Танцювальні університети

Погодьтесь, виступ у Києві на сцені Національного палацу мистецтв «Україна» колективу з провінції радше є винятком, аніж правилом. Напередодні міжнародного Дня танцю, який відзначатиметься в четвер, таким винятком став концерт Житомирського зразкового хореографічного ансамблю «Сонечко», приурочений до 30-річчя його заснування.

...Починалось все з того, що у 1973 році до Житомира приїхали два випускники Краснодарського інституту культури — Михайло Гузун і його дружина Тетяна. Глава сім’ї, сам родом із Сорок, встиг успішно попрацювати в славнозвісному молдавському танцювальному ансамблі «Жок». Тетяна, уроджена житомирянка, теж мала хорошу професійну школу танцівниці. У першій групі, яку вони прийняли в міському Будинку піонерів, було 24 дівчинки і 6 хлопців. Зараз у школі хореографічного мистецтва «Сонечко» навчається понад 600 чоловік (від дошкільнят до старшокласників), а концертний склад танцювального ансамблю включає в себе 160 чоловік. І школа, і ансамбль є, безумовно, авторським творінням подружжя Гузунів і, треба сказати, достойним творінням. Юним житомирським танцівникам аплодували не тільки в Україні, але й у Австрії, Німеччині, Франції, Іспанії, Угорщині, Польщі, інших країнах далекого та близького зарубіжжя. Аплодували службовці й робітники, дипломати й бізнесмени, президенти й прем’єри. Влаштовували овації та вигукували: «Браво, Юкрейн!» З багатьох міжнародних конкурсів і фестивалів житомиряни привозили престижні нагороди. Проте сам М. Гузун найціннішою нагородою вважає Гран-прі за перемогу на минулорічному Всеукраїнському фестивалі хореографічних колективів імені Павла Вірського. Михайло Семенович говорить: «Наша мета — виховувати інтелігентну людину, яка поважає себе, поважає землю, де живе, є її патріотом і якій одночасно притаманні висока культура, повага до всього, що оточує, і до інших держав». Любов до праці, як мистецької, так і фізичної (рух у танці — один із її проявів), прагнення до якісної роботи та самовдосконалення (хоч би в якій сфері довелось працювати їхнім учням), відповідальність за себе й колектив — ці чесноти також з числа тих, що є пріоритетами виховання за системою Гузунів. Плюс освіта — на переконання Михайла Семеновича. М. Гузун впевнений: з дипломом легше конкурувати за достойне місце в житті що в нас у країні, що за кордоном. І це стосується як хореографії, так і інших сфер. Свої дипломи видає випускникам школи й «Сонечко», — це дипломи артистів балету чи хореографічного колективу й керівників хореографічних колективів. У кружках школи дітей вчать також їздити верхи на конях, оволодівати прийомами карате, вишивати. Багато вихованців колективу за кордоном спілкуються англійською чи іншими іноземними мовами, юні леді та джентльмени з ансамблю користуються підвищеною популярністю серед осіб протилежної статі. Проте на цьому подружжя не зупиняється, й два роки тому в Житомирському педуніверситеті імені І.Франка (нині це класичний державний університет) відкривається відділення хореографії. У нинішньому році то вже буде кафедра, яку, як і відділення, очолять доценти Михайло й Тетяна Гузуни. А ще вони мріють зібрати з сіл (спочатку до ліцею при університеті, а з нього й до самого університету) талановитих хлопців і дівчат, щоб ті теж мали можливість отримати хорошу освіту. Отже йдеться про цілісну систему виховання та освіти, створену, розвинуту та вдосконалювану М. і Т. Гузунами на базі дитячого мистецького колективу. Систему, яка за всіма ознаками відноситься до розряду унікальних, принаймні на рівні провінційних міст.

І ось концерт на головній сцені країни, перший в історії «Сонечка». Двадцять танців і хореографічних композицій — від елегантної «Мазурки» з опери С. Монюшка «Страшний двір», запального поліського й житомирського міського танцювального фольклору («Зайонці» та «Мальованські витребеньки»), розмаїття фольклору центральноєвропейського й навіть латиноамериканського до рок-н-ролу, космічних мотивів, втілених у русі, «Козацького маршу» й гопака. І овації, овації, овації. І квіти від численних шанувальників, від Президента України, голови Верховної Ради, народних депутатів. Думається, що «Сонечко», його керівники, народні артисти України, кавалери відповідно орденів «За заслуги» 3 ступеню та княгині Ольги 3 ступеню, почесні громадяни міста Житомира Михайло Гузун і Тетяна Гузун (це тільки частина їхніх почесних звань) заслужили й овації, й квіти, й значно більше.