слід враховувати, що одночасно із формуванням провладної коаліції політичних сил відбуватиметься відповідне переструктурування і в опозиційному таборі. Незалежно від результатів виборів в опозиції до нового керівництва держави, скоріш за все, залишаться партії лівого спрямування. Це визначатиметься неприйнятністю для лівих програмно-ідеологічних засад будь- кого із реально ймовірних переможців виборчих перегонів. До складу опозиції можуть увійти і ті, хто не матиме суттєвих ідеологічних розбіжностей із новою владою, але не знайдуть з її боку належного розуміння, а отже, врахування і реалізації їхніх інтересів. Це стосується як представників табору переможеного претендента, так і деяких політичних партій, громадських організацій та окремих політиків, що нині підтримують майбутнього переможця.

Від дій нового глави держави та його оточення суттєво залежатиме, яким саме чином відбудеться перерозподіл громадсько-політичних сил, насамперед представлених у парламенті, на провладну коаліцію і опозицію. Принципово важливим як для третього президента України, так і для країни загалом слід також вважати здійснення заходів щодо забезпечення конструктивної налаштованості опозиції та налагодження її стосунків із більшістю. При цьому необхідно враховувати, що в таборах обох провідних кандидатів існують настрої щодо продовження жорсткого протистояння і після президентських виборів.

3. Саме з позицій забезпечення необхідної політичної бази потрібно підходити і до вирішення такої важливої і водночас складної та політично чутливої проблеми як кадрове оновлення центральних та регіональних органів державної влади. Безумовно, при цьому слід виходити із необхідності укомплектування владних структур високопрофесійними фахівцями із незаплямованою суспільною репутацією. Потрібно також уже впродовж декількох місяців досягти достатнього ступеню збалансованості у системі державної влади та відповідної скоординованості і продуктивної взаємодії міністерств, державних комітетів, органів виконавчої влади із спеціальним статусом, а також регіональних державних адміністрацій.

Принципово важлива роль у вирішенні цих завдань, особливо на вихідному етапі каденції нового президента України, належатиме узгодженій взаємодії Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України та Адміністрації Президента України. У подальшому роль, функції і повноваження останніх двох органів зазнають суттєвих трансформацій, скоріш за все, у напрямі обмеження їхнього впливу на функціонування системи державної влади. Проте у складний період переналаштування механізму вироблення і реалізації державної політики саме узгоджена діяльність структур президентської влади та уряду стає ключовим чинником успішного вирішення стратегічних і поточних завдань суспільного розвитку.

Вирішення таких питань може надто ускладнитися, якщо проблема кадрового оновлення державної влади буде здійснюватися виключно на основі виконання передвиборних обіцянок і зобов’язань кандидата — переможця виборів перед чільними представниками громадсько-політичних сил, які підтримували його на президентських перегонах. Потрібно передбачити можливості і межі використання процесу кадрового оновлення задля узгодження політичних, економічних, соціальних та інших інтересів провідних громадсько-політичних сил. Водночас політичні чинники повинні загалом підпорядковуватися вимогам ефективності функціонування системи державної влади, реалізації стратегічних пріоритетів і національних інтересів України. Виключно важливим завданням слід вважати становлення в Україні професійної, високофахової системи державної виконавчої влади, яка б забезпечувала продуктивну взаємодію із парламентом, а через його механізми — із провідними політичними силами, і водночас успішно і послідовно вирішувала стратегічні і поточні питання суспільного життя.

4. Позиціонування у виборчих перегонах, пряма чи неявна підтримка того або іншого кандидата, а також результати виборів президента України суттєво вплинуть на внутрішні процеси у середовищі політичних сил, насамперед парламентських. Зокрема, рівень електоральної підтримки 31 жовтня 2004 р. кандидатів від КПУ та СПУ багато в чому визначить подальші перспективи цих сил і українського лівого руху загалом, а також можливі трансформації як соціалістичної, так і комуністичної партій, насамперед зміни у їхньому керівництві.

Особливе значення і гостроту для подальших перспектив політичних сил матиме їхнє позиціонування і дії упродовж трьох тижнів перед другим туром виборів. При цьому не варто перебільшувати важливість зорієнтування саме на майбутнього переможця виборів. Його підтримка жодним чином не гарантуватиме посилення політичних позицій відповідних сил у післявиборчий період, а за певних обставин може мати і негативні наслідки для їхніх перспектив.

5. Усе більший вплив на розвиток політичного процесу, орієнтації та дії провідних політичних сил матиме наближення парламентських виборів березня 2006 р. Уже у лютому—березні 2005 р. практично всі скільки-небудь значущі політичні сили повинні будуть розпочати активну політичну, організаційну і пропагандистську діяльність щодо визначення і реалізації своїх виборчих завдань у парламентських перегонах.

Особливо складні питання потрібно буде вирішувати тим партіям, що нині становлять основу політичної бази двох фаворитів президентської кампанії. Це зумовлено необхідністю у стислий термін створити потужну виборчу структуру (партію або виборчий блок). На сьогодні жоден із цих кандидатів фактично не має відповідної структури, що була б спроможна забезпечити ефективне вирішення нових парламентських виборчих завдань. Йдеться про досягнення на виборах у березні 2006 р. таких результатів, які б дозволили сформувати сталу парламентську більшість чи потужну опозиційну альтернативу більшості свого політичного конкурента.

Стратегічні пріоритети політичних сил у парламентській виборчій кампанії 2006 р. необхідно належним чином враховувати при формуванні політичної бази переможця президентських перегонів, зокрема, при створенні урядово-парламентської коаліції, а також у процесі кадрового оновлення центральних і місцевих органів державної влади.

6. На розвиток політичного процесу у міжвиборчий період чинитиме суттєвий вплив і питання політичної реформи. Результативне остаточне голосування у Верховній Раді щодо внесення змін і доповнень до Конституції України призведе як до кардинальної трансформації політичної ситуації в державі, так і до спрямованості та змістовної наповненості політичного процесу загалом.

Проте, навіть якщо до президентських виборів 2004 р. конституційна реформа не буде запроваджена, це питання аж ніяк не можна буде зняти з порядку денного у політичній сфері. По-перше, нове ініціювання запровадження парламентсько-президентської моделі може відбутися у Верховній Раді як реакція депутатського корпусу на відповідні дії нового глави держави, зокрема під час формування нової більшості. Причому положення відносно суттєвого обмеження повноважень президента України, насамперед, щодо формування Уряду та керівництва ключових центральних органів державної виконавчої влади, у тому числі силового блоку, можуть бути запроваджені і без внесення змін і доповнень до Конституції — шляхом прийняття Верховною Радою низки відповідних законів, наприклад «Про Кабінет Міністрів України» та «Про Президента України».

По-друге, всі без винятку провідні політичні сили публічно визнали нагальну суспільну необхідність здійснення політичної реформи, яка повинна бути запроваджена не пізніше як після парламентських виборів 2006 р. та формування нового складу Верховної Ради. Відповідні положення проголошені як у передвиборчих програмах фаворитів президентських перегонів, так і у їхніх зобов’язаннях під час публічних виступів.

По-третє, основні політичні сили будуть змушені чітко визначитися щодо питання політичної реформи у період розгортання парламентської виборчої кампанії 2006 р. Можна прогнозувати, що це питання стане однією із провідних тем суспільної дискусії під час парламентських виборів

7. Багатоаспектний характер розвитку політичного процесу у міжвиборчий період, тобто впродовж грудня 2004 р. — березня 2006 р., та зумовлена ним висока динамічність політичної ситуації потребують уже нині завчасного опрацювання та вироблення комплексу відповідних механізмів і засобів. Життєво необхідно за будь-якого кінцевого результату президентських змагань забезпечити належну керованість соціально-економічних і суспільно-політичних процесів задля гарантування подальшого економічного зростання, своєчасного вирішення нагальних соціальних питань, підтримання в Україні політичної стабільності і громадянського миру. Свою спроможність до успішного розв’язання цих складних завдань повинні вже нині продемонструвати і кандидати на пост президента України, насамперед ті, які мають високі шанси на перемогу. У свою чергу українські виборці для обґрунтованого і свідомого прийняття остаточного рішення щодо підтримки того чи іншого конкретного кандидата на пост глави держави повинні враховувати і їхні реальні можливості щодо вирішення складних завдань, які постануть перед Україною впродовж міжвиборчого періоду.

Вважаємо, що важливу роль у розгортанні суспільної дискусії і виробленні прийнятних алгоритмів щодо успішного розв’язання порушених питань повинна відіграти і експертна спільнота. Попри те, що нині більшість її представників безпосередньо залучені до вирішення виборчих завдань тих чи інших кандидатів на найвище державне крісло, українські політичні експерти не можуть залишитися осторонь проблем, які вже за одинадцять тижнів невідворотньо постануть перед українським суспільством і державою.