Ювілейний тріумвірат

У неділю в Національній філармонії України відбувся концерт, присвячений 85-річчю капели «Думка».

До свого ювілею хор підготував цікаву програму, включивши кращі твори а капельної світової класики і твори сучасних українських композиторів. Думківці по праву вважаються одним із кращих хорових колективів нашої країни. Їм довіряють композитори свої новинки, а завдяки оригінальним інтерпретаціям, зробленим підопічними Євгена Савчука, твори стають популярними. Для слухачів хористи підготували музичні сюрпризи. Зокрема прозвучала прем’єра — фрагменти «Літургії» Євгена Станковича.

Після концерту художній керівник капели «Думка» Євген Савчук відповів на декілька запитань «Дня».

— Євгене Герасимовичу, сьогодні стало модним відзначати ювілеї з розмахом. «Думка» також постаралася до свого дня народження. Замість одного концерту ви підготували цілий цикл програм.

— Цей рік у нас проходить під знаком ювілею. «Думка» — один із найстаріших і заслужених колективів України. Тільки Капела бандуристів за нас на два роки старша. За 85 років нами накопичено величезний репертуар. А ювілей передбачає показ кращих робіт. Але навіть якщо вибирати по одному твору за кожен рік від дня заснування капели, то все одно в одну програму ми не змогли б укластися. Тому ми підготували три програми: симфонічну, а капельну і органну музику, які дозволяють познайомити слухачів із різними сторонами нашої творчості. У квітні пройшов перший концерт. Ми виступали спільно з Національним симфонічним оркестром України під керівництвом Володимира Сіренка. Виконали «Реквієм» Моріса Дюрюфле і «Карміна Бурана» Карла Орфа. Нині продовжили свої ювілейні вечори. Цього разу виконали а капельні твори Баха, Брукнера, Рахманінова, Веделя і твори наших сучасників: «Лісові далі» Лесі Дичко, «Реквієм для Лариси» Валентина Сильвестрова. Шкода, що прозвучала лише частина цього знаменитого реквієму. А весь твір ми виконаємо в листопаді на гастролях у Німеччині разом із Боннським симфонічним оркестром під керівництвом Романа Кофмана. Хор може пишатися, що В. Сильвестров (композитор європейського масштабу) довірив записати капелі практично всі свої кращі твори. На концерті ми виконали новий твір Є. Станковича (нашого друга і улюбленого автора) — фрагменти з «Літургії». Для композитора це певний етап у творчості. Вперше він написав твір не для концертного виконання, а для православного обряду церкви. Для Євгена Федоровича і для «Думки» такий твір є новим. У вересні пройде заключний концерт ювілейного циклу, і «Думка» виступить у супроводі органу.

— 85 — вік солідний для колективу. Якщо погортати сторінки творчої біографії «Думки», то які періоди ви вважаєте кращими?

— Може, це не дуже скромно, але я вважаю, що сьогодні капела в прекрасній формі. За роки незалежності України ми здійснили поворот у своїй творчості. Ми стали вільними у виборі репертуару, не скуті в цензурних та ідеологічних рамках. У концертах ми вільно виконуємо духовну музику. У нас розширилися контакти з публікою різних країн. Нині ми можемо більше знайомити з українською музикою іноземних слухачів.

Роками творчості «Думка» заробляла авторитет у меломанів. Наші концерти завжди викликають резонанс у публіки і критиків. Інтерпретації класики цінують найвимогливіші слухачі. Я пишаюся тим, що, високо піднявши планку, ми ніколи не спускалися до відвертої халтури. Для нас пишуть кращі сучасні автори.

У капели дійсно були різні періоди творчості. Можна пригадати, як багато цікавих записів було зроблено до Другої світової війни. Вони сьогодні є «золотим» фондом української хорової музики. Кожен керівник «Думки» по-різному бачив капелу, вирішував творчi питання, стараючись розширити репертуар. Йшов пошук оригінальних творів, авторів. У кожного мого попередника був свій почерк. Надзвичайно цікаву творчу спадщину залишив Павло Іванович Муравський. До речі, цьому самобутньому диригентові і педагогу 17 липня виповниться 90 років. Дай, Боже, йому здоров’я! Хор був цікавим своїм репертуарним напрямком за часів, коли «Думкою» керував Михайло Михайлович Кречко (1969—1983 рр.). Завдяки йому в нас з’явилися «Червона калина» Лесі Дичко, «Сад божественних пісень» Івана Карабиця, Третя симфонія «Я стверджуюсь» Євгена Станковича. Нехай недовго очолювали хор Петро Григорович Гончаров, Олександр Юрійович Петровський чи Віктор Михайлович Іконник, але кожен намагався зробити «Думку» цікавим колективом для слухачів.

Сьогодні за штатним розписом у капелі 75 співаків. Не всі вакансії у нас зайнято. Та й не потрібно це! Ми цілком справляємося тим колективом, який нині встоявся. А якщо для запису масштабних хорових творів потрібно більше голосів, то запрошуємо співаків із інших колективів. Ми активно співпрацюємо з Національним симфонічним оркестром і Симфонічним оркестром філармонії. Розширилася географія гастрольної діяльності в Україні і за кордоном — отже, «Думка» — не раритет, не музейний експонат, а живий колектив. До нового сезону ми готуємо декілька різноманітних програм, які, я впевнений, не розчарують наших шанувальників.