Французькі види, або Абсолютизм у партері
Французький сад, величний «сад-свято» — це класичний приклад регулярного планування ландшафту. Такий принцип сформувався у XVII ст., в епоху абсолютистського правління монархів і був покликаний відображати ідею загального порядку: тут є головний елемент і ціла ієрархія підпорядкованих. Головним елементом, основною віссю парку міг бути замок, із кожного вікна якого повинен був відкриватися прекрасний вигляд («Я завжди жив у королівських будинках, а королі непогано вибирають види», — такі слова вклав Олександр Дюма у вуста д’Артаньяна). Головною могла бути центральна доріжка, яка проходить через усю ділянку і закінчується скульптурою, фонтаном, водоймищем або лавкою, або канал, який збирав струмені безлічі фонтанів і ніс у річку або море.
Прямі, розташовані в певному ритмі алеї, обрамлялися шпалерами, які утворювали геометрично оформлений закритий простір — боскети, своєрідні зелені кабінети з фонтанами, квітниками, садовими меблями. Доріжки, розташовані перпендикулярно центральній, ділять сад на невеликі ділянки геометричних форм. Доріжки мають чіткі межі, їхні краї зазвичай обрамляються низькорослими або середньорослими підстриженими чагарниками. Перед будинком розбито парадний квітник-партер з низькими килимовими рослинами, які поєднуються зі складним фігурним візерунком із кольорового піску. Велич французького саду легше за все оцінити з верхньої оглядової точки, наприклад із балкона.
Рельєф тут виражено слабко, але його невеликі перепади незмінно використовуються для спорудження водних витівок, декоративних сходів та балюстрад. Сувора геометрія плану французького саду поєднується з соковитою та вишуканою скульптурою, яка рясно прикрашає всі куточки парку. Щодо стилю, французькі парки належать бароко, пишному і урочистому напряму мистецтва та архітектури, що досяг високого розквіту в Європі у XVII і частково XVIII столітті.
У французьких садах XVII- XVIII ст. було модно «пригощати» гостей різними диковинками: один із боскетів обладнувався як вольєр із дикими заморськими тваринами, в іншому будувалася оранжерея з незвичайними рослинами або розміщувалися клітки з екзотичними птахами. Для звеселяння публіки створювалися фонтани-вертушки або зелені лабіринти. Господар захоплював гостей цікавою бесідою і заводив у глибину такого лабіринту, а потім несподівано зникав, залишаючи відвідувачів у подиві. Пишнота і химерність цих напрямів у мистецтві відбилися в навмисне неприродній химерній стрижці дерев, у вензельних малюнках квітників, у витончених кам’яних рамах басейнів, експресивній скульптурі.
Уперше з усією повнотою відобразив традиції французького регулярного барочного саду з замком комплекс Во-ле-Віконт. Маєток, що належав міністру фінансів Людовіка XIV Ніколя Фуке, сади якого обійшлися останньому, якщо вірити Олександру Дюма, у 72 мільйони, викликав заздрість самого «короля-сонця». Що й стало ніби однією з причин зміщення і заслання Фуке. Основу саду становить величезний партер по обидва боки головної осі композиції. Тут є й партери з арабесками — складним орнаментом, зробленим із низько стриженого чагарнику, партери із скульптурою, фонтанами, водні партери та зелений килим перед статуєю Геркулеса. Блискуча видумка архітектора Ленотра — великий канал, який іде впоперек головної осі.
Ідеї, втілені у Во, лягли в основу найвідомішого із французьких садів — Версаля, спроектованого тим же Ленотром. Знаменита трипроменева композиція парку — це не просто архітектурний прийом, але й певний символ. Алеї променями розходяться від площі «сонячного» бога Аполлона, своєрідної іпостасі Людовіка XIV. Версаль розвивається зі сходу на захід, і в ранкові та вечірні години сонце відбивається в рівній гладіні водоймища — у цей час можна побачити славнозвісну «золоту вісь» Версаля.
Не менш відомий «російський Версаль» — парковий комплекс у Петергофі. Покладена в основу композиція Версаля перетворилася в Петергофі на гігантський фонтанний ансамбль. Про це Олександр Бенуа писав так: «Фонтани у Версалі — витончена прикраса, без якої можна обійтися. Петергоф — резиденція царя морів. Фонтани в Петергофі не додаток, а головне». Проектуванням фонтанних «комунікацій» займався цар Петро I; за його ж наказом в одну ніч було вирубано столітні сосни, які затуляли «царю морів» вигляд на Фінську затоку. Найвідоміший Нижній парк Петергофа з Великим каскадом, у центрі якого знаходиться фонтан «Самсон». Його струмінь піднімається на висоту 19 метрів. Відкриття парку і запуск фонтанів у Петергофі щорічно перетворюється на дійство, гідне королів, для яких і було створено «сад-свято».
