Перспективи та реалії жінки в армії та на війні очима китайських та українських мас-медіа

Сучасний Китай є світовим лідером у сфері промисловості та гігантом міжнародної політики. Інформаційні технології, виробництво інформації та передача її світовим споживачам є невід’ємною складовою зростання економіки Китаю. Разом з тим, зростає товарообіг Китаю з росією, відбувається певна синхронізація їх позицій у міжнародних організаціях, що позначається на глобальних геополітичних процесах. Окрім того, збройні сили КНР — Народно-визвольна армія Китаю — є найбільшою за чисельністю армією у світі, тож збройний конфлікт у будь-якій точці планети потребує врахування позицій Китаю.

Відповідно, поглиблене вивчення процесів, на які впливає Китай, у тому числі і їхньої гендерної специфіки, та їх порівняння з українськими реаліями, є важливою складовою актуальної аналітики. Аналіз реального ставлення до жінки-військової, як у сучасному суспільстві в цілому, так і у збройних силах конкретних країн є не лише цікавою інформацією. З одного боку, життєво важливі загрози, які стоять сьогодні перед Україною, потребують розуміння геополітичного контексту, з іншого – рішення, які українська спільнота має зараз надати у відповідь на збройну агресію, можуть бути цінними для оборонних стратегій інших країн.

Гаряча фаза агресії росії проти незалежної України поставила світ на межу третьої (дехто з аналітиків стверджує – вже четвертої) світової війни, а українську націю і державу – на межу існування. На захист Батьківщини стали не лише чоловіки, але і жінки України. За статистикою Міністерства Оборони України, за три роки війни загальна кількість жінок в українській армії збільшилась на 20% у порівнянні з показниками початку 2022 року. Наприкінці 2024 року в ЗСУ налічувалось 69 тисяч жінок, з них – 48 тисяч –військовослужбовиці. На лінії бойового зіткнення налічується 5,5 тисяч українок. ЗСУ вже має понад 10 тисяч жінок-офіцерів, 13 тисяч сержантів, понад 23 тисяч солдатів та більше 1500 курсантів-жінок. На керівних посадах в армії перебувають до 7 тисяч осіб жіночої статі, і цей показник має тенденцію до зростання. Найбільше жінок-військовослужбовиць у Сухопутних військах України. Сьогодні їх там налічується понад 10 тисяч осіб. Більше 18 тисяч жінок отримали статус учасника бойових дій. А 1 тисяча нагороджені державними нагородами України.  

Отже, перспективи українських жінок в армії у протистоянні російському агресорові, їхній внесок у загальнонародну боротьбу із путінською неоімперією кремля та роль, яку вже відіграють жінки-військовослужбовці у цій війні заслуговують на особливу увагу в межах актуального соціогуманітарного дискурсу не лише України, але й інших значимих гравців на світовій арені сучасного буремного світу, до яких, безперечно, належить і Китай.

Варто погодитись із думкою про те, що «війна із росією змінила суспільне ставлення до армії, яка здобула і увагу, і повагу суспільства, і нову кров, і власне міфотворення із пантеоном героїв. Тепер армія — головний роботодавець, головна надія і головним чином — життя українців. На початку десятих років рівень довіри до армії коливався на рівні 30-35%, сьогодні повідомляють про 96%» (Гуменюк Л.).

Отримання достовірної інформації з гендерних трансформацій в ЗСУ для створення наукової аналітики з даного питання можливе різними способами. І серед них одне з чільних місць займає аналіз матеріалів засобів масової інформації (ЗМІ), які є фіксаторами подій у конкретному часопросторі. Огляд публікацій в українських та китайських ЗМІ дозволить створити певне уявлення про сприйняття сучасної жінки-військової масовою свідомістю в Україні, яка перебуває у стані війни, та у невоюючому поки що Китаї. Порівняння цих уявлень, своєю чергою, дозволить прогнозувати перспективи жіночої воєнної кар’єри та роль військовослужбовиць у реалізації зовнішньої та внутрішньої політики держав.

Не зважаючи на воєнний стан, в Україні немає цензури на висвітлення інформації про ЗСУ. Водночас, російські спецслужби активно застосовують інформаційні атаки, спрямовані на дискредитацію жінок-військових ЗСУ. Так у 2022 році російськими спецслужбами у різноманітних ЗМІ поширювалась інформація з використанням фейкових профілів трьох українських жінок у військовій формі в додатку знайомств Тіндер. Український «Детектор медіа», що у режимі реального часу збирає та документує хроніки кремлівської дезінформації, спростував інформацію про те, що українські військовослужбовиці у Тіндері шукають чоловіків, які хочуть «спалювати російських дітей» (Детектор Медія). Проте англійською ця дезінформація втрапила у великі китайські соцмережі. На початку квітня 2024 року у китайських мережах поширилась інформація під заголовком: «Українська армія залучила 50 000 жінок для боротьби на полі бою, і більше 4 000 з них загинули». Автор цього допису має мільйони читачів.  У цьому зв’язку, важливо, що у травні 2023 року  стартував проєкт «Україна онлайн», що розповідає про війну в Україні китайською.

Захоплення російською армією у 2014 році частини суверенної європейської держави та відсутність захисту України з боку міжнародних організацій подало сигнал про важливість національних армій. Китайський Національний рекрутинговий центр у березні 2014 року розмістив на офіційному сайті повідомлення про Пріоритетну політику для молодих жінок-військовослужбовиць, які повинні бути набрані в першу чергу, що розширило можливості вступу до армії для жінок певних категорій. Сучасний «Закон про військову службу Китайської Народної Республіки» відображає особливості часу та адаптується до потреб сильної армії. Перегляд цього закону сприяє стандартизації та зміцненню національної військової служби, забезпечує набір і резерв військового персоналу, а також розбудову та зміцнення національної оборони та сильної армії. Особливості набору жінок-військовослужбовиць, зокрема: схема реєстрації; основні умови прийняття на службу; методи вербування жінок-солдат; заходи з онлайн первинного відбору; процес призову; основні стандарти фізичного огляду для призову; пріоритетна політика та цілі вербування для жінок - відображаються не лише сайтами вербування, які перебувають під Управлінням Міністерства національної оборони Китаю, а й багатьма іншими китайськими ЗМІ.

Гаряча фаза російсько-української війни змінила змістовне наповнення та обсяг контенту щодо жінок-військовослужбовиць ЗСУ у засобах масової інформації і України. Особливо це стало помітним на третьому році війни проти рашистського агресора. Якщо у 2021 р. українські ЗМІ описували жінку в армії в основному у кількісних показниках, проводили паралелі з натівськими гендерними стандартами та українськими реаліями, обговорювали питання потрібності/непотрібності жінок у ЗСУ, то після повномасштабного вторгнення риторика засобів масової інформації почала досить активно змінюватись у бік однозначно позитивного оцінювання ролі українок в армії.

Китайські дослідники Луо Жунхуа, Ден Келіанг, Хуан Цзанхун відзначають важливість формування та поширення іміджу військових. Погоджуємось з авторами, що це вимагає впровадження передових концепцій і моделей управління зв’язків з громадськістю, наукового підгрунття у розробці іміджу військових, активної реклами та просування позитивного іміджу військових. Відзначимо, що створення іміджу військових, зокрема військових жінок, набуває особливої гостроти перед війною та під час воєнних дій. В китайських медіа інформація про українських бійчинь дуже обмежена і часто супроводжується дискусіями про гендерні відмінності та жіночу вроду. Загалом, китайські мережеві сторінки, на яких розміщуються новини про українське жіноцтво, хоча і супроводжується фотографіями красивих жінок у військовій формі, за відвідуваністю та вподобайками значно поступаються фейковим новинам, змонтованим російськими ідеологами. Так, «новина від українського високопосадовця» про примусову мобілізацію жінок в Україні поширювалась у мережі Байду з понад тридцяти трьома мільйонами вподобань. Водночас російські пропагандисти поширювали цю ж інформацію у Телеграм каналах для українських підписників.

У Китаї до військових жінок є дуже суворі вимоги, зокрема стосовно віку та здоров’я. Але умови набору до китайської армії на 2024 рік передбачають, що вік вступу для жінок збільшений до 23 років. Збройні сили Китаю пом’якшують стандарти для жінок-військовослужбовців і заохочують студенток вступати в армію «для підвищення загального культурного рівня військових». Рекрутингова служба Міністерства національної оборони Китаю зазначає, що ті, кого беруть на службу в армію, проходять прискіпливий фізичний (медичний) огляд і «політичну оцінку». Дбаючи про імідж майбутніх жінок-військових, Китай йде шляхом збільшення кількості жінок у війську. Зауважимо, що китайські ЗМІ роблять особливий акцент на молодості жінок у збройних силах, тож у публікаціях китайською мова йде скоріше про дівчат-військовослужбовиць, навіть коли йдеться про вихід на військову пенсію чи укладання «військового шлюбу». 

Загалом у китайських ЗМІ своєрідним трендом є висвітлення інформації про військових жінок у двох форматах: практичному, з акцентом на грошах, та сентиментально-ліричному. Серед найчастіших запитань та відповідей на них у пошуковику: «Виплати, які можуть отримати дівчата після звільнення з армії, та з чого вони складаються» і «Скільки грошей має жінка-військовослужбовець після двох років у відставці?».

Соціальна реклама, поряд з обов’язковою прив’язкою до історії Китаю, є наскрізною ідеєю публікацій про жінок-військових у сучасних китайських медіа. Популяризація серед дівчат переваг військової служби має тенденцію до збільшення у Китаї, зокрема серед студентської молоді.

В українських ЗМІ представленість жінок через повномасштабне вторгнення путінської навали впала. Через війну на перший план вийшли військові, які є переважно чоловіками. Натомість, як стверджують дослідниці, історії про жінок-військових, медикинь, операторок дронів, офіцерок, кулеметниць, кухарок, снайперок і ветеранок є поодинокими й радше винятком, ніж правилом. Із таким твердженням можна загалом згодитись, але воно пояснюється тим фактом, що традиційно протягом усіх віків людської історії війна була таки чоловічою справою, природньо, що саме дії чоловіків у військових операціях займають левову частку контенту мас-медіа. І все ж варто наголосити, що сьогодні роль жінок-бійчинь, жінок в армії України загалом висвітлюється цілком позитивно. Образ жінки-військової функціонує як образ Захисниці, яка вносить суттєвий вклад у боротьбу з ворогом. Для України, що перебуває у стані війни, фахова підготовка жінок відходить на другий план, і жінок за їх бажанням можуть брати на різні спеціальності, здебільшого на парамедиків, інтерв’ю з якими дуже поширене в українських медіа. У Китаї ж роблять ставку на високотехнологічні спеціальності та спецпідготовку жінок. Китай є країною, яка готує найбільше жінок-пілотів у світі. Разом із тим стверджується, що порівняно з солдатами-чоловіками солдати-жінки є більш обережними, відповідальними та доброзичливими. Проте, гендерні стереотипи у армії наскільки значущі, що китайські дослідниці професійної вертикальної гендерної сегрегації у різних, не пов’язаних із військом сферами, описуючи їх сучасний стан, використовують поняття «жінки-солдати» та «чоловіки-генерали». В українському дискурсі для позначення цього явища вживають термін «скляна стеля» (англ. glass ceiling).

Подолання гендерних упереджень, зокрема стосовно жінок–військових, є частиною міжнародних зобов’язань України. У часи повномасштабної війни 2022-2024 рр. в українських ЗМІ продовжується робота по висвітленню правових засад трансформації збройних сил України у відповідності до принципів Північного Альянсу, що є, безумовно, позитивом у роботі із масовою свідомістю громадян країни.

У Китаї доволі давно залучають військових жінок для посилення іміджу країни у міжнародних організаціях. За словами Луо Вей з Міністерства національної оборони Китаю за останні 30 років (станом на 2020 рік) збройні сили Китаю направили понад 1000 жінок-офіцерів для участі в миротворчих операціях ООН.

Аналіз гендерних перетворень в арміях сучасного світу, які активно відображаються у мас-медіа, наштовхує на низку висновків. По-перше, знайомство з чужим досвідом може стати поштовхом до певних позитивних змін у власному соціумі. Так у китайських медіа нам не трапилось жодної інформації, яка б дискредитувала китайських військовичок. По-друге, сучасна європейська спільнота надає надзвичайної цінності свободі слова, але, в умовах війни для України можуть бути цікавими китайські практики убезпечення жінок-військових від дискредитації в медіа та реальна інформаційна підтримка їхньої діяльності у сфері національної безпеки та оборони. По-третє, українське жіноцтво, яке обирає військо, варто активніше задіювати також і у високотехнологічних підрозділах. Четверте, варто надавати українським військовослужбовицям ширший доступ до керівних посад у ЗСУ, звичайно, враховуючи їхній професійні здібності та бойовий досвід.

Ірина Грабовська, Юлія Стребкова