Вибори в Росії: погляд із регіонів України

Федір САМОЙЛОВ, завідувач кафедри нової та новітньої історії Одеського національного університету ім. Мечникова:

— Враження такі самі, як від попередніх років правління Володимира Володимировича. Демократії в Росії стає дедалі менше. Росія гарячково шукає свій шлях, але для всіх оточуючих з кожним роком все очевиднішими стають тоталітарні методи правління її керівника. Вибори, що пройшли, по суті, були виборами без вибору. Не такими, як у радянські часи, але досить далекими від тих, що проходили в 90-ті роки. Я не говорю про особистості, але в 90-ті громадяни ставилися до виборів з більшою надією та довірою. Те, що відбувається зараз, по суті, є формальним затвердженням правління Путіна. Я слухав провідних російських аналітиків, говорив зі своїми колегами в Україні, і всі вони дійшли єдиної думки: більшість простих людей у Росії хоче повернення твердої руки, прямолінійної політики, визначеності в майбутньому. Інтелектуали вже не вірять у свої можливості впливати на політику, а прості люди обирають прості шляхи.

Феномен Путіна, на мій погляд, полягає в тому, що він зумів намітити рішення зовнішньополітичних програм Росії, але при всьому своєму бажанні демонструє незалежність від оточення хоча б зовні. Він так і залишився фігурою несамостійною. До речі, це підтверджує і відмова від теледебатів. Там треба думку формулювати миттєво і потім, цілком імовірно, відповідати за свої слова. Біда в тому, що велика маса російського населення приймає його тоталітарні методи. Як це не парадоксально, в Путіні росіяни, можливо, шукають Лукашенка — сильного батьку. А всі його заяви та декларації про орієнтири на Захід і демократію так і залишаються простими заявами.

Леся СТЕПОВИЧКА, поетеса, голова Дніпропетровської обласної організації Національної спілки письменників України:

— Феномен Путіна полягає в тому, що він для переважної більшості росіян уособлює їхню національну ідею — ідею могутньої імперської Росії, на якій у росіян століттями все й трималося. Перемога шовіністичної, імперської ідеї — це зовсім не новина. Дивує мене зовсім інше — те, що росіянам досі не соромно за себе самих і свого президента у зв’язку з війною, що триває у Чечні. Цей маленький народ — чеченці — вже понад 200 років бореться за свою незалежність, але його тримають у залізних лещатах, оскільки йдеться з одного боку про нафту, з іншого — про вплив на Кавказі, який Росія вважає своєю сферою впливу. Саме імперська політика Росії зробила чеченців нацією камікадзе, які від відчаю та безсилля вдаються до здійснення терактів. Путін же, борючись із чеченським тероризмом, перетворився на національного героя Росії, і ця тема привела його до влади вже вдруге. Цікаво, що міф про злих чеченців був розвінчаний не тільки українцем Шевченком, але й росіянами Лермонтовим та Толстим. Проте він експлуатується в наші дні і, як бачимо, небезуспішно, приносячи дивіденди російським політикам.

Андрій САДОВИЙ, директор Інституту розвитку міста (Львів), голова правління ВАТ «Південь-Західелектромережбуд»:

— Ввечері, переглядаючи новини, я побачив один цікавий кадр — показали зал в прес-центрі Центральної виборчої комісії, в якому практично не було журналістів. Це стало ще одним свідченням того, що все було заздалегідь передбачено, вирахувано і спрогнозовано. Ніхто й не очікував іншого вибору російського народу, клопіт міг спричинити лише низький рівень активності людей, але для подолання цієї перепони у Володимира Володимировича існує прекрасна команда.

Якщо ж розкласти успіх Путіна на складові, то, перш за все, російський народ прагнув царя. В його уяві Путін і є добрим та справедливим царем. По-друге, в Росії практично відсутні незалежні засоби масової інформації, всі медіа-структури є підконтрольними, тому маніпулювати свідомістю людей нескладно. А по-третє — Путін представляє інтереси корпорації російських спецслужб, які, без сумніву, на нього і працюють, ліплять його образ з ранку до вечора. Можливо, Путіну вдасться зробити Росію сильною та незалежною державою. Однак здійснити це буде складно, тому що, коли ми говоримо «Росія», то маємо на увазі Москву — розвинену європейську державу, і інший організм — велику країну, «глубінку», для якої характерні відсталість, безгрошів’я та п’янство. Щодо сильної Росії, то нам би хотілося бачити її саме такою і використовувати у власних інтересах. Наразі Росія використовує нас...