Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

«Третя хвиля»

14 серпня, 00:00

Саме так фахівці називають поширення територією регіонів України великого числа маленьких бродяжок, безпритульників і сиріт, які заробляють на хліб жебрацтвом та дрібними крадіжками. Подібні «хвилі» спостерігалися після закінчення Першої та Другої світової воєн, але тоді вони були зумовлені історичними й соціальними причинами.

У Донбасі одночасно зі статистикою, що фіксує кількість маленьких безпритульників, різко зросли й показники дитячої злочинності, розкрилося й інше: хронічна жорстокість батьків по відношенню до дітей та різке зростання кількості неблагополучних сімей. Донецький обласний банк даних нараховує 633 сім’ї, у яких діти зазнають жорстокості та насильства. У цих сім’ях виховують 1125 дітей, і лише протягом 2003 року виявлено 130 випадків жорстокого поводження з ними. Прямим наслідком цієї проблеми є інший факт: на сьогодні в Донецькій області виявлено понад дві тисячі маленьких бродяжок. Це трохи менше, ніж у минулі роки, але про досягнення в цій сфері говорити ще зарано...

Зі слів заступника голови Донецької облдержадміністрації Віталія Лобаса, головною проблемою на сьогодні є справді згубні умови, які супроводжують багатьох дітей від самого народження. Низький матеріальний достаток батьків, сімейне неблагополуччя, алкоголізм, наркоманія, насильство з боку дорослих, невиправдана жорстокість, загострення конфліктів між батьками та дітьми штовхають дитину на вулицю. За статистикою, близько 1% від загальної кількості неповнолітніх Донбасу виховуються у неблагополучних сім’ях. А в містах Кіровському, Красному Лимані, Новогродівці, Докучаєвську, районах Донецької області — Тельмановському, Старобешівському, Олександрівському — цей показник ще вищий, що пов’язане з їхньою економічною ситуацією та зубожінням значної кількості сімей.

Показник у 1% невеликий лише на перший погляд. Насправді за ним криються сотні та тисячі покалічених дитячих доль. Діти стають «істотами для биття», для зриву гніву батьків, їхнього незадоволення життям. Дорослі не сприймають дитину як повноцінну живу істоту. Вона виявляється тільки перешкодою в їхньому житті, яку треба принизити.

У Донецькому регіоні ці явища сьогодні намагаються подолати та викоренити, працюючи на рівні обласних програм. Так, наприклад, у Донбасі реалізовується програма соціального супроводу неблагополучних сімей, що передбачає їхнє виявлення, реабілітацію та подальше збереження сімейних відносин. За останніми даними, із неблагополучних сімей «визволили» 496 дітей, 778 батьків позбавили батьківських прав. Соціальним супроводом в області охоплено тільки 15% проблемних сімей.

На думку фахівців, ця проблема призводить до безповоротних психологічних і соціальних наслідків, які дають зелене світло широкому поширенню дитячої злочинності. Як повідомляє кримінальна міліція у справах неповнолітніх Донецької області, малолітні злочинці протягом останнього року скоїли 747 тяжких й особливо тяжких злочинів, що на 23% більше, ніж минулими роками. Причому за цими голими фактами простежуються жахливіші дані. Усі правопорушення, серед яких переважають крадіжки, мають яскраво виражене насильне забарвлення. Діти не зупиняються перед вбивством чи завданням тяжких тілесних пошкоджень. Цілком можливо, вони таким чином мстять навколишнім за своє дитинство.

Лише протягом різдвяної ночі в Донецькій області було скоєно 7 розбійних нападів із застосуванням зброї та з участю дітей, внаслідок чого одна людина загинула. При цьому жодну з крадіжок не здійснювали з якоюсь конкретною метою. Діти сьогодні грабують «просто так», часто не маючи кінцевої мети своїх дій. І 10% сьогоднішніх осуджених неповнолітніх, які раніше вже мали судимість, знову і знову ідуть на злочини.

На думку губернатора Донецької області Анатолія Близнюка, в регіоні треба створити комплексну систему заходів із запобігання дитячій бездоглядності, і починати треба з малого — з підвищення обізнаності населення про можливі наслідки жорстокого поводження з дітьми. Також доцільним буде і чіткіше навчання дітей, яким треба розповідати про можливості захисту, давати номери телефонів спеціальних служб. До цього часу відсутнє законодавче визначення неблагополучної сім’ї, не позначені критерії профілактичної роботи з нею, немає заходів запобігання жорстокості та насильству в сім’ях, а отже, неможливо повною мірою захистити дітей.

Однією з можливостей роботи з такими дітьми стають заклади соціального захисту. У Донецькій області функціонують 14 притулків для неповнолітніх, розрахованих на 615 місць, і 6 центрів соціальної реабілітації. Щороку зростає кількість дітей, які отримали допомогу в таких закладах. Лише минулого року їх було понад чотири тисячі. Причому із загальної кількості дітей, котрі перебувають у притулках, лише 22% — сироти та позбавлені батьківської опіки, кожна п’ята дитина має сім’ю, кожна друга — неповну сім’ю, а 1,5 тис. дітей опинилися в притулках унаслідок сімейних негараздів.

Утім, умови в притулках і школах поки що не відповідають якимось стандартам. Школи укомплектовані лише на 31%, а в центрах, що надають соціальну та психологічну допомогу, працюють тільки 59% необхідного персоналу. Анатолій Близнюк запропонував вирішення цієї проблеми, згідно з яким у регіоні треба залишити лише кілька повноцінних служб, що володіють повним штатом співробітників і забезпечені всім необхідним, а решту розформувати. А потім на базі знову створеної мережі вести єдину систему обліку та боротьби з безпритульністю. Поки що практика показує, що навіть у тих містах області, де проблема недоукомплектованості не стоїть (це міста Авдіївка, Слов’янськ, Дзержинськ, а також Першотравневий район), наповненість шкіл однаково дуже низька — 60—70%. Діти просто не хочуть туди йти, і це не випадково. Як відзначив губернатор, постійне переміщення однієї дитини в межах кількох закладів соціальної реабілітації, пов’язане з його віком та іншими особливостями, викликає в неї лише озлоблення: «Уперше дитину зраджує мати, коли народжує та кидає, — вона потім це зрозуміє. Удруге — коли вона повністю звикає до Будинку немовляти, в якому виховується, в три роки її передають до іншого дитбудинку з іншими умовами. Це так само зрада, адже ще не відомо, як вона це сприйме. А після семи років її чекає третє потрясіння — перехід до інтернату, де їй теж буде несолодко», — відзначив губернатор. Майбутнє, на думку А. Близнюка, сьогодні не за традиційними дитячими будинками й інтернатами, а за будинками сімейного типу. Такі будинки вже існують у Донецьку, Красноармійську, Макіївці, Артемівську, Харцизьку, але для області, в якій проживають понад 14 тисяч дітей-сиріт, цієї кількості недостатньо.

Тому поки що найефективнішим заходом запобігання дитячій бездоглядності, як і раніше, залишається проведення спеціальних рейдів. Практика показала, що майже половина всіх маленьких безпритульників вибирають територіями свого промислу об’єкти залізничного транспорту, користуючись яким, активно мігрують із регіону до регіону. Так, у 2002—2003 рр. у притулках інших областей перебували 544 дитини з Донецької області. Також протягом 3 років в області триває всеукраїнський рейд «Урок», у ході якого виявляють дітей, котрі не ходять на заняття без поважної причини. У 2003 році за результатами цього рейду на заняття повернулися 734 дитини, надано матеріальну допомогу 7050 дітям із малозабезпечених сімей.

Інший захід — організація змістовного дозвілля дітей, адже, за статистикою, 67% злочинів діти здійснюють у позаурочний і вечірній час. Але головним питанням у цій сфері сьогодні залишається декомерціалізація цих навчальних закладів. Сьогодні в Донецькій області працює 251 дитячо-юнацький клуб за місцем проживання, 748 позашкільних закладів, до занять у яких залучено понад 290 тис. дітей, що становить тільки половину від усього дитячого населення Донеччини.

На сьогодні в області вирішено створити при місцевих органах виконавчої влади спеціальні постійно діючі робочі групи, які займалися б координацією зусиль у питаннях запобігання насильству в сім’ї. Крім того, спеціальним рішенням наради при главі Донецької облдержадміністрації постановлено посилити контроль за збереженням житлових і майнових прав дітей та встановити персональну відповідальність посадових осіб, на яких покладене вирішення цих питань. Потреби цієї категорії дітей, а також витрати на їхнє виховання та реабілітацію будуть закладені до місцевих бюджетів, де також будуть передбачені можливості фінансування прийомних сімей.

Хоч як би там було, але основні симптоми бродяжницького «буму» поки що наявні. Психологи стверджують, що в кінцевому результаті проблема може виявитися набагато серйознішою, ніж здається на перший погляд. Із нещасних та покинутих дітей виростають жорстокі дорослі. Жорстокі дорослі народжують і виховують таких самих дітей. У результаті жорстокість, незадоволення життям і біль наростають та створюють замкнене коло...

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати