Тато — «в декреті»

Китайські батьки побили всі рекорди. За наявними даними, зі своїми дітьми вони проводять аж 55 хвилин на добу. Трохи менше приділяють уваги своїм чадам фінські та американські батьки — 48 і 42 хвилини відповідно. Що ж до турботливості українських татусів, то вимірюється вона приблизно п’ятьма хвилинами на добу.

Проте показники ці приблизні й навіть дещо жартівливі. Значно більше довіри викликають висновки, які зробили соціологи, аналізуючи стосунки в українських сім’ях. Виявилося, що половина опитаних як жінок, так і чоловіків вважає, що сильна стать не поступається за своїми виховательськими здібностями. І на думку 58% жінок і 54% чоловіків, немає нічого поганого в тому, що батько «йде в декретну відпустку». Однак насправді картина вимальовується дещо інша. Чоловіки вважають за краще відмовлятися від походів із дитиною до лікаря (90%), вкладати її спати та контролювати режим дня (70%). З усіх батьківських обов’язків, як показали дослідження Державного інституту проблем сім’ї та молоді, чоловіки найчастіше вважають за краще забирати чи відводити дитину, скажімо, в дитячий садок. Рідше — допомагати їй справлятися з домашнім завданням.

Словом, у тематичній державній доповіді про стан сімей в Україні соціологи зафіксували: в країні популярний феномен «відсутнього батька». А він, по-перше, не найкращим чином позначається на вихованні дитини, по- друге — не дозволяє чоловікам відчувати радість батьківства.

ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА БАТЬКІВ-ОДИНАКІВ — У ТОМУ, ЩО ВОНИ... ЧОЛОВІКИ

Розігруються, щоправда, й інші сценарії. Наприклад, батько відстоює своє право на дітей у суді, коли мати пропонує «вигідно» поміняти дитину на майно або, спочатку відмовившись від дітей, згодом заявляє, що має на них усі права.

З подібними історіями громадська організація Міжнародна спілка мужніх татусів (МСМТ), стикається чи не щодня. Ідея об’єднати батьків-одинаків, як розповідає голова ради МСМТ Євген Коновалов, виникла після його розлучення з дружиною. Несподівано та заявила, що готова віддати йому двох дітей і отримати натомість все їхнє спільно нажите майно. Відчувши на собі чарівність щоденних ревізій, які перевіряють благополуччя дітей, що проживають iз батьком, Євген вирішив знайти товаришів по нещастю, допомогти їм, поділитися досвідом. Щоправда, в обкомі партії категорично заявили, що організація ця нікому не потрібна, оскільки в СРСР немає і не було самотніх батьків. На початку 90-х існування останніх усе ж вдалося довести. Організацію зареєстрували, але вона згодом виявилася практично недієздатною — спонсорів не було, а людей, потребуючих допомоги, в ній нараховувалося більше 8 тисяч. Тому вирішили опікати лише найскладнішу категорію: батьків-одинаків-інвалідів. Але незважаючи на це, розведені та овдовілі з дітьми на руках, як і раніше, продовжували звертатися сюди за допомогою.

Причин для прохань було достатньо, хоч у батьків-одинаків існувала взагалi-то одна проблема: те, що вони батьки. Наприклад, свого часу було видано указ про компенсації з подорожчання дитячих товарів. Жінки отримували все в повному обсязі, а чоловікам говорили, що не передбачено. З усією серйозністю у відділеннях соціального захисту заявляли: а ви доведіть, що ви жінка — тоді виплатимо компенсацію. «Коли заборонили звільняти багатодітних матерів, — згадує Є. Коновалов — вгадайте, хто поповнив ряди безробітних. Звичайно, самотні батьки». Але найцікавіші історії траплялися і, до речі, продовжують траплятися в судах. Представники Феміди, пам’ятаючи про закони, які в більшості випадків на боці матері, в нюанси справи майже не вникали. Наприклад, розповідають в МСМТ, у Дзержинську був випадок, коли батько забрав у колишньої дружини, яка любила випити, сина. В дитини була серйозна післяпологова травма, тому батьку доводилося майже щодня робити йому уколи, водити до лікарів. Через кілька років мати, яка справно отримувала весь цей час допомогу на сина, з’явилася. І суд постановив, що дитину потрібно віддати їй... І тільки під впливом МСМТ було прийнято рішення в інтересах дитини.

ГЕНДЕРНУ РІВНОПРАВНІСТЬ — УСІМ

«Ми ніколи безпідставно, із почуття чоловічої солідарності, не лобіюємо інтереси батьків. Нерідко, навпаки, стаємо на бік матері. Просто в конфліктних шлюборозлучних ситуаціях необхідно зробити все можливе, щоб не постраждала дитина. І якщо сьогодні ми так багато розмірковуємо про гендерну рівноправність, її повиннi дотримуватися і у випадках із дітьми. Адже обставини бувають різними», — говорить Є. Коновалов.

Сьогодні ситуація з батьківсько-материнським законодавством, завдяки новому Сімейному кодексу, дещо поліпшилася. Наприклад, тепер той з батьків, із ким проживає дитина, не може перешкоджати їй зустрічатися із батьком-матір’ю. Чітко прописано, що і батько, і мати позбавляться батьківських прав, якщо будуть ухилятися від обов’язків із догляду за дитиною. А крім того, суд уже не передасть дитини одному з батьків, що не має самостійного джерела доходу чи зловживає спиртним. Хоч i досi крадіжка дитини матір’ю чи батьком чомусь злочином не вважається. А розведені батьки-одинаки, на відміну від матерів із таким же статусом і вдівців, ніяких пільг не мають.

ХТО ШВИДШЕ ЗАПЛЕТЕ КІСКУ, АБО ЯК ВІДРОДИТИ БАТЬКІВСЬКЕ ВИХОВАННЯ

Щоправда, їхнє досить-таки екзотичне становище, як правило, не дозволяє себе відчувати самотніми в цьому світі. Наприклад, батько трьох дітей Вадим Добровольський говорить, що майже всі сусіди в будинку стараються хоч чимось допомогти їхньому сімейству: хто з дачі фрукти привезе, хто шоколадку купить. У поліклініках і в магазинах жінки дивляться на нього навіть із деякою заздрістю: ось мовляв, які батьки бувають. Насправді ж, Вадим Іванович забрав до себе дітей, коли стало зрозуміло, що їхня мама потребує психіатричної допомоги. Іноді вона приходить до дітей, просить у колишнього чоловіка, що отримує допомогу із малозабезпеченості, підтримати її матеріально. Проте сімейство, схоже, почувається непогано. Діти не забувають підкреслити, що «їхній тато — найкращий і найдобріший», і вони, як можуть, намагаються йому допомогти. Одинадцятирічна Зоя у своїй спритності та умілості вже цілком може конкурувати з досвідченими господинями. А наймолодший у сім’ї — шестилітній Пилип — вирішив допомогти татові... відшукати маму.

«Напевно, я не можу дати дітям того, що змогла б дати матір, — признається Вадим Іванович. — Але що я можу сказати точно: діти для мене — все. Я щиро радію їхнім маленьким перемогам і також щиро переживаю, якщо вони з якихось причин засмучені».

Психологи стверджують, що після трьох років як хлопчики, так і дівчатка потребують виховання батька набагато більше, ніж матері. Французькі вчені й зовсім зробили сенсаційне відкриття, яке, до речі, викликало велике обурення у жінок. А полягає воно в тому, що 98% життєвого досвіду і розвитку може дати дитині саме батько. Однак діти, що виросли тільки з ним, все ж відрізняються від своїх однолітків. Незважаючи на те, що вони більш зібрані, самостійні та відповідальні, в той же час — більш замкнені та насторожені.

Євген Коновалов переконаний, що в Україні батьки недостатньо уваги приділяють своїм дітям, а значить, треба зробити все можливе, щоб відродити батьківське виховання в сім’ї. Для початку (до речі, це вже практикується) організувати змагання серед батьків, скажiмо, із швидкісного заплітання кісок, приготування обідів і проникливості виконання колискових пісень. А в ідеалі — і зовсім створити та запатентувати в Україні партію батьків. На його думку, це дозволило б вберегти від краху дуже багато шлюбів.