Мюнхенські акценти,

«Давосом із питань безпеки» дуже часто називають Мюнхен. Раз на рік у цьому південно-німецькому місті зустрічаються провідні політики, військові, аби обговорити «топ-теми» у сфері світової безпеки. Важливість Міжнародної конференції у Мюнхені підтверджена часом і кількістю учасників: цими вихідними відбулася сорокова зустріч за участі 280 відомих політиків. Порядок денний цьогорічного мюнхенського заходу був досить прогнозованим: встановлення миру в Іраку, подальша діяльність НАТО і врегулювання на Близькому Сході.

Розподіл Європи на так звану стару і нову ходив привидом за учасниками Мюнхенської конференції і цього разу. Звісно, про відкриту конфронтацію учасників заходу не йдеться, однак німецькі та французькі міністри віддали перевагу тому, щоб продемонструвати свою «принципову» позицію з ключових питань. Особливо це стосується можливої передачі НАТО функцій зі стабілізації Іраку. І в Берліні, і в Парижі з різною часткою супротиву переконують, що наразі передчасно виносити подібні питання на обговорення. Численні аналітики не виключають, що Стамбульський саміт НАТО, який відбудеться в червні нинішнього року, буде присвячений саме передачі безпекових повноважень в Іраку НАТО. Мюнхенська конференція, схоже, стала своєрідною площадкою для зондування думок. Повного взаєморозуміння представникам країн-членів НАТО поки що досягнути не вдалося, однак переговори наступних місяців ще можуть внести корективи. Німецький міністр закордонних справ Йошка Фішер, наприклад, сказав, що Берлін не блокуватиме «іракської місії» НАТО, якщо буде досягнуто консенсус із іншими партнерами. Новий генеральний секретар Альянсу Яап де Хооп Схеффер більше схильний закликати членів організації підтримати американську пропозицію: «Якщо легітимний уряд Іраку звернеться за нашою допомогою, якщо ми отримаємо підтримку ООН, НАТО не повинне уникати відповідальності», — сказав він.

Більшого розуміння учасники конференції у Мюнхені знайшли щодо близькосхідного врегулювання. Заключний день роботи конференції було присвячено ситуації на Близькому Сході. Головну доповідь на пленарному засіданні зробив король Йорданії Абдалла. Він переконаний, що на керівництво Ізраїлю і Палестини необхідно чинити тиск ззовні. «Немає жодного значення, яких успіхів ви досягнете в Іраку. Основною проблемою для багатьох лишається ізраїльсько- палестинський конфлікт», — вважає король Йорданії. Американський сенатор Річард Лугар, виступаючи після Абдалли, висловив думку, що НАТО повинно бути «більше залученим до цих питань, використовуючи як військову, так і політичну міць». Не виключено, що нинішня адміністрація США постарається переключити свої значні зусилля на ізраїльсько-палестинський «фронт». Вирішення давнього конфлікту може принести у передвиборній боротьбі нинішньому главі Білого дому Джорджу Бушу чималих дивідендів.

Не обминули учасники конференції і більш «близьких» для України тем. Американський сенатор Джон Маккейн виступив із різкою критикою політики президента Володимира Путіна, повідомив Рейтер. Він звернув увагу на чотири основі недоліки путінського керівництва: тиск на засоби масової інформації, утиски політичної опозиції, продовження кровопролитної війни проти цивільного чеченського населення і посягання Москви на територіальну цілісність сусідніх держав. Тузла — яскраве підтвердження останньому. За його словами, прийом Росії до євроатлантичних структур ґрунтувався на розумінні, що Путін дотримуватиметься принципів вільного ринку, демократії, свободи слова і поваги до сусідів. Маккейн підкреслив, що прийшов час «надіслати Росії сильний сигнал — недемократична поведінка, загрози суверенітету і свободі її сусідам не принесе користі Росії, а навпаки виключить її із середовища західних демократій». Експертні центри уже давно прогнозують можливість зміни політики Заходу (у першу чергу США) щодо Росії. Заява Маккейна стала лише одним із доказів реальності такого сценарію.

Україну на Мюнхенській конференції представляли міністр оборони Євген Марчук та міністр закордонних справ Костянтин Грищенко. Керівник МЗС під час свого виступу підкреслив, що Україна не лише декларує наміри, але й робить практичний внесок в забезпечення стабільності в різних регіонах світу. «Досвід переконливо засвідчує, що такі партнери, як Україна, не лише мають бажання, але й необхідні можливості і ресурси для істотного зміцнення НАТО у протистоянні викликам і загрозам сьогоднішнього дня», — сказав Грищенко. При цьому міністр нагадав про участь українських військових в стабілізаційній операції в Іраку, а також в миротворчих місіях в Косово і Ліберії. Міністр оборони Євген Марчук провів у Мюнхені десять двосторонніх зустрічей зі своїми закордонними колегами — із Німеччини, Польщі та інших. Участь у Мюнхенській конференції для України особливо важлива з огляду на той факт, що у червні нинішнього року відбудеться саміт НАТО у Стамбулі. На ньому йтиметься насамперед про вступ до Альянсу семи нових членів. Україна в свою чергу хотіла б підписати з представниками Організації Північноатлантичного договору документи, які б дозволили підвищити рівень співпраці між Києвом та Брюсселем — перехід до Плану дій щодо членства в НАТО. Успіхи України в питанні військового реформування цілком дозволяють сподіватися на такий розвиток подій. Утім, західні політики дедалі частіше звертають увагу на необхідність вирішення багатьох проблем в політичній площині, пов’язаних із президентськими виборами.