Кумулятивні швидкості вимагають засторог

Валовий внутрішній продукт України продовжує зростати. Причому темпи навіть вищі тих, що були закладені у відкоригований держбюджет. Вперше реальною стає перспектива закінчити господарський рік із показником, який вимірюється двозначною цифрою.

Нарощування кумулятивної динаміки ВВП у січні — червні до 12,7% відбулося в основному за рахунок корекції показника доданої вартості в торгівлі за перші три місяці року (особливість помісячної статистичної оцінки руху ВВП полягає в тому, що вона враховує показник оптової торгівлі лише за підсумками кварталу). Він зріс з 18,3% за перші п’ять місяців до 30,7% за 6 місяців. Цьому сприяло також збільшення на 0,6% динаміки доданої вартості в будівництві (до 30,3% з 29,7%). До того ж в оптовій торгівлі прискорився процес диверсифікації, що збільшує внесок цієї галузі у створення ВВП. Сприяло зростанню також подальше скорочення від’ємного значення валової доданої вартості в аграрно-промисловому комплексі (до 1,5% з 3,4%). Продовжував позитивно впливати на ріст ВВП високий зовнішній попит на основних світових ринках, певне послаблення якого ще не є відчутним в експортному секторі.

Корекція компенсувала червневе скорочення внеску промисловості у створення ВВП країни. Без неї зростання ВВП, за моїми розрахунками, становило б за січень — червень 11,2%, тобто в основному збереглося б на рівні попереднього кварталу.

Підсумки півріччя та початок третього кварталу свідчать про певний зсув факторів зростання від зовнішніх до тих, що формують внутрішній сукупний споживчий попит. Вірогідно, на початку четвертого кварталу він додатково зросте після введення у вересні нового мінімуму зарплати та підвищення пенсій, стипендій та інших соціальних виплат. Ще одним додатковим генератором зростання споживчої активності повинен стати накопичений ефект від зниження податку на доходи громадян. Стабілізуються внутрішні інвестиції. Натомість не виключений, хоча й малоймовірний початок сезонного скорочення зовнішнього попиту. Це дозволяє зробити попередній висновок про те, що у другому півріччі розпочнеться перехід від відновлювального, (заснованого на переважному використанні старих потужностей), до інвестиційного зростання (з використанням нових основних фондів, введених за останні два роки).

Реальною є перспектива подальшого зростання ВВП перш за все за рахунок таких галузей, як аграрний сектор, будівництво і транспорт. У зв’язку з цим не виключена перспектива подальшого масштабного розширення монетарних агрегатів. Ми вже можемо дозволити собі уникати монетарної ортодоксії. Адже збереження не повністю задоволеного попиту на гроші (після десятка років виснажливої демонетизації) дозволяє поки що уникати ризиків і шоків від їх розширеної пропозиції. Слід також врахувати і таку особливість української ситуації, коли навіть шок попиту на гроші не обов’язково призводить до додаткової інфляції. Це відбувається завдяки тому, що однаково швидко зростають заощадження населення і портфельні настрої їх використання (заощадження в цінних паперах). Саме зараз відбувається цей процес, істотно знижуючи ризики інфляції, які не можуть не існувати за умови таких високих темпів зростання економіки. Сьогодні інфляційний фон у країні створюють розігрів вітчизняної економіки, світова інфляційна тенденція, рекордні закупки валюти до національного резерву та наслідки минулорічного неврожаю. Очікування переходу інфляції у фазу ремісії (затухання) не підтвердилися. За другий квартал вона збереглася на рівні першого (2,2%). Рівень інфляції за півріччя (4,4%) не є ні галопуючим, ні навіть просто стрімким. Проте підвищена цінова температура спостерігається вже протягом трьох місяців. І це має викликати певні застороги.