Перейти до основного вмісту

Погляд iз Анкари

Iгор ДОЛГОВ: «Підтримка Туреччини — не порожні слова...»
20 квітня, 00:00
Турецький досвід інтеграції до НАТО та Євросоюзу досить специфічний. Членом Північноатлантичного aльянсу країна стала ще 1952 року. Її прийняття до блоку пояснювалося необхідністю розширення зони безпеки, яка б протистояла експансіоністським намірам Радянського Союзу. Заявку на повноправне членство в ЄС Анкара подала ще 1987 року, однак запрошення на членство поки що не отримала. Чим може буде корисним такий досвід? По-перше, Туреччина могла б поділитися практичними євроатлантичними порадами — чого чекають від України, аби її членство в НАТО стало реальністю. По-друге, тривале «провисання» вступу Анкари до ЄС теж може стати в нагоді Києву — країна вперто йде шляхом євроінтеграції, попри сорокарічну брюссельську «невзаємність». Про все це в інтерв’ю із Надзвичайним і Повноважним Послом України в Туреччині Ігорем ДОЛГОВИМ.

— Під час недавнього перебування у Києві турецький прем’єр-міністр Реджеп Ердоган заявив, що Анкара підтримує Україну на шляху до НАТО, ЄС і СОТ. У чому може полягати ця підтримка?

— Ми очікуємо, що найближчим часом між Україною і Туреччиною буде підписаний двосторонній Протокол про доступ до ринку товарів, і це стане практичним відображенням підтримки Туреччини щодо вступу України в СОТ. На сьогодні Анкара не має претензій до Києва в сфері митних тарифів. Єдиним стримуючим фактором для підписання цього Протоколу, на думку турецької сторони, є наявність вивізного мита на металобрухт. Що ж стосується курсу України на євроатлантичну інтеграцію, то підтримка Туреччини на даному етапі може полягати в обміні досвідом у відносинах з ЄС, інституційною організацією процесу підготовки держави до членства в ЄС, а також у реалізації спільних проектів у рамках науково-технологічних програм Співтовариства. Як відомо, історія відносин між Туреччиною та ЄС сягає понад 40 років. За цей період Туреччина пройшла нелегкий шлях від Угоди про асоціацію до Митного союзу і офіційного набуття статусу країни-кандидата на членство в ЄС. Важливо, що Туреччина розуміє інтереси України та готова ділитися накопиченим як позитивним, так і негативним досвідом. Турецька Республіка є однією з найважливіших держав у рамках Північноатлантичного альянсу. Всім відомі підходи Туреччини на підтримку процесу розширення НАТО та політики «відчинених дверей» для всіх демократій, які бажають і готові приєднатися до цієї організації. Ми високо цінуємо особливо прихильне ставлення Анкари до інтеграції України в НАТО. Хочу запевнити, що підтримка Туреччини — це не порожні слова, а значна практична допомога в приведенні України до стандартів НАТО.

— На що може сподіватися Україна від саміту в Стамбулі? Чи підтримує Туреччина проведення під час цього саміту засідання комісії Україна-НАТО на рівні глав держав?

— Туреччина сьогодні робить багато для України в контексті наших євроатлантичних устремлінь. Однак з огляду на особливості механізму функціонування Північноатлантичного альянсу визначальним для України буде єдиний неупереджений підхід з боку всіх без винятку держав-членів НАТО. Важливість саміту НАТО в Стамбулі, насамперед, полягає в тому, що це буде перший саміт Альянсу після його безпрецедентної за масштабами хвилі розширення. Відтак, за його підсумками ми побачимо справжню єдність Альянсу, чи її відсутність, у ставленні до перспективи членства України в НАТО.

— Концепція «Великий Близький Схід» стане однією з тем, які будуть обговорюватися в Стамбулі. Яку роль в цій концепції може відіграти Україна?

— Відверто кажучи, важко уявити собі роль України в чомусь, чого ще реально не існує. На сьогоднішній день, наскільки мені відомо, і серед держав членів НАТО, і серед майбутніх учасників немає повної ясності щодо формату і механізмів реалізації цієї концепції. Сподіваюся, що Стамбульський саміт дозволить зробити перші оцінки як перспектив цього проекту, так і можливого місця України в процесі його імплементації. Якщо ж говорити в загальному плані, то Україна, безумовно, зацікавлена в тому, щоби Близький Схід, який є для нас перспективним ринком, розвивався шляхом економічного зростання та розвитку демократії. Немає сумнівів, що й держави регіону, з якими Україна підтримує дружні відносини, прагнуть до стабільності й процвітання. У цьому зв’язку очевидною є роль України і Туреччини, яка безпосередньо межує з регіоном, у забезпеченні транзиту з країн Близького Сходу на європейський ринок.

— Україна і Туреччина покладають великі надії на проекти щодо відбудови Іраку. Про які саме проекти йдеться? Коли наші країни можуть почати їх реалізацію?

— Незважаючи на те, що в 2003 році експорт турецьких товарів до Іраку сягнув $1 млрд., турецьким будівельникам поки що дійсно не вдалося досягнути конкретних результатів і домовленостей щодо участі в крупних відновлювальних роботах в цій країні. Об’єкти, які вони спорудили або споруджують, є відносно невеликими, і турецькі компанії будують їх в основному в якості субпідрядників. Це пояснюється тим, що до цього часу в Іраку практично продовжуються військові дії, і значні кошти на відновлення цієї країни ще не виділялися. Разом з тим, турецькі компанії дуже зацікавлені у співпраці з українськими підприємствами в цій сфері, оскільки це могло б сприяти здешевленню майбутніх проектів відбудови Іраку і, таким чином, отриманню переваг під час проведення тендерів в Іраку. На сьогодні найбільш прийнятним для турецької сторони варіантом співробітництва є представлення українською стороною конкретних пропозицій турецьким компаніям щодо проектів відновлення Іраку (враховуючи присутність нашого військового контингенту). Надалі турецькі компанії могли б укладати трьохсторонні угоди з українськими та іракськими компаніями. У перспективі можливим є також співробітництво українських та турецьких компаній у відновленні в Іраку електростанцій, нафто- та газопроводів. Доцільними будуть поставки до Іраку українських товарів першої необхідності, труб для газо- та нафтопроводів, арматури та металоконструкцій, цементу, лісу, скла тощо, а також використання української транспортної авіації. З огляду на те, що відновити роботу нафтопроводу Керкюк-Юмурталик, яким до війни постачалася нафта з Північного Іраку до Туреччини, поки що не вдається, виникають значні потреби у залізничних цистернах для доставки сирої нафти. Це відкриває хороші перспективи для поставок цистерн українського виробництва. Крім того, не виключається можливість передачі українського залізничного рухомого складу в оренду або у лізинг турецьким компаніям.

— Чи вважаєте ви, що Туреччина відповідає європейським стандартам і може бути прийнята до ЄС? Якщо ні, то чого цій країні бракує для досягнення таких стандартів?

— Я не вправі давати оцінки відповідності Туреччини європейським стандартам, залишу цю прерогативу державам- членам ЄС, Європейській Комісії та іншим європейським інституціям. Єдине, на що хочу звернути увагу, це рішучі цілеспрямовані зусилля всіх гілок влади Туреччини з проведення законодавчих реформ у сфері демократизації та захисту прав людини. Темпи процесу трансформації країни дійсно вражають, і це визнають європейські держави. Це стає дедалі відчутніше навіть на побутовому рівні. Більше того, уряд Туреччини поставив собі за мету до кінця поточного року забезпечити повну імплементацію досі прийнятих реформ у рамках євроінтеграційного курсу держави. Ми щиро бажаємо Туреччині успіхів на цьому шляху, а також сподіваємося, що на цьогорічному грудневому саміті Європейська Рада визнає Турецьку Республіку готовою до початку вступних переговорів з ЄС. Туреччина може вважатися взірцем рішучості, активності та працездатності в процесі реалізації державного курсу на європейську інтеграцію. Заслуговує на увагу чітка організаційна складова процесу підготовки країни до членства в ЄС. Як на мене, надзвичайно цікавим є діяльність окремо створеного при уряді Туреччини Генерального секретаріату у справах ЄС. Невеликий за чисельністю (загалом близько 70 працівників), однак високопрофесійний кадровий склад дозволяє Генеральному секретаріату забезпечувати ефективну внутрішньодержавну координацію процесу підготовки Туреччини до членства в ЄС, фінансового співробітництва між Туреччиною та Євросоюзом, а також проводити моніторинг за імплементацією демократичних реформ.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати