«Графік Гризлова»

Про ЄЕП в Україні встигли призабути. Спочатку в тінь «єепівську» тематику відсунули тузлинські перипетії. Далі тимчасово загальмували процес парламентські вибори в Росії. Нагадав про пострадянську інтеграцію на початку цього тижня Володимир Путін, який передав для ратифікації в Думу угоду про створення Єдиного економічного простору. Якраз перед президентськими виборами в Росії.

Не вистачає Кремлю «малого» — ентузіазму України. У тому, що казахи й білоруси повторять вправу «ратифікація» за росіянами, майже не виникає сумнівів. Інша справа з Україною: без її парламентського «за» ЄЕП не більше, аніж привід для подальшої геоекономічної полеміки. Численні експерти вже неодноразово заявляли, що Київ навряд чи піде навіть на винесення на порядок денний у Верховній Раді ратифікації угоди про ЄЕП до президентських виборів. Україна ще цілком не відійшла від парламентського конфлікту з приводу політичної реформи. Із значною часткою ймовірності можна спрогнозувати схожий розвиток подій у Верховній Раді, коли почнеться розгляд питання ЄЕП.

За інформацією «Дня», російська Дума планує розглядати комплексно три українсько-російські документи: угоду про держкордон, договір про співпрацю у використанні Азовського моря та Керченської протоки і власне угоду про формування ЄЕП. Більше того, Росія сподівається, що аналогічним чином поводитиметься й український парламент. Можливо, в Росії надiються, що український парламент погодиться на ЄЕП в обмін на згоду росіян ратифікувати угоду про держкордон. Однак ці документи далеко не рівнозначні. Подальша імплементація «єепівських» документів зрештою може призвести до того, що жодних кордонів на пострадянському просторі не залишиться.

Місія репрезентувати аргументи на користь ратифікації ЄЕП, схоже, покладена на недавно обраного спікера російської Думи Бориса Гризлова. Компетентні джерела в дипломатичних колах повідомили, що одним із головних завдань його візиту (запланованого, за інформацією прес-служби ВР, на 25 лютого) буде проштовхування до ратифікації угоди про ЄЕП. Однак тенденція явна й зрозуміла: росіяни прагнуть добитися ратифікації угоди про ЄЕП до своїх президентських виборів. Останні парламентські вибори в Росії продемонстрували прихильність тамтешнього електорату до політиків-«інтеграторів» — однаковою мірою це стосується блоків «Единая Россия», «Родина», Ліберально-демократичної партії. Важко повірити, що В. Путін, який говорить про розвал Радянського Союзу як про «загальнонаціональну трагедію величезного масштабу», просто не підіграє електоратовi. І готовий до такої гри не лише декларативно.

Для України розгляд угоди про ЄЕП небажаний не лише з погляду ризику можливого блокування роботи в парламенті і, як наслідок, блокування політреформи. За зовнішньополітичними кроками України з прискіпливою увагою стежать за кордоном. Особливо — в НАТО та ЄС. У червні в Стамбулі має відбутися саміт НАТО. Саме на ньому Київ прагне перейти до вищого рівня співпраці з Альянсом — Плану дій щодо членства. У минулому році «День» друкував інтерв’ю з керівником неурядового комітету НАТО Брюсом Джексоном, який наголосив, що йому важко буде роз’яснити американським конгресменам союз України з Олександром Лукашенком або Нурсултаном Назарбаєвим. Пан Джексон також закликав домовитися з росіянами не впроваджувати ЄЕП швидкими темпами, а спробувати спочатку ретельно проаналізувати, на яких засадах він працюватиме та які цілі переслідуватиме...

До того ж саме зараз тривають переговори між Києвом та Європейським Союзом щодо підготовки Плану дій, який, як сподіваються українські дипломати, має стати проміжною ланкою до подальшої євроінтеграції. Поки що Києву вдалося переконати Брюссель лише в одному: виконання документа не слід розтягувати більше, аніж на дворічний строк. Крім того, Україна прагне, аби в цілі Плану було включено положення як мінімум про інтеграцію України з ЄС, а максимум — про асоціацію. Чи зможе Київ розраховувати на щось подібне у випадку схвального рішення парламенту щодо ЄЕП? Єврокомісія давно дала чітко зрозуміти, що інтеграція з Євросоюзом виключена у разi створення Україною єдиного митного простору з Росією, Казахстаном та Білоруссю. У Брюсселі допускають лише формування зони вільної торгівлі. У Росії, як відомо, розраховують на глибший рівень інтеграції. Який сигнал подасть Україна ЄС ратифікацією угоди про формування ЄЕП? З другого боку, незрозуміла позиція функціонерів ЄС з двох принципових питань — мети Плану дій і ринкового статусу економіки України — звужує набір аргументів у дискусіях прихильників реальної євроінтеграції з тими, хто стверджує: Брюсселю немає жодного до вас діла, а тому — кроком руш до ЄЕП!