Потенційно перспективні...
Від чого залежить доля закарпатського виноробства
В Ужгороді пройшов третій всезакарпатський фестиваль вина. Ті, хто суворо дотримуються посту, назвали цей захід «витівками диявола»: як можна влаштовувати пиятики в дні очищення. Та незважаючи ні на що, вулиця Толстого в ці дні була багатолюдною. Урочисте відкриття нинішнього фестивалю проходило майже точнісінько так, як і двох попередніх. Розпочинав грецький Бог вина Бахус. Одноманітно. Жаль... Бо там, де возвеличують вистояне добірне вино, мають струменіти фонтани фантазії.
Справжній закарпатський газда припасає за сезон до тисячі й більше літрів вина. На жаль, продати його офіційно неможливо — потрібні ліцензії. 70-річний винороб з Мукачівського району Юрій Балог сподівається, що держава все ж таки сприятиме відкриттю приватних ґуралень, винарень. А поки що, як і десятки інших господарів, Балог використовує можливість безподаткової торгівлі вином на фестивалях, що проходили в Мукачеві, Берегові, а тепер в Ужгороді. Він вирощує виноград з дитинства. Батько теж займався тільки європейськими сортами і передав синові свій досвід.
Закарпатські аграрії нині готують до затвердження депутатами облради стратегічного плану розвитку виноградарської галузі на перспективу. Є навіть наміри довести площі до 10—12 тисяч гектарів. Найбільші поки що сягали 9 тисяч. Але після горезвісної антиалкогольної кампанії 1985-го більше половини закарпатської лози винищили. І тільки зараз вдалося вийти на 5 тисяч гектарів. За останні чотири роки в області закладено понад 600 гектарів нових виноградників. На це пішло 24 мільйони гривень, переважно це кошти з однопроцентного збору від підприємництва. Торік вдалося найбільше — заклали 176 га молодих насаджень. 2,5 мільйона гривень щорічно витрачається на закупівлю саджанців за межами області. Є намір вирощувати власний посадковий матеріал у себе. З цією метою в єдиному в краї розсаднику в радгоспі «Виноградівський» збудують систему крапельного зрошення.
Зараз у Закарпатті щорічний валовий збір винограду 30—32 тисяч тонн. На вино переробляється більше половини, що забезпечує завантаження наявних потужностей винзаводів тільки на третину. Торік було вироблено мільйон 360 тисяч декалітрів виноградних вин, що на 129 тисяч декалітрів більше, ніж у 2002 році. Цю ситуацію Хачатур Петросян, директор агрофірми «Леанка», що у селищі Середньому Ужгородського району, так прокоментував : «У нас в Закарпатті, до речі, дуже багато вина розливається, а сировинна база не збільшується. Треба починати з землі, з виноградників, з посадок. Слід сказати, що останнім часом ми отримуємо значну допомогу і тільки від нас залежить, в якому стані будуть наші виноградники». Пан Петросян все ж порадив проводити такий фестиваль після весняного обробітку виноградників. Тоді більше часу для гулянь.
А генеральний директор об’єднання «Закарпатвинсадпром» Михайло Данча вірить, що найближчим часом нарешті стабілізується нормативно- правова база розвитку виноградарства в цілому по Україні. Ні попередня, ні нинішня Верховна Рада не можуть прийняти закон про вино, закон про розвиток виноградарства.
Непокоїть ще одна гостра проблема. Як розповідає відомий у краї Іван Рацин, у 1967— 71 роках в радгоспах-заводах системи «Закарпатсадвинпром» були зведені підземні сховища з оптимальними умовами для багаторічної витримки виноматеріалів загальною потужністю 800 тисяч декалітрів. Ці виносховища при підтримці держави обладнали дерев’яною тарою (бутами та бочками) з високоякісного дуба, який завозили з Югославії, Росії та деяких областей України. На кількарічну витримку, крім власних, найбільше закладали виноматеріали підприємства Одеської та Миколаївської областей, котрі купувалися за рахунок державних спеціально виділених капіталовкладень. Починаючи з 1996-го, у зв’язку зі скороченням виробництва вина, порожня дерев’яна тара почала псуватися і придатної для заливу виноматеріалами залишилося на 500 тисяч декалітрів.
З’ясувати, яка ситуація зараз і скільки виноматеріалів з інших регіонів зберігається в підвалах, не вдалося : чиновники обласного АПК мовили, що централізованого постачання уже немає, коштів теж, і кожен радгосп чи фірма самостійно домовляються про умови витримки виноматеріалів.
