Трансглобальна фізіологія

Коли вийшли музиканти і заграли, з’явилося захоплення, цілком чарівне поєднання індійського та арабського сходу з радістю справжнього джазового ф’южну... Витримати просто не вистачало сил, у грудях дзвеніло безліч низьких струн і бухали басові барабани...

Так у Жовтневому палаці почався концерт знаменитої британської групи «Transglobal Andergraund». Магічні формули одноманітних метроритмічних і гармонійних послідовностей шаманили. Почали ситаристка Шима і два ударники, які всі разом творять своє ритуальне «вариво». У середині першої композиції на сцену повільно «виплив» незворушний і могутній «пам’ятник із чорного мармуру», Тууп, вокаліст складу, встав за бонги, ударив у них і заспівав «простим таємничим голосом». Він співав досить високим і начебто звичайним тембром, співаючи розповідав якусь історію, яка брала за душу, поєднуючи арабські та африканські інтонації (він уродженець британської Гайани, латиноамериканської країни, в якій збереглися прапрадідівські, справжні африканські, завезені декілька сторіч назад, не зачеплені віками в результаті ритуальної релігійної замкненості, народні мотиви). Неповторно вміла, приголомшуюча, боса Шима (індійський струнний інструмент і бас-гітара), яка грала дуже міцно, по- чоловічому, начебто абсолютно просто, віртуозно і легко в своїх імпровізаціях поєднувала рагу, англійську баладу, арабську пряність та інтонаційну вишуканість.

Стиль групи World fusion (світовий сплав) передбачає поєднання найрізноманітніших музичних напрямків і національного колориту. В її складі ще єврей, араб, європеєць. Окремі композиції звучали страшно екстатично, просто до скреготу зубів, поєднуючи африканські мелодійні звороти з цікавою свіжою ладовістю. Дуже рослий і гарний, у народному костюмі співак-бонгіст Тууп спробував якось прохолодно- спокійно й одночасно екстатично контактувати із залою, але не отримав зворотного відгуку.

Прості гармонійні поєднання, стократно повторювані послідовності двох-трьох акордів у простій ритмоформулі, дуже швидко завели залу, і почалися доволі гарячі танці. Це була музика підсвідомості, але нічого іншого не хотілося, вона приносила щастя... Часом потужність драйву досягала сили десяти авіамоторів... Музиканти завелися, пожвавилися, в їхній сценічній поведінці й грі стали проглядатися елементи панк-джазу. Деякі «інтелектуали» з публіки, особливо ті, що сиділи в перших лавах, стали полишати залу, не в силах витримати децибелів. На третій композиції вісімдесят відсотків народу затряслося, засмикалося і закивали, покірно підкоряючись музичним формулам, які підкорялися підсвідомості. Все відбувалося на фізіологічному рівні, але це була дуже якісна, приємна, професійна й уміла музична фізіологія. Доброї музики було багато, але народ, котрий попростіше «піймав музичний кайф» і перестав прислухатися до змісту, лише чекаючи на черговий накат драйву. Дехто з хлопців роздягнувся, і почав над головами крутити сорочками. У проходах не було просвітку від тих, хто танцював. Наприкінці «Transglobal» перейшли на просту без витівок танцювальність. Концерт, організований «Eric»s family», насправді був не концертом, а чудовим танцювальним паті. Слухаючи, пританцьовуючи та спостерігаючи, я подумала, що час перейти в «Утюги»...