Перспективне джерело енергобезпеки для України — Iрак,

— Яке сприйняття робіт із відновлення Іраку ближче «Нафтогазу України» — гуманітарна допомога чи комерційний проект?

— Гуманітарна допомога з прицілом на далекосяжні комерційні перспективи. На мою думку, бізнес у другій половині ХХ століття став набагато моральнішим, ніж раніше, моральнішим настільки, що комерційний успіх, особливо на Заході, вже перестав бути можливий без моральної складової. Отже, насамперед ми повинні забезпечити гуманітарну мету — відновлення інфраструктури Іраку. Якщо при цьому «Нафтогаз» забезпечує виконання міжнародних домовленостей, то таким чином компанія сприяє зміцненню іміджу, ділової репутації всієї держави.

Одночасно ми нарощуємо реалізацію українських товарів і послуг, повертаючи до країни додаткові фінансові потоки. Адже висунутися на зовнішні ринки сьогодні надзвичайно важливо не тільки для «Нафтогазу України», а й для України загалом. Отже, ми вносимо додаткові фінансові ресурси в систему економічного підйому країни.

Тільки минулого року ми відправили до Туркменістану продукції українських підприємств майже на мільярд доларів. Вітчизняні товари та технології застосовуватимуть у Лівії, де ми розгортаємо масштабний проект із видобутку нафти і розвитку газотранспортної інфраструктури. На виході — проекти в Арабських Еміратах, Судані, Пакистані. Це конкретний внесок «Нафтогазу» в розвиток української економіки.

Точно так само, форматуючи іракський проект, ми поєднуємо абсолютно гуманітарну зовнішню мету з внеском у розвиток вітчизняної економіки. Я переконаний, що будь-яка компанія, яка себе позиціонує в сфері міжнародного бізнесу, повинна сповідати такі самі підходи.

— Відомо, що «Нафтогаз України» успішно працював в Іраку і навіть отримував нафту в період правління Саддама Хусейна. Як вплинула на наші позиції в Іраку зміна правлячих еліт?

— По-перше, я категорично не погоджуюся з терміном «зміна еліти» — відбулася корінна зміна формату управління Іраком. Якщо до війни економікою управляли близькі Саддама Хусейна, то сьогодні формат управління Іраком зазнав радикальних змін. Слово «відновлення» найповніше відповідає завданням, які стоять перед економікою Іраку, тому я абсолютно вітаю здорові засади, на яких американська адміністрація будує відновлення інфраструктури Іраку.

Тендери — найсправедливіший підхід до виконання тих завдань, які сьогодні стоять перед Іраком: чи то відновлення трубопроводів, нарощування видобутку нафти, будівництво шкіл, доріг, лікарень чи ліній електропередач. З погляду економіки такі підходи бездоганні — перемагає найсильніший, а не той, хто пов’язаний із замовником родинними або дружніми зв’язками. Тому від зміни системи управління Іраком ми, щонайменше, нічого не втратили, а цілком можливо, що й виграємо.

Американці вміють рахувати і виходитимуть із необхідності отримання максимальної вигоди або максимальної економії коштів — як вам більше подобається. Вони не гірше за нас знають, що все, що виробляли в Іраку, створювали силами радянських фахівців, здебільшого українців. Якось ми підраховували, і виявилося, що в Іраку працювало приблизно 600 тисяч фахівців із колишнього Союзу. Інша справа, що після розпаду СРСР цей потенціал в основному перебрала на себе Росія. Сьогодні в нас з’являється шанс повернути його Україні.

Тому нині нам потрібно співвіднести свої можливості з потребами Іраку, вагомо та переконливо презентувати їх партнерам й узгодити з ними концепцію спільних робіт. Гадаю, ми знайдемо взаємовигідні рішення, тим більше, що попередні переговори тривають мало не щодня. Практично щодня…

— Яким чином «Нафтогаз» планує фінансувати свою діяльність в Іраку? Компанії вистачить внутрішніх резервів чи використовуватимуть зовнішнє фінансування, зокрема євробонди?

— Внутрішніх резервів не вистачає ніколи. Але ми чудово розуміємо важливість іракського проекту і, безумовно, знайдемо можливість профінансувати його на початковому етапі. З моменту підписання першого контракту фінансування проекту з власних коштів «Нафтогазу» припиниться, оскільки американці оплачують усі контракти за передоплатою.

Ми впевнені, що виконаємо всі попередні умови для участі в тендерах. Більш того, нам під силу перемогти в них. Після цього прописуватимуть ті фінансові механізми, які дозволять нам успішно реалізувати контракти. Перелік попередніх умов участі в тендері займає близько трьох з половиною тисяч сторінок, але, в принципі, вони абсолютно здійснимі. І, до речі, запитане наше обладнання, запитані й усі інші складові, комплектуючі, персонал. Вивчаючи попередню тендерну документацію та проекти контрактів, ми бачимо, що «Нафтогаз України» цілком спроможний їх виконати. Компанія має саме те, чого сьогодні потребує Ірак.

— Якщо проект піде успішно, на що може розраховувати Україна? Адже напевно є якісь планові показники, контрольні цифри — наприклад, у 2005 році отримати стільки-то нафти, стільки-то газу?

— Контрольні цифри безумовно є, оскільки без прогнозованих результатів жодна серйозна економічна діяльність неможлива в принципі. Але стримаюся від їхнього оприлюднення, щоб не ділити шкуру невбитого ведмедя. Скажу тільки, що вартість робіт і послуг, які ми готові надати, вимірюється сотнями мільйонів доларів. Є й контрольні показники із виходу на певний рівень видобутку нафти та газу, оскільки саме це є для нас кінцевою метою, — тією далекосяжною комерційною перспективою, про яку я говорив спочатку.

Метою будь-якої компанії, і тут «Нафтогаз України» не виняток, є збільшення прибутку плюс диверсифікація бізнесу. Але, крім того, як у державного енергетичного холдингу України, до речі, наймогутнішого в Східній Європі, на першому місці в шкалі наших пріоритетів стоїть забезпечення енергетичної безпеки держави.

Тому, кажучи про відновлення економіки Іраку, як найважливіший проект для цієї країни, ми дивимося і на можливості посилення енергетичної безпеки України за рахунок отримання доступу до розташованих у країні ресурсів енергоносіїв. Саме це й визначає вектор руху «Нафтогазу» на зарубіжні ринки, такий характерний для компанії протягом останніх року-півтора. Взяти, наприклад, проект із видобутку нафти в північній Африці — Лівії, Судані й Алжирі. Це не просто експорт товарів і сервісу нашої компанії, хоча і це важливе. Північна Африка — це найперспективніший із недоосвоєних нафтогазоносних регіонів світу, що розташований в безпосередній близькості (якихось 200—300 кілометрів морем) від Середземноморського ринку нафти. Звідси закуповує нафту половина Європи — аж до південної Німеччини.

— А як це вплине на енергетичну безпеку України?

— Наша мета — аж ніяк не в банальному продажу видобутої нафти. У нафтовому бізнесі загальноприйнятою практикою є так звані операції заміщення, коли нафтові компанії обмінюються партіями нафти, що розташованi в різних частинах світу. Вже давно ніхто не ганяє танкери з Північного моря до Сінгапура і назад. Замість цього нафтова компанія шукає вільну партію нафти, що розташована максимально близько до точки, де вона має дефіцит ресурсів. Натомість вона пропонує власні ресурси в іншій точці.

Зважаючи на глобальну природу нафтового бізнесу, в операції заміщення іноді беруть участь до десятка корпорацій або трейдерів, які обмінюються ресурсами за певними коефіцієнтами — з огляду на якісні показники сировини та поточної кон’юнктури одного або іншого ринків. Скажіть мені, яка з нафтових компаній Росії, котра відчуває постійний дефіцит експортних потужностей, не погодиться поміняти російську нафту з доставкою до України на партію північноафриканської нафти, що мiститься в танкері в безпосередній близькості від Італії?

Завдяки видобутку нафти в тих регіонах, де її запаси ще досить великі, «Нафтогаз України», згідно з дорученням Президента, сформує стратегічний запас нафти нашої держави. На це піде кілька років, але важливе те, що реалізація цих проектів уже розпочалася. Як компанія, що відповідає за енергетичну безпеку України, ми повинні будувати енергетичний баланс країни, заглядаючи в 2008 або, щонайменше, в 2007 рік. Саме це визначає наш рух.